Найпоетичніше і найчарівніше свято українського народу – свято Івана Купала, що припадає на чарівну ніч з 6 на 7 липня. Свято давне, з красивою легендою і яскравими традиціями.

Свято літнього сонцестояння — одне з найбільших літніх свят не тільки в Україні, а у багатьох європейських народів. Наприклад, в Польші дівчата на цей день пекли печиво-сонечки «слоньчєта» та викладали його раненько в полі, у Сербії пастухи запалювали смолоскипи, а у Чехії — мітли, болгарські легенди розповідають про те, як в цей день сонце танцює, кутиться і розмахує шаблями. В Англії (St. John's Eve) люди йшли у ліс, ламали зелене гілля і квітчали ним двері своїх будинків. Свято Івана Купала відзначали в Шотландії, Італії, Прибалтійських та Скандинавський країнах.

У східнослов’янських народів свято літнього сонцестояння відоме з багатьма назвами: Купало (-а), Купайло (-а), Купальє, Дзєвко-Купала, Іван Лопухатий, Іван Гулящий, Купальниця, Агафена Купальницька, Собутка, Іванів день та інші.

Всі купальські обряди супроводжувалися піснями, танцями, веселими іграми і чудесними обрядами.

За українською народною традицією Купало (Купайло) – свято уславлення Сонця, його життєдайної сили. Це свято припадає на день літнього сонцестояння, тому символізує народження літнього сонця — Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця — Ярила. Символом свята є очищення від усього злого вогнем і водою. За народним повір’ям у цей день відбуваються рідні дива: трави і квіти набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби. За легендою, у Купальську ніч, лише раз на рік розквітає вогнистим цвітом папороть на одну лише мить, тому зірвати її неможливо. Хто знайде той цвіт, пізнає всі таємниці світу, здобуде собі багатство і здоров’я.

Свято Івана Купала надихало багатьох художників слова.

На початку 30-х років ХІХ ст. Микола Гоголь написав «Вечір проти Івана Купала», у другій половині ХІХ ст. Михайло Старицький написав драму «Ніч під Івана Купала», у 1912 році вийшла друком драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», головна героїня якої лісова Мавка – не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення усього прекрасного, живого природного світу. Свято знайшло відображення і у сучасній українській художній літературі — у 2018 році вийшла друком повість української письменниці Наталії Довгопол «Карпатська казка, або десять днів до Івана Купала».

Представляємо Вашій увазі добірку цікавих видань про це дивовижне свято.

Перш за все це – обрядові, так звані «купальські» пісні, що вважаються найстаровиннішими і впродовж тисячоліть лунають у дні літнього сонцестояння. В них оспівані-закарбовані прадавні форми побуту та трудової діяльності, відображено духовний світ, специфічні риси міфологічного уявлення наших пращурів, збережена цінна історична інформація, особливості мови та діалектів різних національних спільнот.

Головними серед купальських пісень вважаються пісні про кохання, долю, подружнє життя. Є і жартівливі пісні. В них розкривається приваблива атмосфера свята, сповнена бадьорим колективним настроєм з елементами поетичного, драматичного і таємничого.

Літературно-художнє поетичне видання “Купальська містерія зеленого свята” (Миколаїв, 2017) безумовно приверне увагу дітей (а втім і дорослих) до народних традицій. «Нехай же ясно квітне рідна мова в піснях, легендах, у віках…» — пише автор видання Людмила Чижова, українська поетеса, дитяча письменниця, член Національної Спілки письменників України.

Чарівна й повчальна поетична розповідь про свято літнього сонцестояння, свято тепла, молодості та кохання, про людські бажання й прагнення.

“Купальські пісні” (Львів, 2004) — збірник обрядових пісень з Львівської та Волинської областей в аранжуванні українського композитора і педагога Юрія Антківа (1944-2014). Автор пропонує короткий, але змістовний екскурс у давні часи, розкиваючи особливі традиції святкування Івана Купала в Україні та інших країнах. «Кращі зразки пісенної обрядової творчості багаті емоційно й естетично. Вони входять у нашу сучасність не як сухі пам’ятки минулого, а як жива поезія, здатна і сьогодні полонити нас.» — зауважує автор.

Навчальний посібник українського мистецтвознавця Анатолія Завальнюка “Українські літні обряди та пісні” (Вінниця, 2008) з музичного фольклору та етнографії є результатом багаторічної збирацької і дослідницької роботи автора над такими найменш вивченими старовинними історичними пам’ятками духовної культури українського народу, як літні обряди та пісні з відповідними дійствами та іграми, що збереглись у народному побуті до теперішніх часів. До цих музично-поетичних текстів можуть звертатися філологи, історики, культурологи, композитори та широке коло шанувальників народної творчості, які із задоволенням відкриють для себе світ купальської обрядовості.

Всі ці купальські пісні можна використовувати для наукових досліджень і для практичного застосування у створенні сучасних сценаріїв обрядових дійств, свят, дитячих ігор тощо.

Великою любов’ю до народної пісні і мови, до української старовини та народної словесності насичений фольклорно-літературний альманах «Русалка Дністровая» — перший західноукраїнський альманах народною мовою, що був виданий у 1873 у Будапешті. Його уклали Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Ця книжка започаткувала нову, народну літературу на західноукраїнських землях, а водночас – українське культурне відродження краю. Видання актуальне і на теперішній час. У 2019 році книга була перевидана у київському видавництві “Український пріоритет”. Видання містить список найважливіших наддніпрянських літературних та фольклорних видань того часу. В окремих розділах подані народні і обрядові пісні, переклади, казки, ліричні поезії та багато іншого.

Про традиції, історію і походження свята Івана Купала можна прочитати у таких книжках:

під час презентації «Радуниці Ярослави Різникової протягом роботи ХХ Всеукраїнської виставки-форуму «Українська книга на Одещині» в ОННБ, 2019

“Радуниця: цикл українознавчих радіопередач” (Київ, 2019). Радуниця – прадавнє свято єднання поколінь і назва циклу українознавчих радіопередач, що виходили в ефірі Одеського обласного радіо протягом 1996-1998 років і знайомили слухачів з українськими народними традиціями та святами. Ведуча та автор передач – Ярослава Олексіївна Різникова – представниця однієї з розгалужених педагогічних і патріотичних династій України, на той час випускниця історичного факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Багато років плідно працює у сфері державного управління етнокультурними та релігійними процесами, нині обіймає посаду заступника начальника управління – начальника відділу культури, національностей та релігій управління культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

У книзі «Радуниця», що вийшла друком у 2019 році, до уваги читача представлені найважливіші дати і найзначніші свята календарного циклу життєдіяльності українців, які до того ж супроводжувалися цікавими обрядодійствами чи відображали органічне поєднання дохристиянських уявлень і вірувань українців з християнською релігією. “Адже в цьому злитті надзвичайно яскраво втілився український менталітет, ота містична «народна душа», яку нам так потрібно віднайти, очистити й узяти з собою в нашу державницьку путь у майбутнє, щоб ми всі усвідомили, нарешті, що ми – не «каліки на роздоріжжі», а великий, самобутній народ з власною культурою, з власними тисячолітніми традиціями, з великою, доброю і щирою душею”.

Особливості культури й побуту окремих народів Одещини висвітлено у монографії д.і.н., професора, декана факультету історії та філософії ОНУ ім.І.І.Мечниквоа В'ячеслава Григоровича Кушніра «Народознавство Одещини» (Одеса, 2008), зокрема і святкування літнього сонцестояння.

Посібник з народознавства «Міфи України» (Київ, 2006) — це всесвіт народних міфів, казок, притч, оповідань. У книжці можна прочитати цікаву розповідь про цвіт папороті, що розквітає в ніч на Івана Купала. «Кому вдасться роздобути квітку папороті, для того немає нічного неможливого: він знатиме, де є скарби в землі, і діставатиме їх без великих зусиль; йому відмикатимуться всі замки без ключа, тільки-но доторкнеться рукою; він зможе закохати в себе будь-яку дівчину...»

Опис походження і значення свята Івана Купала ми знаходимо у книгах Василя Скуратівського (1939-2005), відомого українського народознавця, письменника, видавця. До речі, він один із перших у новітній Україні видав народознавчу книгу під назвою «Берегиня».

І насамкінець, пропонуємо ознайомитися з сучасними і чарівними книжками української письменниці Дари Корній, які перенесуть вас у світ слов’янської міфології, народної казки та легенди.

Погортайте сторінки «Чарівних істот українського міфу» (Харків, 2018) і поблукаєте стежками правічного лісу, відчуйте його дихання, подивитесь в очі старенькому лісовикові, послухаєте чугайстрову сопілку. Може, вам щось прошепоче Мавка або побалакає з вами поважний цар Ох… Постійте біля річки — побачите русалок за їхніми пустощами. А далі — прогулянка полем і лугами, де вас зустрінуть і польовик, і спориш, і луговик… Та й вітри з повітрулями супроводжуватимуть вас під час мандрівки.

І духи пір року відкриють вам свої таємниці.

Герасимова Світлана, провідний бібліограф відділу зв'язків з громадськістю і реклами Одеської національної наукової бібліотеки.