Одним із блоків програми соціально-економічного розвитку Арцизького району на 2011 рік є охорона здоров’я і реформування охорони здоров’я. Про це ми розмовляємо із заступником головлікаря Арцизького району, депутатом районної ради Євгеном Івановичем ЧЕЛАКОМ.

– Євгене Івановичу, у Татарбунар­ській районній газеті нещодавно прочитала: «Жодна дільнична лікарня закриватися не буде!» Але ж таку в селі Новоіванівці вже закрили.

– Не закрили, а реформували на лікувальну амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Причому – зі збереженням усього медичного персоналу. Гадаю, ми зробили правильно. Адже на утримання лікарні, у якій лежали місяцями зібрані з усього району бездомні, старі самотні люди, ішов майже мільйон гривень. А тепер ними займатиметься відповідна служба. Це був один із наших кроків по шляху втілення в життя першого етапу запропонованої концепції реформи – оптимізації мережі лікувальних закладів.

– Простіше кажучи – скорочення ліжок?

– Саме так. В області на 10 тис. населення припадає 85 ліжок, у нас на перше січня – 65. Після реорганізації Новоіванівської лікарні та скорочення ліжок у центральній районній цей показник знизився до 60. 20 ліжок максимально ми ще можемо згорнути. Якщо більше, обвалиться вся система охорони здоров’я району. Адже потужність діагностичної служби безпосередньо залежить від кількості ліжок.

– Невже центральній районній лікарні загрожує в цьому разі перетворення на звичайну дільничну?

– У будь-якому разі керівництво ЦРЛ робить усе, щоб цього не сталося. А його підтримує колектив, і в органах місцевого самоврядування розуміння є. Для збереження багатопрофільності ЦРЛ пішли на непопулярні заходи: відпустки без утримання і відпрацьовування одного неоплачуваного чергування на місяць для змінного персоналу.

– А чи можна вважати дії щодо збереження матеріальної бази в період оптимізації мережі охорони здоров’я ще і як крок назустріч створенню госпітального округу в Арцизькому районі? Тим більше що його кордони не обов’язково повинні збігатися із кордонами адміністративних районів?

– Гадаю, так. У нас сильна матеріальна база. ЦРЛ побудована за типовим проектом, забезпечена новими електрокардіографами, наркозно-дихальною апаратурою. У нас відкрито філію відділення гемодіалізу обласної лікарні. Працюють 3 штучні нирки, і вирішується питання про розгортання ще трьох.

– Євгене Івановичу, як Ви дивитеся на запропоновану концепцією ідею відкриття лікарських амбулаторій у селах з тисячним населенням?

– Негативно. Сенсу немає. Люди із сіл їдуть, молодь не повертається, смертність випереджає низьку народжуваність. Через років п’ять-десять у селах уже житиме не по 1000, а по 500- 600 чоловік. Тим часом тільки на відкриття таких амбулаторій знадобиться тисяч 300, а то і більше, гривень. А ще треба дати зарплату її 15 працівникам. Придбати апаратуру тощо. Та й хто поїде туди працювати? Нормальний, вибачте, лікар розуміє, що він там як фахівець здеградує. Вірніше купити хороший, з необхідною для існуючих амбулаторій апаратурою лікарський автомобіль, а ФАПам – санітарну машину. Щоб фельдшер у будь-який час доби міг навіть із далекого Острівного за 40 хвилин доставити хворого до райцентру. Щоправда, для цього потрібні добрі дороги. І тут саме реформа може забуксувати. Іншими словами, без реформування інфраструктури реформування охорони здоров’я неможливе.

– Ви у нашій розмові торкнулися болючої теми кадрів…

– На жаль! У нас 33% лікарів пенсійного віку, а 20% – близькі до того. У нас немає психолога, уролога, із семи дільничних терапевтів залишилося три. Багатьох фахівців лише по одному. За останні 10 років до району не приїхав жоден молодий лікар. Та й кого влаштує зарплата 1000 гривень? І все-таки наші підрозділи очолюють фахівці вищої категорії. Щорічно в амбулаторно-поліклінічних закладах здійснюється понад 300 тисяч відвідувань лікарів. «Швидка допомога» обслуговує в середньому 15 тисяч викликів. Проводиться близько 2 тисяч операцій, приймається понад 500 пологів, 35 тисяч рентгендосліджень, близько 700 тисяч – лабораторних і 12 тисяч – ультразвукових. Близько 80 тисяч захворювань у хворих виявляються вперше у житті… Я не випадково навів цю суху, на перший погляд, статистику. Бо свідчить вона про дуже непросту, напружену працю всіх, хто відповідальний за здоров’я, а то й за життя людей.