Відомо, що наша область за своїм потенціалом, геоекономічним розташуванням є однією з провідних в Україні. Це могло б залучити багатьох інвесторів в економіку області. Проте на практиці все виявляється складніше.

Про перспективи розвитку інвестиційної складової області ми розмовляємо з Валентином Волкановим – кандидатом економічних наук, депутатом Одеської обласної ради, заступником голови постійної депутатської комісії з питань міжрегіональної та міжнародної співпраці й інвестиційної діяльності.

Чи ви знаєте, що поняття «інвестиції» походить від німецького «Investition» і латинського «inverstire» – обряджати? – так почав нашу розмову Валентин Дмитрович. Переклад цих слів визначає найцікавіше, на мій погляд, в інвестиції, коли вкладені кошти перестають бути просто коштами, а стають прибутком, як для інвестора, так і для спільноти загалом.

Інвестиції – з точки зору країни назагал – це вкладення у створення нового або відшкодування зношеного виробленого, людського або природного капіталу. Інвестиційний потенціал характе­ризує можливості регіону, його привабливість щодо залучення інвестицій і включає природно-сировинну, соціально-трудову, інфраструктурну, господарську, інституціональну, споживчу, фінансову й інноваційну складові.

Робота з підвищення інвести­ційної привабливості нашого регіону провадиться постійно. Так, облдержадміністрація розробила інвестиційну карту області. Вона містить інформацію не тільки про проекти, які перебувають у стадії реалізації, але й дані про інвестиційні майданчики, готові прийняти інвестора. І, хоча ця карта потребує певного доопрацювання з урахуванням структурних перетворень, які нині відбуваються, це великий крок назустріч інвесторові. Депутати Одеської обласної ради, зокрема члени постійної комісії з питань міжрегіональної й міжнародної співпраці та інвестиційної діяль­ності, працюють у міцному тандемі з Головним управлінням зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції обл­держадміністрації щодо залучення інвестицій.

Таким чином ми сприяємо встановленню взаємовигідних партнерських відносин між інвесторами та шукачами інвестицій з метою реалізації інвестиційних проектів і залучення вітчизняних і закордонних капіталів в економіку області. Просто очікувати припливу інвестицій з тієї причини, що ми географічно успішно розташовані, є морськими воротами країни і з багатьма європейськими країнами нас з’єднує велика європейська річка Дунай, не можна. Інвестора треба залучати широтою можливостей і гарантією безпеки.

Прагнучи до підвищення рівня інвестиційної привабливості області, основну частину роботи треба спрямовувати на зниження рівня ризиків для потенційних партнерів.

Нас втішає той факт, що за експертними оцінками наш регіон має один із найвищих ін­вестиційних потенціалів в Україні, не вирізняється різкими змінами показників ризику, відзначив депутат. Сьогодні ризики обумов­лені, насамперед, деякою не­за­вершеністю адміністративно-законодавчої бази інвестиційної діяльності в країні. Наведемо один зі свіжих прикладів. Це стосується Закону України «Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна», ухваленим ВРУ та підписаним Президентом країни в жовтні минулого року. Ми вже тривалий час, подібно Петру І, намагаємося «прорубати вікно» для іноземних інвестицій. Нове «єдине вікно», по суті, є вже третьою спробою поліпшити інвестиційний клімат у країні.

Услід за впровадженням реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців за принципом єдиного вікна в липні 2004 р. (Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачав автоматичну реєстрацію суб’єктів господарської діяльності в органах статистики, податкової служби, Пенсійного фонду та фондів соціального страхування), а також видачею дозвільних документів (дозволи, висновки, рішення, погодження, посвідчення та інші документи на право здійснення господарської діяльності) за принципом «орга­нізаційної єдності» – єдиним дозвільним центром (із січня 2006 р. згідно із Законом «Про дозвільну систему в сфері гос­подарської діяльності»), чи полегшить новий Закон долю інвесторів, що мають наміри реалізувати інвестиційні проекти в Україні?

Незважаючи на свою акту­альність для країни, яка гостро потребує припливу інвестицій після тривалого економічного спаду, деякі положення Закону видадуться досить спірними. Не зупиняючись на викладі докладного аналізу Закону (технічно неможливо відтворити на сторінках газети той обсяг інформації, який Валентин Дмитрович нам надав) відзначимо основне.

Слід звернути увагу на дату набуття Законом чинності – 1 січня 2012 року – рік проведення в Україні «Євро-2012». Очевидно, що законодавці очікують значного припливу іноземних фінансових ресурсів, у зв’язку із чим прагнуть максимально спростити процедуру підготовки й реалізації інвестиційних проектів.

Центральна ідея Закону пропонує інвесторові звертатися до регіонального центру з інвестицій (визначений законом уповноважений орган), який по закінченні дуже нетривалого терміну (близько тижня) повинен видати заявникові оперативний план дії щодо реалізації проекту й пакет документів, що дають право на реалізацію інвестпроекту. Приємно дивують стислі терміни розгляду звертання заявника, а саме: 1) 5 днів – на розгляд заяви та складання оперативного плану дій щодо підготовки й реалізації інвестиційного проекту; 2) 2 дні – на підготовку документів, необхідних для реалізації проекту. Таким чином, загальний термін становить 7 днів, у зв’язку з чим виникають великі сумніви щодо його дотримання. Практика показує, що всі інвестиційні проекти характеризуються масштабністю, тому важко уявити, що в такі стислі терміни можна повноцінно ознайомитися із суттю пропозиції й скласти належний оперативний план. Не слід залишати без уваги той факт, що всі послуги надаються уповноваженим органом на безкоштовних підставах. Вважаю, це послугує додатковим стимулом для численних звертань за принципом «єдиного вікна».

Назагал, Закон повинен віді­грати свою позитивну роль і спростити процедуру реалізації інвестиційних проектів. З другого ж боку, положення Закону мають досить узагальнений і неконкретний характер. Тобто, загалом, процедура – ясна, от яким чином вона діятиме на практиці, поки що не зрозуміло. Залишається тільки очікувати, що на підзаконному рівні будуть прийняті нормативно-правові акти, які докладніше регламентують порядок підготовки й реалізації інвестиційних проектів. Зокрема, поки що немає переліку документів, обов’язкових для подання при використанні системи «єдиного вікна», хоча закріплено принцип, згідно з яким такий перелік буде однаковим для всіх інвестиційних проектів, незалежно від їхньої специфіки.

Першим етапом на шляху до реалізації Закону мусить стати постанова Кабінету Міністрів України, що регламентує сам порядок розгляду пропозицій і підготовки оперативного плану. Далі необхідно внести зміни в положення про центральні органи виконавчої влади у сфері інвестиційної діяльності. Зі свого боку, пропозиції Одеської області щодо вдосконалення основних положень готуються, ми беремо участь у такій роботі.

А завершити хотілося б таким твердженням: формування здорового інвестиційного клімату – запорука успіху. До речі, на минулому тижні в Лондоні пройшов Український інвестиційний саміт – найбільший форум інвесторів у нашу країну, який збирається за її межами. За повідомленнями ЗМІ, зал був повнісінький інвесторів і представників українських компаній, що шукають нових можливостей на світовому ринку. Це хорощий сигнал, який свідчить про те, що світовій підприємницькій спільноті цікаві можливості, які є в Україні загалом і в нашому регіоні зокрема.

Якщо інвестор упевнений у надійності своїх інвестицій, йому зрозумілий законодавчий і адміністративний механізми супроводу його проекту, тоді він готовий вкладати кошти. Тоді досягнута мета – область здобуває кошти, люди – роботу. Як наслідок – іде наповнення бюджетів усіх рівнів, росте добробут наших співгромадян тощо. Так відбувається рух уперед...

Сьогодні наш Президент В.Ф. Яну­кович розпочав струк­турні комплексні реформи, для успішного завершення яких потрібна політична воля. І вона є. І скільки б не було зроблено, усім нам разом належить зробити ще більше. Головне – вірити у свої сили й не зупинятися на досягнутому.