Реформа морегосподарського комплексу назріла вже давно. Відомо, що в нинішній системі взаємин між адміністраціями портів, вантажовласниками і стивідорними компаніями існують значні суперечності. І усунути їх спроможне, мабуть, тільки ухвалення «морської біблії» – Закону України «Про морські порти». Хоча, з другого боку, у суспільстві існують певні побоювання, – а чи не призведуть нововведення у цій стратегічній галузі до скорочення робочих місць, відтоку бюджетних коштів з міст, де розташовані порти? За роз’ясненнями ми звернулися до народного депутата Юрія Крука, який буде доповідати щодо цього Закону у Верховній Раді.

– Юрію Борисовичу, які основні моменти повинні бути визначені у законопроекті?

– Давайте звернемося до реалій. Так, у нас є 18 державних морських портів, але вже сьогодні майже половина вантажопотоків проходять через приватні компанії. Взяти навіть Одеський порт: він ще з 1994 року має на своїй території приватні стивідорні компанії. І якби вони тоді не почали працювати в порту, то не впевнений, що зараз там би не склалася ситуація аналогічна ренійській. Ми маємо справу із транзитними вантажами, і, як показує досвід, їх ефективніше залучають приватні компанії.

Якісь зачатки законодавчої бази на сьогодні уже є, але вони ніби розкидані по різних нормативних документах. Але щоб чітко була визначена ситуація в законодавчому плані – ці документи необхідно об’єднати в одне ціле. Адже зараз між державними портами і приватними компаніями тягнуться сотні судових процесів. І часом навіть досвідчені й грамотні портовики дивуються, чому судом було ухвалено те або інше рішення. І справді, слід визнати, що сьогодні за відсутності чіткої законодавчої бази, суди іноді «губляться» – і ухвалюють рішення, які, м’яко кажучи, не зовсім вигідні державі.

Зрештою, ухвалення законопроекту зможе гарантувати захист інвестицій. Він визначить правові, організаційні, економічні та соціальні основи створення та розвитку морських портів, здійснення портової діяльності. За державою збережуться акваторії портів, стратегічні об’єкти, контроль і забезпечення безпеки судно­плавства в акваторії порту тощо.

Порти залишаються державними, але стивідорні компанії, підприємства спільної діяльності одержать можливість здійснювати господарську діяльність на законодавчій основі.

Капітанію порту буде виведено з підпорядкування адміністраціям портів і замкнуть на центральному органі виконавчої влади з питань безпеки мореплавання.

Зізнаюся, що задовольнити інтереси усіх дуже складно. Можливо, цим і пояснюється, що законопроект перебуває на розгляді у ВР уже 10 років, і навіть один раз був ветований Президентом. І зараз, після ухвалення Закону в першому читанні, коли здавалося, що він уже добре відпрацьований, все одно виникли певні складнощі. Так, на сьогоднішній день до цього Закону вже надійшла 371 поправка. І це дуже великий обсяг документів, який необхідно не лише ретельно пропрацювати, але й постаратися в цілому зберегти об’єктивність.

– А як позначиться ухвалення законопроекту безпосередньо на самих портових колективах?

– Ми всі прагнемо до цивілізованого світу, говоримо, як там усе добре й правильно. Так от, подивимося, як сьогодні працює бельгійський порт Антверпен. Завдяки чіткій організації праці, капітальним вкладенням у портову інфраструктуру він один переробляє вантажопотоків у 2 рази більше, ніж усі 18 українських разом узятих. Отож, вважаю, що усім портовикам слід взяти приклад з таких підприємств.

Звичайно ж, портовики будуть визначати свою долю самі. Законопроект їм таку можливість надасть. І якщо вони зможуть самостійно залучати вантажопотоки, поліпшувати інфраструктуру — загалом, робити усе, щоб порт був економічно успішним, що відповідно збільшить і бюджетні відрахування, то усі ми будемо лише раді.

Разом з тим вважаю, що і залучення приватних компаній, здатних значно збільшити обсяги вантажопотоків, не може апріорі нести загрозу для колективів. Візьмемо той же Одеський порт. До того часу, як у нього зайшли стивідорні компанії, там працювало близько 10 тисяч чоловік. На сьогоднішній день у порту 12 стивідорних компаній, які, до речі, створювали самі портовики, а чисельність працівників фактично залишилася тією ж. Тільки у них тепер через збільшення обсягів вантажопотоків значно зросли зарплати. І хіба це погано?

До того ж, на думку багатьох фахівців, Закон України «Про морські порти» повинен дати 1­1,2 мільярда доларів додаткових інвестицій в інфраструктуру, що дозволить щорічно одержувати до 400 мільйонів доларів додаткових податків від діяльності стивідорів на території портів замість 50 – 60 мільйонів доларів щорічних відрахувань державних портів сьогодні.