Сторінки біографії

Котовський район розташований на півночі області. Його площа 103,7 тис. га. Населення складає 30627 чол. Переважає сільськогосподарське виробництво.

До 1935 року район називався Бірзульським за назвою районного центру Бірзула. Межує з Кодимським, Балтським, Ананьївським, Красноокнянським районами нашої області, з Республікою Молдовою.

Адміністративним і культурним центром району є місто обласного значення Котовськ.

Тут протікають річки Тілігул, Ягорлик, Сухий Ягорлик, Тростянець. Є 47 ставків.

Помірно­континентальний клімат сприяє вирощуванню озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи, соняшнику та інших районованих сільськогосподарських культур.

Лісовий фонд складає понад 5 тисяч гектарів.

Усі села входять до складу 18 сільських рад. Це Борщівська, Бочманівська, Великофонтанська, Гоноратська, Качурівська, Климентівська, Косівська, Куяльницька, Липецька, Любомирська, Мардарівська, Нестоїтська, Новоселівська, Олексіївська, Петрівська, Станіславська, Старокульнянська, Чапаєвська.

На території району функціонують 33 навчальні заклади, дошкільне виховання здійснюється у 6 дитячих закладах. Медичне обслуговування провадиться у 42 фельдшерсько­акушерських пунктах, 3 амбулаторіях, 3 дільничних лікарнях.

Мережа закладів культури складається з 16 будинків культури, 27 клубів, 42 бібліотек.

Район має розвинуту мережу автодоріг.

Провідною галуззю економіки є сільгоспвиробництво.

На території району розташовані промислові підприємства – хімічної та переробної промисловості («Ватпівдентехгаз») та підприємство машинобудування та металопереробки (ТОВ «Південремвестат»).

Голова райдержадміністрації Володимир Синько: «Під лежачий камінь вода не тече»

– Сьогодні можна впевнено сказати, що зміцні­ли позитивні тенденції соціально­економічного, суспільно­політичного та культурного розвитку району. Значну роль в цьому відіграють пріоритетні напрями роботи всіх гілок влади на шляху підтримання товаровиробника, розвитку підприємництва, газифіка­ції населених пунктів, роз­в’язання нагальних проблем у соціальній сфері. До речі, саме соціальна сфера стала ключовою у програмі «Народного бюджету».

Не секрет, що сільсько­господарське виробництво у районі є вагомою складовою народногосподарського комплексу. У Котовському районі нині діє 94 сільгосппідприємства. Більшість з них перейшли до інтенсивного типу розвитку виробництва, застосовують ресурсоощадні технології у рослинництві і тваринництві, нові поліпшені сорти і гібриди сільськогосподарських культур, високопродуктивні породи худоби.

Згідно з програмою «Зерно Котовського району на 2011 рік» планувалося виростити та зібрати зернових 70 тисяч тонн. Фактично валовий збір зернових, зернобобових та кукурудзи склав 107924 тонни. Під урожай цього року посіяно озимих – 25523 гектарів, в тому числі на зерно – 22070 гектарів, озимої пшениці – 14000, озимого ячменю – 8000 гектарів, озимого ріпаку – 3453 гектари.

У межах районної та обласної програм розвитку тваринництва працюємо над створенням сприятливих умов для нарощування поголів’я худоби та птиці, збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва. Висока організація праці, запровадження новітніх технологій господарювання, послідовне оновлення парку сільгосптехніки у господарствах району – все це сприяє вагомим результатам. А отже, має позитивний вплив на всі сфери життя району.

У розвитку малого і середнього бізнесу вбачаємо резерв нарощування виробництва, поповнення місцевих бюджетів, забезпечення зайнятості населення. Питома вага надходжень від суб’єктів малого підприємництва до зведеного бюджету майже 8 мільйонів гривень.

Звичайно, не зупиняємось на досягнутому. Бо попереду ще багато справ, які вимагають виваженого економічного підходу. Тому основними завданнями соціально­економічної політики залишається створення нових робочих місць та підвищення рівня реальної заробітної плати, активізація інвестиційної діяльності і бізнесу на території району. Консолідуємо зусилля, спрямовані на отримання позитивного результату. Бо від того, як будемо підходити до вирішення поставлених завдань, залежить подальший розвиток району. А потенціал для цього є.

Голова райради

Олег Бордюжа:

«У кого снага в душі, у того в ділах здобутки»

– Любов до рідного міста, села вимірюється не статусом населено­го пункту, а патріотичними почуття­ми. Котовський район – край, яким пишається кожен котовчанин. Тут починалося моє трудове життя після закінчення економічного факультету Одеського сільськогосподарського інституту. І де б я не працював, скрізь зустрічав відданих своєму краю людей. Ось і депутатський корпус ниніш­нього скликання дібрався дружний і працьовитий. Будь­хто позаздрить його згуртованості, адже пріоритети громадських інтересів відчуваються в кожній ухвалі райради.

Насамперед дбаємо про молоде покоління: створюються найкращі умови в дитсадках, школах, діє програма «Шкільний автобус», загальноосвітні школи реорганізовано в навчально­виховні комплекси «школа – садок», комп’ютеризовано заклади освіти.

Працюємо в одному запрягу з виконавчою владою району, адже разом і плуга тягти легше. Тож разом прагнемо вивести медицину району на вищий рівень, щоб забезпечити доступність та покращення якості медичної допомоги. Здобутками в цій сфері є будівництво двох амбулаторій – в селищі Борщі та селі Мардарівка. Сьогодні на території району функціонують 47 лікувально­профілактичних закладів, до яких належать 9 амбулаторій загальної практики – сімейної медицини, 8 фельдшерсько­акушерських пунктів, 29 фельдшерських пунктів і сільська дільнична лікарня.

А якою розмаїтою є культура! Кожна національність робить свій внесок у цей багатоколоритний вінок краю, де примножуються духовні, мистецькі цінності національної культури та аматорського мистецтва. Творчі колективи постійно беруть участь у всеукраїнських, обласних, районних конкурсах і фестивалях, присвячених українській, російській, молдавській та іншим національним культурам. Діють художні колективи: циганський духовий оркестр, ансамбль «Ложкарі», молдавський ансамбль «Каса маре», танцювальний колектив «Сиріус», тріо «Вишневе», фольклорний колектив «Чапаянка», колектив російської пісні «Рябинушка», інструментальний ансамбль «Камертон» та багато інших.

Втішно, що наша молодь прагне гармонійного розвитку. Тому все більше молодих людей захоплюється футболом, настільним тенісом, волейболом, баскетболом, шахами. І їхня праця вінчається успіхом: команди здобувають призові місця в обласних чемпіонатах, іграх.

Сьогодні всім миром працюємо над втіленням у життя програми «Народний бюджет». Думаю, що нам це під силу.

Бліц-опитування

За що я люблю свій рідний край?

Марія Василівна Ма­зур, перший заступник Котовського міського голови:

– У район я приїхала 1978 року за призначенням після закінчення університету. У шостій школі, де розпочалась моя трудова стезя, зустріла доброзичливий колектив, відчула турботу, бажання поділитись досвідом. Дякую Богові, що на моєму шляху зуст­річаються щирі люди, які прагнуть робити добро. Девіз нашої команди у міськраді: стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе. Котовський район вже давно став для мене рідним краєм.

Юрій Бондар, голова мо­лодіжного парламенту:

– За що люблять маму, Батьківщину? Напевне, вже тільки за те, що вони є. Я тут народився, ця земля дала мені можливість реалізу­вати себе. У нас найкращі і найталановитіші люди. Адже наш край дав світові багатьох видатних особистостей, серед яких вчені і письменники, інженери і вчителі, трудівники сільського господарства і промисловості. Пишаюся я Котовськом – одним з найкращих міст Одещини, тим, що воно з кожним роком стає кращим і наближається за своїм соціально­економічним розвитком до європейських міст. У районі небайдужа молодь, тому вірю, що ми підкоримо будь­які вершини.

Ігор Новосьолов, голова Спілки воїнів­інтернаціо­налістів:

– На долю багатьох моїх ро­весників випала Афганська війна, яка принесла горе і в українські сім’ї. Побувавши в горнилі пекла, переосмислив власне життя, його духовні цінності. Саме там, в далекому Афганістані, я усвідомив, наскільки сильно люблю свій край, його людей, ці простори.

Приїхавши додому, воїни­афганці об’єднались з тими, хто виконував інтернаціональний обов’язок в Угорщині, Польщі, Єгипті у Спілку воїнів­інтернаціоналістів. Тепер допомагаємо один одному і в горі, і в радості, займаємося суспільно­політичною діяльністю, дбаємо про патріотичне виховання молоді. Таким чином стараюсь бути корисним своєму краю. Бо любити – означає віддавати.