Батьки декабриста Сергія Волконського поселилися в Одесі невдовзі після її заснування. Вони жили у будинку, спорудженому на місці комендантської оселі представника турецької влади. Тут, стверджують краєзнавці, і народився майбутній однодумець К. Рилєєва, П. Пестеля. Батько майбутнього генерала продав будинок барону Рено. Той реконструював вигідне придбання і перетворив його на готель. У тому готелі Олександр Пушкін написав більшість творів часів південного заслання.

Сьогодні цей доглянутий будинок на Дерибасівській, 10, – пам’ятка архітектури.

З рідним братом С.Г. Вол­конського – Миколою Григо­ровичем Рєпніним­-Волкон­ським Тараса Шевченка звела доля 1843 року. Князь Рєпнін, колишній Малоросійський генерал­губернатор, свого часу виступив перед дворянством з дуже сміливою промовою про необхідність обмеження права поміщиків над кріпаками. Після цього цар Микола І усунув вельможу від справ. Той поселився у родовому маєтку, що належав колись його дідові – останньому гетьману України Кирилові Розумовському.

Про гетьманів, нащадків козацької старшини у Тараса Шевченка склалася власна думка. Наприклад, про Кирила Розумовського десь через два роки він напише у поемі «Сліпий»:

Кирило з старшинами

Пудром осипались,

І в цариці, мов собаки

Патинки лизали.

А от князь Рєпнін­Волконський, онук гетьмана, не терпів плазування. Незалежна поведінка і вдача молодого поета, художника Тараса Шевченка йому дуже імпонували.

Наслухавшись розповідей Вар­вари Миколаївни про арешт князя С.Г. Волконського, про його дружину Марію Миколаївну (з роду Раєвських), котра поїхала за чоловіком до Сибіру, залишивши десятимісячного сина (цар заборонив взяти дитину із собою), про смерть цього хлопчика через три роки, поет пише російською мовою поему «Бесталанный». Її було уперше надруковано у часопису «Маяк» 1844 року з багатьма цензурними й редакційними купюрами.

Того ж року у Петербурзі поема вийшла окремим виданням під новою назвою «Тризна». Автор акцентував читацьку увагу на уславлення братерства друзів­однодумців, що збираються на традиційну тризну, згадуючи загиблих товаришів.

А поминати було кого. Це і М. Му­равйов, і брати Муравйови­Апостоли, і К. Рилєєв, і П. Пестель. Усіх – не перелічити…

…Варвара Рєпніна уже з Одеси в листі до Тараса Шевченка від 3 липня того ж року сповіщає про успішне розповсюдження «Тризни» і пересилання за неї грошей.

Про Сергія Волконського поетові міг пізніше розповідати й Михайло Щепкін, видатний актор, у викупі якого з кріпацтва Сергій Григорович Волконський брав активну участь.

Двоє колишніх кріпаків, які стали всесвітньо знаменитими, цікавилися творчістю один одного задовго до особистого знайомства. А вони познайомилися, либонь, 1844 року, коли автор «Кобзаря» повертався з України до Петербурга.

…Одержавши звільнення, Тарас Шевченко мріяв якомога швидше побачити Щепкіна. Чудовий актор став для недавнього засланця «неразлучным спутником и чичероне», як занотовано у «Щоденнику», упродовж московського перебування Тараса Шевченка.

Михайло Щепкін супроводив поета у поїздках і прогулянках, у кожному візиті до друзів та знайомих. І от…

С.Г. Волконський відбував каторгу у Нерчинських копальнях. Потім жив на поселенні поблизу Іркутська. За амністією одержав дозвіл повернутися в європейську частину країни.

Тарас Шевченко, приїхавши до Москви, спочатку був потішений подарованим портретом С.Г. Волконського, а потім ще більше – зустріччю та знайомством за сприяння того ж таки Михайла Щепкіна. Цей факт теж занотований у «Щоденнику». Запис дуже лаконічний. Але скільки за ним прочитується!..

«Кротко, без малейшей желчи рассказал он мне некоторые эпизоды из своей 30­летней ссылки и в заключение прибавил, что те из его товарищей, которые были заточены поодиночке, все перемерли, а те, которые томились по нескольку вместе, пережили свое испытание, в том числе и он».

На завершення нотаток про одесита С.Г. Волконського хочу підкреслити, що єдиною згадкою про рід Розумовських­Волконських у нашому місті залишилася назва вулиці Розумовської і двох однойменних провулків. Поблизу міста, де зараз розташований центральний автовокзал, жив колись ще один родич декабриста, теж генерал.