Нинішньої весни в Татарбунарському районі інтенсивно проходять «сходки» жителів сільських громад, організовані адміністрацією. Їх мета, кажуть, — контроль за виконанням «народного бюджету», ініційованого «губернатором» Едуардом Матвійчуком. Гасло зібрань звучить так: «Ми нікому не дозволимо розікрасти чи використати не за призначенням наші народні гроші…».

Саме гасло справді благородне, а от збір сільських громад на «сходки» чимось нагадує злодійський «общак», тому що українцям все-таки притаманніше збиратися на загальні збори…

От, скажімо, 3 травня така «сходка» відбулася й у селі Дивізія, яке набуло сумної слави через демонтаж і розкрадання труб внутрішньо­господарської зрошувальної системи на суму, щонайменше, 50 мільйонів гривень (про це Татарбунарська районна організація полі­тичної партії «Фронт змін» повідомляла, зокрема і через ЗМІ, раніше).

Значну частину присутніх у залі складали представники влади, Партії регіонів і бюджетної сфери села та району, решта — люди похилого віку. Працездатне населення, яке вже звикло, що до проблем села тут не підходять колективно (загальні збори громади сільський голова Р. Я. Мангул не збирає, хоча «головує» вже другий термін), «сходку» просто проігнорувало…

На моє запитання, як могло статися, що за два з половиною осінні місяці 2011-го демонтовано й украдено труби мінімум з 10 полів зрошення, які перебувають на балансі Дивізійської сільської ради, Р. Я. Мангул відповів, що розмір украденого не 50 мільйонів. «На яку ж суму їх украдено — більшу чи меншу?» — перепитав я. Замість відповіді — мовчанка.

А взагалі: чи цікавить сільського голову це питання?

Замість Р. Я. Мангула тему підхопив начальник Татарбунарського райвідділу міліції полковник А. О. Токар, який доповів сільській громаді, що з приводу крадіжки труб порушено дві кримінальні справи, а самі труби і техніка, яка їх відкопувала та транспортувала на Саратську металобазу, — під арештом. Тоді я запитав: «А де конкретно лежать «заарештовані» труби?» Знову відповіді не почув. Бо що можна відповісти, коли від тих труб давно вже й слід охолонув, а та їх мізерна кількість, що залишилася на ділянках Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства, не покриває навіть «демонтаж» магістральної системи.

Після цього слово взяла голова районної громадської екологічної організації «Відродження» І.М. Вихристюк і, зі слів жителів, назвала прізвище, ім’я та по батькові орга­нізатора «демонтажу» труб у Дивізії, запитавши полковника міліції А. О. Токаря, чому так довго ведеться слідство, адже всій сільській громаді давно відомо, хто організував цей «проект» у Татарбунарському районі і навіть постійно представлявся як помічник народного депутата України В. Д. Барвіненка? Чи не для того, щоб спустити цю справу на «гальмах»?

У залі пролунали дружні і тривалі оплески — як нагорода за озвучення давно очікуваної правди.

Народний депутат України В. Д. Барвіненко, який був поміж присутніх, підвівся і запевнив, що людину, яку назвали жителі Дивізії, він знає, але до крадіжки труб стосунку не має.

З самого початку «сходки» складалося враження, що вона скликана не задля вирішення проблемних питань села, а є банальною агітаційною поїздкою представників влади і Партії регіонів зі своїм майбутнім кандидатом у депутати Верховної Ради В. Д. Барвіненком перед виборами, які відбудуться у жовтні. Це припущення підтверджувало, скажімо те, що конкретні запитання від жителів Дивізії щодо водозабезпечення, виділення землі для громадського пасовища тощо — просто ігнорувалися (як, до речі, і на інших «сходках» в нашому районі).

Наведу хоча б такий приклад «турботи» влади про інтереси громади: на нарікання однієї з селянок про відсутність громадського пасовища голова Татарбунарської РДА Н. Г. Кожухаренко цинічно за­пропонувала кожному відокремити по шматку землі із свого паю і там випасати худобу, забувши при цьому сповістити, який вертоліт доставлятиме кожну корову на окремо виділений пай — чи не президент­ський, бува?

От і виходить: владі — «народний бюджет», а народу — злидні і проблем букет…

Домінантою зборів став потік образ від Н.Г. Кожухаренко на мою адресу за просте запитання: чому в нашому районі, багатому на лимани, який межує зі значною частиною Чорного моря, має безліч баз відпочинку, всі багатомільйонні збори (тільки з одного озера Сасик, за приблизними підрахунками, збирається більше 700 тисяч гривень «податей» за місяць) осідають в кишенях можновладців і регіональних структурах, а громада від цього нічого не отримує — район на 90% дотаційний. Так само, як ні чого не мають і жителі села Дивізія, в яких украли труби внут­рішньгосподарської зрошувальної системи...

...Дуже прикро усвідомлювати після таких «сходок», що гасло «Ми нікому не дозволимо розікрасти чи використати не за призначенням наші народні гроші», так і залишаться звичайною популістською агіткою, а «народний бюджет» і надалі буде синонімом того, що все фінансове ярмо нашого нелегкого життя і всі наші проблеми так і залишаться на плечах народу. А те, що зараз людям дуже активно «пудрять мізки» новими й новими ініціативами, свідчить лише про одне: вибори Верховної Ради — не за горами…

Володимир ГЛУШКО, в. о. голови Татарбунарської районної організації політичної партії «Фронт змін».

Від редакції. Запрошуємо ви­словити власну точку зору на озвучені тут проблеми всіх, кого вони болять, а також тих, хто не згоден з висловленими автором оцінками.