І не виникає сумнівів

Перед торішнім, осіннім сходом громади Великого Дальника сільський голова Валентин Григорович Рибак так не хвилювався, як хвилювався тепер, напередодні нинішнього, весняного. Адже тоді мова йшла про плани та пріоритетні об’єкти, на які слід використовувати бюджетні кошти, передбачені в межах програми «Народний бюджет», ініційованої губернатором Едуардом Матвійчуком. А нині треба звітувати перед великодальничанами про виконану роботу.

Уже давно відбилися останні промені надвечірнього сонця на куполах спорудженого на пагорбі при в’їзді до села храму, почали гаснути вікна в будинках, а Валентин Григорович длубався за робочим столом над довідкою­звітом.

Із чого почати? Звичайно ж, із повідомлення про те, що в дитячому садку «Золотий ключик» відкрито нову, дев’яту групу. Двадцять малят поповнили дитсадківську родину. Тільки на меблі для них витратили понад вісімдесят тисяч гривень із бюджету сільської ради. А загалом на капітальний ремонт пішло 295 тисяч гривень із обласного та районного бюджетів, виділених відповідно до проекту «Народний бюджет».

Це радісне новосілля в дитячому садку стало знаковим не тільки для села, а й для всього району тому, що планувалося воно на кінець року. А тут такі темпи! І тепер сільський голова, одержавши підтримку депутатів, міркує про те, як десь у грудні відкрити десяту групу. От вам і «Народний бюджет»!

Автор цих рядків нещодавно побував у «Золотому ключику». Приміщення, виділене для десятої групи, – в такому ж «розбомбленому» стані, у якому якихось півроку тому було призначене для дев’ятої. Але якщо тоді закрався сумнів, що ремонтні роботи будуть завершені під кінець року, то тепер воно не виникло. Бо у Великому Дальнику маніловщиною не займаються, а строго дотримуються принципу: сказано – зроблено. Прикладів тому предосить. Багато років намагалися розпочати ремонт задірявленого даху великої площі в дитячому садку «Сонечко», але доводилося латати багато інших дір. «Народний бюджет» дав змогу акумулювати реальні кошти з обласного бюджету на цьому об’єкті. Сьогодні будинок стоїть під добротним новим покриттям, і тільки сліди від патьоків на стінах нагадують про колишні негаразди й у зимові сніжні, і в теплі дощові дні. Приємно було чути слова вдячності й на адресу обласної, районної влади від працівників дитсадка. Вони, звичайно ж, виражали й думку батьків дітлахів, що в цю годину міцно спали під надійним дахом. Тепер черга за заміною вікон бодай із північного боку. Але, як то кажуть, не зразу Москва будувалася.

На сході сільський голова доповів і про завершення капітального ремонту терапевтичного відділення Великодальницької номерної лікарні, де мені випадало бувати не раз і чути добрі відгуки про, без перебільшення, прекрасні умови для хворих. З особливим задоволенням він повідомив про те, що капітально відремонтовано клуб у четвертому кварталі села, причому коштом місцевого бюджету та спонсорів. Коли на відкриття прийшли селяни, то хтось, вражений перетвореннями, що відбуваються в колишньому не­опалюваному приміщенні, запитав: «А взуття треба знімати?» Побувавши в клубі, і я не повірив своїм очам: одноповерховий будинок усередині геть чисто змінився. На місці цементної підлоги з вибоями – естетично виконане покриття, біла стеля, фігурні ґрати на вікнах, подовжена, барвисто оформлена сцена, дзеркала, зручні крісла.

– До нас люди приходять просто посидіти, поділитися новинами, як до ріного дому, – сказала мати завідувачки клубу Євгенії Свердликовської, яка в цей день була на сесії в одеському вузі.

Вона керує гуртками й сама співає, беручи участь у концертах.

Один з моїх співрозмовників з іншого села чи то всерйоз, чи то з іронічним підтекстом назвав Великий Дальник квітучим. Якщо його порівняти з багатьма іншими селами, і не тільки в Біляївському районі, то в цих словах є непідробна правда. Село цілком газифіковане, водопостачання налагоджене й удосконалюється, непроїзних і непролазних доріг немає. По селу з населенням понад 10 тисяч чоловік курсують маршрутки. Вулиці освітлюються. У день нашого приїзду готувалася до здавання в експлуатацію система освітлення вулиці Кірова, і йшли роботи щодо заміни старих водопроводів за участі на паях мешканців. Готувався проект станції підкачування в другому кварталі. Будуватимуть іще один спортмайданчик.

Коли Валентин Григорович, його колеги­депутати, мешканці села розповідали про справи громади, саме собою виникло запитання:

– А чи не боїтеся Ви, Валентине Григоровичу, зі своєю командою, що не все намічене в проекті «Народний бюджет» виявиться вам до снаги?

– Спочатку, буду відвертий, боявся. Тепер певен – усе зробимо. Адже ми не в ізоляції трудимося. Районна влада предметно допомагає. Особисто голова райради Олександр Федорович Семенов і голова райдержадміністрації Сергій Іванович Бринза постійно вникають у наші справи. Депутат облради Марина Анатоліївна Зінченко, як і до проекту «Народний бюджет», живе нашими турботами. Перший заступник губернатора Наталя Анатоліївна Чегодар і координатор проекту «Народний бюджет» у районі Михайло Володимирович Яцков переймаються нашими проблемами. Скажіть, хіба міг наш сільрадівський бюджет дозволити нам замахнутися на будівництво стадіону на 1000 місць із кошторисною вартістю 10 мільйонів 294 тисячі гривень? Такого навіть у планах не було. А «Народний бюджет», як то кажуть, дав нам карти в руки. Уже оплатили 282 тисячі за проект і

1,5 мільйона виділено безпосеред­ньо на будівництво. Ось подивіться, який вигляд матиме наш стадіон через рік, – і Валентин Григорович показав ескіз проекту. Потім продовжив: – Проект губернатора «Народний бюджет» мовби відкрив нам, сільським головам, друге дихання. Люди повірили в нього. На сході не було заперечень, зокрема й від представників опозиції.

– Як Ви гадаєте, чому? – запитав я у співрозмовника.

– Уже є конкретні підсумки. Влада підтверджує обіцянки справами. І проект «Народний бюджет» не завис у повітрі.

Ми говорили про нові плани на майбутнє. Зокрема, про наведення ладу на міському смітнику, куди доставляється сміття з Одеси, про будівництво нових доріг, про закінчення опоряджувальних робіт у храмі, збільшення робочих місць, про соціальну допомогу ветеранам. Життя, як то кажуть, підкидає нові завдання. Зіштовхнулися із проблемою поховання безпритульних людей. Де шукати кошти? Знайшли снаряди часів ВВВ на території села – треба забезпечити пальним машини саперів, інакше не приїдуть. Знову потрібні кошти.

На особливому місці – піклування про дітей. Одинадцятьом незаможним випускникам школи придбали пристойний одяг. Спортивним командам уже виділили близько 20 тисяч гривень для участі в різних змаганнях.

Директор Великодальницького НВК «школа­гімназія» Людмила Ганжук провела опитування учнів 3­Б класу про те, що вони знають про «Народний бюджет» і про що мріють діти. Для Влади Зуєвої бюджет – це прибуток заможних, а для Валерії Луконіної – це те, що одержують люди за свою роботу. А от Сандра Суленко сказала, що бюджет – це скарбничка, куди складають гроші. Коли прозвучало запитання про те, на що витрачаються гроші, Валерія заявила: «На будівництво, на допомогу». А про що мріють діти? Про ставок з рибками, черепашками й лебедями і щоб через нього був перекинутий білий міст, про великий будинок для білок, про завод…

Довідавшись про це, сільський голова посміхнувся й сказав:

– Усе, що ми робимо сьогодні, залишиться нашим дітям. А «Народний бюджет» дає нам можливість здійснити чимало, щоб реально поліпшити життя людей. Особисто я вірю в «Народний бюджет».

Віктор МАМОНТОВ, «Одеські вісті»

Не лише словом, а й ділом

Як і в інших районах області, наприкінці минулого року на сходах жителів населених пунктів району було затверджено об’єкти програми «Народний бюджет», ініційованої головою облдержадміністрації Едуардом Матвійчуком. Серед них – заміна огорожі на території Савранської ЗОШ І­ІІІ ступенів. Нещодавно на цьому об’єкті розпочато роботи. Слід зазначити, що бюджетні кошти передбачено лише на придбання будівельних матеріалів, призначенних для спорудження нового паркана. Безпосередньо будівельні роботи та завезення матеріалів мають здійснюватися силами школи та добровільних помічників. Під час зустрічі з дирекцією Савранської ЗОШ голова районної державної адміністрації Олег Іспанюк повідомив, що надати таку допомогу навчальному закладу виявили бажання працівники РДА та районної ради. Зокрема він відзначив, що держслужбовці, бажаючи взяти реальну участь у втіленні «Народного бюджету» в життя, беруть на себе завезення каменю для фундаменту огорожі.

16 травня група спеціалістів і техпрацівників райдержадміністрації та райради у складі одинадцяти чоловік на чолі з першим заступником голови РДА Віктором Рябокоровком вирушила мікроавтобусом відділу культури та туризму до Вільшанського гранкар’єра. Сюди ж прибула і вантажівка відділу освіти. Відбираючи в недоступному для під’їзду автомобіля місці камені необхідного розміру, добровольці заповнювали ними вручну ківш навантажувача, який потім висипав їх в кузов машини. Така процедура здійснювалася, щоб не завозити на територію школи зайвих будматеріалів, які по закінченні робіт довелося б вивозити.

Тим часом технічні працівники ЗОШ приступили до демонтажу старого паркана. Вони також розвантажували машину з камінням, яка здійснила кілька рейсів між кар’єром та райцентром.

Наступного дня розпочалося будівництво. І тут допомогла райдержадміністрація, надавши для проведення зварювальних робіт фахівця.

Повністю завершити спорудження нової огорожі планується до кінця поточного навчального року. Тобто вона має милувати око вже під час проведення в школі свята останнього дзвоника.

Допомігши таким чином навчальному закладу, працівники органів районної влади засвідчили, що вони не лише на словах, а й конкретними справами допомагають реалізації програми «Народний бюджет».