Чергова зустріч в академічній вітальні Одеської державної академії технічного регулювання та якості була присвячена дитячому взуттю. На демонстраційному столі присутнім представили зразки туфель, сандалетів, пінеток, кросівок, виготовлених із порушенням вимог, які висуваються до дитячого асортименту.

Дитяче взуття підлягає в Україні обов’язковій сертифікації. Проте на ринках можна побачити чимало його зразків, носити які небезпечно.

Начальник випробувального центру академії Любов Кузнецова провела своєрідний лікнеп, нагадавши, що правильний добір взуття забезпечує нормальний розвиток стопи, а в майбутньому – відсутність сколіозу і викривлення хребта у дитини, що підросла.

Багато представлених зразків мали дуже тверду, литу підошву. Здавалось би, добре. Але це хибна думка. Насамперед, підошва має бути гнучкою – і що менша дитина, то гнучкішою. Як це не здасться дивним, але дитяче взуття неодмінно мусить мати каблук. Він забезпечує стійкість стопи і запобігає завалюванню дитини назад, захищає від розвитку плоскостопості. Для дошколят нормальним вважається 8 – 10­міліметровий каблук, для молодших школярів – 2­сантиметровий, для старшокласників – 2­3­сантиметровий.

На відміну від підошви, задник якраз мусить бути твердим і досить високим. До тієї миті, коли ніжка дитини виросте до 32 розміру, носіння пантофлів їй категорично протипоказане.

Із тривогою Любов Вікторівна говорила про дитяче взуття із пластизоля – яскравого синтетичного матеріалу, що дозволяє робити майже іграшкові легкі сандалії. Насправді його давно заборонили використовувати в якості матеріалу для виробництва взуття в багатьох країнах Європи. Як наслідок, пластизоль, що виділяє при носінні фенол, формальдегід і синтетичний жіночий гормон, почав освоювати наш ринок.

– Сьогодні дуже модно ходити у кросівках, – підкреслила Л. Кузнецова. – Однак ми забуваємо: це спортивне взуття. Бути в ньому можна не більше 2 годин. Батьки ж, купуючи дитині кросівки із синтетичних матеріалів (найчастіше вони лише за формою є кросівками), прирікають її на хронічне потіння ніг. Через це з’являються потертості, грибкові ураження. У холодну пору року дитина просто замерзає. Взуття зі штучного хутра неодмінно мусить мати бавовняну або віскозну основу. На це треба звертати найпильнішу увагу.

Дещо легше батькам стане у 2014 році. Тоді намічено ввести маркування підошви, верху і підбивки взуття із вказівкою матеріалу. Поки що ж несумлінні виробники хитрують – ставлять розміри, що не відповідають дійсності, щоб уникнути виконання твердих вимог стандартів на дитяче взуття. Досить недосконалі поки що і норми митного законодавства. На сьогоднішній день митники, перевіряючи партію взуття, що сильно пахне (подеколи у контейнер неможливо зайти без респіратора), проте не можуть зупинити її ввезення на територію України. Повинен запрацювати механізм проведення постаудиту – механізм перевірки товарів представниками різних служб, зокрема СЕС, інспекції захисту прав споживачів, уже після проходження ними митниці.

На зустрічі прозвучала пропозиція звернутися до Державного комітету з технічного регулювання та споживчої політики на предмет одержання академією гранту на розробку механізму взаємодії усіх служб, покликаних поставити перепону на шляху неякісного і небезпечного імпорту. Неправильне формування стопи, сколіоз, алергії та отруєння – такий далеко не повний перелік проблем, причинами яких може стати продукція, що не відповідає стандартам. Фахівці сподіваються, що їх пропозицію буде підтримано.