Цього року селище Сарата, що успадкувало назву річки, яка протікає тут, відсвяткує 190­річчя з часу заснування. Тоді близько восьми десятків родин з Південної Німеччини поселилося на березі повноводої річки у Буджацькому степу.

Однак знаменний ювілей саратцям доведеться зустрічати з цілим «букетом» багаторічних проблем. Насамперед, вони стосуються сучасного стану річки Сарати. Відповідно до однієї з ономастичних версій, її назва може походити від прадавньої індоіранської основи, що означає у перекладі – «рухатися», «текти».

Але сьогодні річка Сарата виглядає жахливо. Скована вузькими берегами, замулена, заросла водоростями й очеретом, вона практично не відповідає колишній величі й семантиці найменування. Місцеві жителі говорять, що влітку пересохле русло можна виявити лише за задушливим запахом та каналізаційними стоками, що його наповнюють.

Не перший рік у Сараті ведуть мову про невідкладну проблему – реконструкцію очисних споруд. Рівно чверть століття тому, начебто за недобрим задумом, вони були побудовані у найвищій точці селища: за 2,5 кілометра від каналізаційно­насосної станції, розташованої поруч із річкою. Не є більше «скелетом у шафі» факт, що відсоток очищення господарських побутових стоків тут ледве сягає 40­50%. При посушливому степовому кліматі й аномальних температурних перепадах лише «умовно очищені стоки» дають річці «життя» у вигляді каналізаційної рідоти, що наповнює мертве русло.

Інша споріднена проблема – це повторювані надзвичайні ситуації, коли з водопровідних кранів нижніх вулиць Сарати починає текти рідина, що погано пахне. У такі дні багато жителів селища схиляються до версії про потрапляння до центрального водопроводу каналізаційних або підґрунтових вод, «удобрених» численними усмоктувальними вигрібами «ниж­ньої Сарати». За п'ятирічним аналізом, проведеним керівництвом Саратської СЕС, захворюваність на гострі кишкові розлади в нижній (аварійній) частини селища виявилася значно вищою. За деякими даними, рівень захворюваності ГКЗ практично збігався за часом з подачею води, що не відповідає стандартам за бакпоказниками. А відсоток нестандартних проб води за п'ятирічний термін спостережень майже потроївся.

Серед складнощів життєдіяльності селища і непоодинокі весняні підтоплення. Тоді частина Сарати опиняється на «водяній подушці». При цьому затиснута солончаками річка не може повнокровно працювати і йти своїм руслом. Причому ця проблема стосується не лише селища Сарати, але й усіх прибережних за течією сіл, аж до сусіднього Татарбунарського району.

Причиною того, що відбувається, називають бездумне втручання людини у природу, коли в певний період на ділянці між селом Фараонівкою й селищем Саратою «фахівці» вирішили випрямити річкове русло, що впадає в озеро Сасик. «Рукотворну» проблему загострило «убивство» бездумно розораних прибережних джерел і струмків. Ще нещодавно між селами Міняйлівкою і Фуратівкою протікала невелика річечка. Сьогодні русло вгадується з величезними труднощами. Внаслідок розораних під ріллю прибережних лугів зникли джерела, що живлять водоносні струмки. «Випрямлена» річка виявилася нездатною виконувати природне призначення щодо зволоження степу. Місцями її висохле русло нагадує пустельний пейзаж. На жаль, недостатніми виявилися зусилля щодо відновлення природного середовища й розчищення русла річки Сарати, коли кілька попередніх років облрада виділяла сотні тисяч гривень.

Нарешті, з недавнього часу річка стала виглядати зовсім жахливо. Періодично її води стали забарвлюватися у кривавий колір. Забобонні люди заговорили про знамення. Уперше, розповідають жителі Сарати, річка «почервоніла» минулої осені. Навкруги забили тривогу

– Насамперед явище, що виникло, ми пов'язували з роботою каналізаційних споруд, які не дають належного ефекту, – роз'яснює голова Саратської райради Віктор Степанович Чемерис. – За другою версією було скидання стоків заводу продтоварів, що розташований за течією вище. Зверніть увагу, що червоного кольору річка набуває після опадів і підняття рівня водного дзеркала. Вдруге цього року з незрозумілих причин зафарбовані води з'явилися у квітні. Тоді вода в річці знову трохи піднялася. Саратська СЕС провадила необхідні аналізи, але явних причин незвичайного явища не виявлено. Ми далі провадимо поглиблений аналіз, щоб з'ясувати його причини.

У цьому зв'язку не позбавлена підстави заява депутата Одеської обласної ради Антона Кіссе на одній з нещодавніх сесій облради про те, що стан річки Сарати загрожує регіону екологічним нещастям. На початку травня на останній сесії Саратської селищної ради нещодавно обраний селищний голова Анатолій Негодяєв доповів, що з приводу забруднення річки він надіслав відповідні запити й листи до СЕС, РДА і прокуратури. На сьо­годнішній день в селищі працює спеціально створена комісія, покликана відповісти на усі запитання про таємницю «червоної» річки.