жителів с. Саражинка Балтського району Одеської області

Голові Балтської райдержадміністрації Бабанському В.М.

КОПІЇ: Президенту України Януковичу В. Ф.,

Прем’єр-міністру України Азарову М. Я.,

голові Адміністрації Президента Льовочкіну С. В.,

голові Одеської облдержадміністрації Матвійчуку Е. Л.,

редакціям газет «Ваш інтерес», «Чорноморські новини».

Шановний Василю Марковичу!

Звертаємося до Вас як до голови райдержадміністрації з проханням і вимогою: перес­таньте тероризувати нашого сіль­ського голову. Взагалі-то, це називається зловживанням службо­вим становищем. Оскіль­ки Ви, як голова райдержадміністрації, захищаєте корпоративні права господарства, у якому директором Ваша дружина, а Ви є його заснов­ником та одночасно орендарем наших земельних паїв.

Чому Ви на нарадах так ганьбите сільського голову В. І. Кравцова лише за те, що він не виступає на Ваш захист та не йде проти своїх людей? Не Ви його обирали. Не Ви його призначали. У нашій країні, як записано в Основному Законі — Конституції, «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування». Отож-бо, ми на виборах обрали В. І. Кравцова сільським головою, і лише перед громадою села він підзвітний. На якій підставі Ви ображаєте представника нашої громади?! Людині, що займає посаду представника Президента, якого, до речі, теж обирав народ, не личить так себе поводити. Своєю пове­дінкою Ви ганьбите не лише владу, а й Партію регіонів, яку в районі очолюєте.

Люди в районі вже ситі по горло Вашим нескін­ченним піаром у стилі «я так ска­зав, і так буде». Ви себе зробили в районі царком, який керує всім і всіма, якому ніхто не сміє пе­речити. Хоча для нас цей стиль роботи давно знайомий: терор і залякування, зневажливе став­лення до людей. Саме через це наша громада стала в опозицію до Вас як ке­рівника сільгосппід­приємства. Ми довго терпіли своє становище, в якому опинилися завдяки Вам. За цей час багато людей виїхало за межі села взагалі, а багато наших одно­сельців їздить по світах у пошуках заробітку. Хіба хтось втікає від добра?! Якби ж то Ви платили добре та вчасно, то сьогодні наше село не спустошувалося б. А Ви ж ніколи не любили розрахову­ватися з людьми. Скільки хоро­ших працівників звільнилося з ТОВ «Саражинка» за ці роки лише через те, що місяцями, по півроку ходили за Вами з прос­тягнутою рукою за своїми зароб­леними грішми, а Ви всіляко цього уникали.

Ви забрали все, що залишилося від колишнього КСП « Україна», не будучи його правонаступником, практично нічого за нього не за­плативши. А це вже крадіжка. З цього питан­ня ми не раз зверталися у різні інстанції, але Вас усіляко покри­вали і представники обласної влади, і прокуратура району. У нас зберігаються всі їхні відписки. Так само маємо документи, які свід­чать про те, скільки заборгували Ви людям із заробітної плати. Ви ніколи не платили нам як нале­жить на паї. Поки Ви роз’їжджали по закордонах, ми жили в злид­нях, не мали за що одягти своїх ді­тей, не знали, де взяти грошей на харчі. Саме через це з Вами не захотіли співпрацювати власники землі в сусідній Переймі, в Котовському районі. А ми покірно терпі­ли всі ці роки. Бо Ви ж наш, сільсь­кий. Але недарма кажуть: часом чужі люди рідніші, ніж свої.

Ви так і не зрозуміли, що ми не сіра маса, що ми — люди і теж хоче­мо жити. Лише торік Ви стали ви­давати нам на паї по сім центнерів зерна. Але що то за зерно — його ж кури не хочуть їсти. Хіба можна надалі терпіти такі знущання?

Василю Марковичу, звертаємось до Вас як до орендаря: не мучте нас — відпустіть з миром. Ми не Ваші раби. Тим більше, що Ви нині займаєте таку посаду й маєте подавати приклад іншим. Чому ми, власники землі, повинні ходити по судах, аби забрати свою ж землю? Це ж наша земля, і ми маємо нею розпоряджатися так, як захочемо. А ми хочемо, аби вона приносила нам прибуток, як це є в усіх циві­лізованих країнах. Ми хочемо передати її іншому орендареві, який буде платити нам значно більше, аніж Ви. До того ж чимало з нас взагалі не підписували оті договори оренди з Вами, які Ви тримаєте у своїй конторі, а ми їх чомусь не маємо.

Навіщо Ви зірвали 24 травня захід, спрямований на виконання соціальних ініціатив Президента про покращення життя людей: новий орендар землі, з яким ми уклали договори, видавав нам зерно на паї? А Ви викликали стільки міліції, скільки ми ще ніколи у своєму селі не бачили, та ще представників різних перевіряючих органів, які заборонили видачу зерна. На якій підставі? Нам воно вкрай потрібне, аби годувати сім’ї. Досить свавілля і безправ’я! Ми — вільні люди! Дайте нам, Василю Марковичу, пожити по-людськи! Не насилайте на нас весь райвідділ міліції, ми не злочинці. У них є своя робота. А ми нічого не вкрали. Ми нікого не закликаємо до бунту чи пова­лення влади. Ми лише хочемо забрати своє. Те, що нами заро­блено, нашими батьками та діда­ми-прадідами. І маємо на це повне право!

Відкритий лист прийнято на зборах громади с. Саражинка Балтського 27 травня 2012 року.

Від редакції. «Чорноморські новини» дякують колегам з балтської газети «Ваш інтерес» за наданий матеріал, а також запрошують усіх, хто має власне бачення ситуації, яка склалася у Саражинці, та подій, описаних у цій публікації, висловити свою думку на сторінках «ЧН».