«У нас у селі немає роботи», – цю фразу випадало чути сотні разів. «Немає роботи» – цим виправдовують усе: виїзд молоді до міст, на заробітки за кордон, занедбані садиби, зруйновані будинки… А от у селі Ліски Кілійського району кажуть: «У нас роботи так багато, аж страшно!»

Цей населений пункт із 1800 мешканцями розташований на березі Дунаю, між Вилковим та Кілією. Скільки в оці – навколо очерети. Жахливішої дороги, ніж на Ліски, немає в Кілійському районі. Але…

– Даруйте, але можу приділити вам щонайбільше 15 хвилин – потрібно відвантажувати товар, – одразу застеріг Володимир Захарович Сивак.

Товар такий, що з довозом споживачеві не можна баритися ні хвилини – полуниця.

– У розпал збирання щодня з нашого села вивозиться по 30 тонн ягоди, – говорить Володимир Захарович, професійний агроном, який у радянські часи працював на базовому рисовирощувальному підприємстві й навіть кілька років очолював його. Сьогодні фахівець цілком присвятився вирощуванню полуниці. Вигідно?

– Збагнімо: десять зборів ягід по 30 тонн, нехай по десять гривень за кілограм – от вам і заробило село три мільйони! Звичайно, колись потрібно зазнати виробничих витрат. Я підрахував: щоб розбити один гектар плантації, треба вкласти дві тисячі доларів.

Володимир Сивак спільно зі своїм партнером Володимиром Леоновим за селом на пустирі заклали плантацію площею півтора гектара. Тут завжди стіною стояв очерет, і довелося запустити спеціальну гербіцидну програму, щоб «вибити» його. З однорічними бур'янами селяни борються вручну – знищують звичайним полінням.

– Ми розробили технологічну карту, поставивши на меті працювати без застосування пестицидів, – розповідає агроном. – Дуже тісно співпрацюємо з кандидаткою біологічних наук, відомим на Одещині фахівцем за агротехнологіями Валентиною Коцур. Вона дає нам консультації щодо захисту рослин. Наша ягода – екологічно чиста. Цією полуницею можуть ласувати мами­годувальниці. Її можна давати навіть немовлятам.

У Лісках, де 95% сімей займаються вирощуванням полуниці, ягодою засаджені буквально всі городи. Деякі родини розбивають плантації ще й на околицях, у невдоб’ях, які здавна були в густих хащах очерету. Теплий південний клімат і вода – ото й усе, що потрібно для виробництва.

Полуничні плантації в Лісках – на краплинному зрошуванні – інакше одержати гарантований урожай неможливо. Дехто замав унікальну систему «Золотий дощ» – це коли вода сіється на мряку, що створює сприятливий мікроклімат для росту ягоди. Полуниця – з куряче яйце! Воду для поливання забирають дунайську – із протоків та каналів, яких у дельті ріки є досить.

Труд, треба сказати, пекельний. Ягоду починають збирати, коли висохне роса, тобто в самісіньку спеку, – волога полуниця швидко псується. Ще складніша робота – саджання нової розсади, яке починається в липні. Цілими днями під палючим сонцем, зігнувшись у три погибелі!.. На вирощування ягоди залучено всі внутрішні трудові ресурси – працюють дружно цілими родинами.

– Діти в Лісках знають ціну трудовій копійці, – говорить сільський голова Галина Іванівна Іванова. – Приємно дивитися, коли хлопчаки та дівчатка допомагають дорослим у міру сил своїх. У них немає жодної вільної хвилинки. Взагалі у нас, у селі, життя вирує! Я дуже пишаюся своїми односельцями – вони такі трудяги!..

Але оскільки в пік сільгоспробіт робочих рук усе­таки бракує, до Лісків приїздять допомогти люди з найближчих сіл – Дмитрівки, Шевченкового, Приозерного. Це вже давно сформовані бригади, які знають, як працювати з полуницею. За допомогу, як нам вдалося довідатися, кожному платять у середньому 150 гривень на день. Таким чином, Ліски знайшли діло не тільки собі, але тимчасово працевлаштували деяких сусідів – ось так!..

– Даруйте, мені скоро доїти корів, – попередила Людмила Володимирівна Веретеніна, і повела показувати свої поля. – Ось уже 20 років ми обробляємо 50 соток полуниці. Взяли ділянку за селом, винайняли екскаватор і розчистили канал, що коштувало дуже недешево. Потім посіяли люцерну, щоб довести землю до ладу. Зараз ми вирощуємо декілька голландських сортів – один кращий іншого. Прибуток за сезон? Скажу так: торік за виручені від реалізації полуниці гроші купили трактор – тепер ні від кого не залежимо. Але праця тяжка, ми постійно на полі: у нас такий клімат, що бур'яни й узимку ростуть. В останні роки ми свої плантації розширили, тепер у нас назагал 130 соток полуниці на дві родини. Син одружився, ми йому купили будинок, він залишається жити і працювати в Лісках. А навіщо молодим десь поневірятися в пошуках щастя, якщо вдома стільки діла? Крім ягоди, ми ще вирощуємо 40 соток картоплі, у нас є дві корови.

За словами сільського голови, жителі Лісків тримають на особистих подвір'ях 340 дійних корів і «заливають» молоком Вилкове. Це ще одна жива копійка до сімейних бюджетів. А як же не тримати тваринку, коли навколо стільки природних пасовищ?

Звісно, не все гладко та кучеряво. Проблеми в Лісках є. По­перше, дороги. Транспортувати полуницю по таких вибоях…

– Стидовисько: добрив вітчизняних немає, препарати для доглядання полуниці імпортні купуємо, – говорить В. Сивак. – А устаткування для краплинного зрошування? Теж заморське. Та що казати, якщо й сортів вітчизняних немає, – голландську полуницю обробляємо! Витікають струмочками українські грошики за кордон.

Ще одне проблемне питання – ціноутворення, яке не піддається жодній логіці.

– Цими днями всі перекупники в один голос оголосили, що Одеса полуницею засипана, і знизили закупівельну ціну з 12­ти до 5 гривень: хочте – продавайте, хочте – їжте самі. Де подітися – понесли наші бабусі ягоду здавати по 5 гривень. Гаразд що ми вже замали власний транспорт, завантажили автобуси та й самі вночі повезли врожай до Одеси. І що ви думаєте? Там здали по 18 гривень. От я й рахую: зважаючи на наші обсяги виробництва, перекупники за день хотіли покласти в кишеню 160 тисяч «зайвих» гривень! Як то воно?!

– Тому в найближчій перспективі треба міркувати над тим, як самотужки організувати вивезення продукції рефрижераторами, – говорить сільський голова Галина Іванівна Іванова. – Та й чому зациклюємося тільки на одеських ринках? Нам слід довезти свою полуницю, яку починаємо збирати вже в перших числах травня, і до північних областей України – на Чернігівщину, Сумщину, Київщину. Жителі Лісків виробляють за сезон 300­400 тонн полуниці – ви можете уявити собі цей обсяг?..

Тож від чого ми розпочали мову? На селі немає роботи? Поїдьте­но до Лісків – повчіться!