Як уже повідомляли «ЧН», в Одесі стартував третій міжнародний фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі». У програмі — 5 класичних німих стрічок із живим музичним супроводом у виконанні колективів з України, Великої Британії, Італії, Польщі та Німеччини. Усі саундтреки були спеціально написані для фільмів фестивалю самими виконавцями.

Започатковану торік традицію демонстрації відреставрованих німих фільмів — продовжено: у нинішній програмі — реставровані версії свого часу заборонених українських стрічок «Мірабо» (1930) Арнольда Кордюма та «Шкурник» (1929) Миколи Шпиковського. І це — світові репрем’єри...

Обидві стрічки ніколи не були в широкому прокаті, бо відразу після виходу були розвінчані більшовицькою критикою: «Мірабо» — як формалістичний твір, а «Шкурник» — заледве не як антирадянський. Понад вісімдесят років картини пролежали у спецсховищах і були відомі тільки фаховим кінознавцям, та й то більше з оповідей. Зокрема, «Шкурник» серед українських істориків культури став справжньою легендою: про фільм всі чули, але ніхто ніколи його не бачив. Реставрацію плівок, наданих російським Держфільмофондом, провели на Київській кіностудії імені Олександра Довженка у 2012 році.

Обидві відреставровані стрічки у рамках «Німих ночей» глядачам будуть показані вперше. І станеться це сьогодні, 16 червня, під відкритим небом у марині Одеського морвокзалу.

Кілька слів про самі фільми. «Мірабо» — стрічка про чи не найцікавіший і найзагадковіший період революції в Одесі. Він розповідає про діяльність одеського анархо-більшовицького підпілля і підривну роботу «Іноземної колегії» на чолі з Жанною Лябурб, яка очолила пацифістську агітаційну кампанію серед французьких моряків. Тогочасна Одеса — місце сутички кількох розвідок: білої, антантської, УНРівської та більшовицької (на останню в цей час, припускають, працювала королева кіноекрана Віра Холодна). Місто стає останнім прихистком російської інтелігенції, і саме звідси починається її еміграційна одіссея. Авангардистський фільм, створений за допомогою експериментального монтажу, можна назвати українською відповіддю «Панцирнику «Потьомкіну». Динамічні сцени на Потьомкінських сходах і на борту військових крейсерів талановито змонтовані Кордюмом під очевидним впливом Ейзенштейна.

Щодо «Шкурника», то це зовсім інше кіно — авантюрно-пригодницька стрічка, один з небагатьох прикладів ранньої української кінокомедії. Тут Микола Шпиковський однаково висміює бюрократизм і фанатичність більшовиків та клептократичне марнославство білих. Революційна агітація червоних показана у відверто саркастичних тонах. Як результат, вийшов справжній фарс. Тож і не дивно, що радянська влада побачила в цій картині карикатуру на себе і заборонила її до показу.

Початок демонстрації картин о 21.30 — «Мірабо», о 23.10 —«Шкурник».

Завтра, у неділю, о 21.30 розпочнеться вечір-посвята Наталії Лисенко (уродженка Миколаєва), великій актрисі дореволюційного кіно в Російській імперії, а згодом — французького німого кінематографа, племінниці видатного композитора Миколи Лисенка.