Програма «Народний бюджет» набирає обертів, охоплює усе більшу кількість населених пунктів, стає усе відомішою серед жителів області. З досвіду власного спілкування суджу, що про неї знають навіть у таких селах, які прийнято називати «глухими». Особливо після того, як жителі цих місць проходять «Народний мед­огляд». І цілком природньо, що це зовсім не подобається тим, хто протистоїть нинішній владі. Подібне повною мірою має стосунок і до соціальних ініціатив Президента В.Ф. Януковича. Як же можуть відповісти на цю критику представники обласного парламенту, де більшість становить фракція Партії регіонів? На це запитання ми вирішили знайти відповідь у одного із провідних депутатів від Партії регіонів в обласній раді, заслуженого економіста України, академіка Академії економічних наук України Олександра Семеновича Кравця.

– Завдання опозиції саме й полягає в тому, щоб критикувати владу. Це природньо і нічого нового в цьому немає й не буде. Така критика – явище абсолютно нормальне, більше того, владі вона необхідна. Адже й щука в річці потрібна, щоб карасі не дрімали. Однак критика критиці – різниця: вона може бути змістовною, а може бути – голослівною.

Отож, якщо ми говоримо про соціальні ініціативи Віктора Федо­ровича Януковича, то виникає запитання: чому саме зараз він їх висунув? Володіючи ситуацією в країні, Президент чудово розуміє, що, якби такі ініціативи були запропоновані два роки тому, було б набагато краще, зрозуміліше та поясненніше. Однак об’єктивні обставини у той час не дозволяли цього зробити.

Економіка – істота інерційна. Не можна, прийшовши до влади, видати якийсь указ, після якого вже завтра на країну та її жителів проллється «золотий дощ». А коли Президент Янукович прийшов до влади, стан економіки був – гіршого не побажаєш. Багато країн світу постраждали від кризи, але в них кризою здавалося падіння ВВП (внутрішній валовий продукт) на 2­3 відсотка. Україна ж встановила сумний рекорд, втративши 15% ВВП та четверту частину промислового виробництва. І коли наші політичні опоненти говорять, мовляв, скільки можна мусолити цю тему, адже з того часу минуло вже три роки, я хочу пояснити, що економіка з «ями» виводиться не одразу…

– Насправді, варто згадати, як вибиралася країна з «ями» кінця 1990­х років – майже п’ять років...

– До речі, я хочу нагадати, що коли Янукович став Прем’єр­мі­ністром, то у 2003­му українська економіка піднялася на 9,2%, а в 2004­му – на 12,4%, і це був на той час найкращий показник у Європі.

Тобто, йдеться про що? Янукович знає – як, він вміє це робити, і він професійно добирає команду, яка втілює ідеї в реальність.

Але повернімося до соціальних ініціатив Президента…

У нас виріс ВВП у 2010­му – на 4,8%, у 2011­му – на 5,2% і з’явилися об’єктивні передумови для того, щоб соціальні ініціативи, з якими Президент ішов на вибори, могли бути втілені в життя. І це – не подачка і не передвиборний хід, а – ще раз повторюю – виконання своїх обіцянок перед виборцями. Уряд зробив дуже багато для того, щоб подолати кризові явища в економіці України. Буквально кілька цифр: 2012­й рік у порівнянні з 2009­м.

Середня зарплата була 1900 грн, стала – 2900 грн.

Мінімальна зарплата: 643 грн проти 1098 грн.

Середній розмір пенсії: 900 грн – 1400 грн.

Державна допомога з появою першої дитини була 12,2 тис. грн, – зараз – 28,3 тис. грн; з появою другої: 25 тис. грн – проти 58 тис. грн; з появою третьої: 50 тис. грн проти 115 тис. грн.

Я не хочу далі втомлювати читачів цифрами, але й інші показники теж досить красномовні.

Зазначу знову: критикувати вла­­­ду – потрібно, але не можна в цій критиці переходити рису розуміння того, що економіка – це об’єктивний процес. І ті цифри, які ми щойно навели, свідчать про те, що країна за останні два роки дуже серйозно просунулася в соціальних стандартах.

– Однак ви нічого не говорите про інфляцію…

– Інфляція у 2009­му році була 9,2%, в 2011­му – 4,6%, а за 5 місяців цього року – плюс 0,4%. Тобто, абсолютно керована інфляція, одна з найнижчих у Європі. Чи хочу я цими цифрами переконати читачів, буцімто в нас усе гаразд? Зрозуміло, ні. І сам Президент Віктор Федорович Янукович стверджує, що цього замало. Бо ті макроекономічні показники, які я навів, поки ще не відчув кожен громадянин України, як то кажуть, «у кишені». І ось це – головне завдання, над розв’язанням якого зараз працює уряд, виходячи із соціальних ініціатив Президента. Звичайно, ми чудово розуміємо, що криза істотно гальмує цей процес. Проте, зростання економіки дозволяє реалізувати масштабні соціальні проекти.

Так, 316 млн грн виділено на бу­дівництво житла для «чорнобильців». Дуже істотні зміни торкнуться пенсій військовослужбовців. Люди, які мають заслуги перед країною (а військовослужбовці належать саме до цієї категорії), не можуть перебувати у ситуації, коли пенсія, що нараховується сьогодні, менша за пенсію, нараховану кілька років тому. Президент дав команду виправити цю несправедливість і вже з першого червня ці пенсії будуть змінені чотири рази протягом року – а загалом підняті на 36%.

Середній розмір підвищення пенсій у результаті ініціатив Президента становить 120 грн. Коли наші опоненти говорять із кислою міною, мовляв, що це за сума – сто двадцять гривень, я їм раджу поїхати до села та запитати про це в місцевих жителів.

Наступна важлива ініціатива Президента – розв’язання проблеми ліків. В.Ф. Янукович справедливо зауважує, що ліками, переважно, користуються найменш соціально захищені верстви населення. Через що контроль над якістю і – що найважливіше – за ціною ліків став однією з найважливіших соціальних ініціатив Президента. В.Ф. Янукович наводив такий приклад: ліки, які коштують у Білорусії в перерахунку на наші гроші 17 грн, надходять до України за ціною 165 грн. У чому справа? А справа у тому, що Білорусія, як виявляється, розташована від України страшно «далеко», тому ці (білоруського виробництва!) ліки доводиться закуповувати у Новій Зеландії. Звичайно, що такого не мусить бути в принципі! За завданням Президента Микола Янович Аза­ров зібрав фармацевтів, нагадав їм, що їхній бізнес входить до п’ятірки найприбутковіших і запропонував, щоб торговельна націнка не перевищувала 10% – в опті та 10 – 12% – у роздробі. А кого не влаштовують такі доходи, можуть із цього ринку піти, і від цього ніхто не постраждає. Зрештою, не може бути нормальною ситуація, коли в кожній лікарні – по дві­три аптеки, а на кожному кварталі їх по вісім – десять… Я нещодавно проїжджав містом з іноземною делегацією і гості мене з подивом запитували: невже в нас усі поголовно хворі? – оскільки на Заході звичайно дві­три аптеки на мікрорайон. У фармацевтичному бізнесі обертаються величезні гроші, але його розвиток не мусить іти за рахунок пенсіонерів. Тому введені т.зв. референтні ціни, тобто ціни, вище за які дані ліки не можуть коштувати. Для початку такі ціни введено на найпоширеніші ліки – від гіпертонічної хвороби та серцево­судинних захворювань. Згодом держава буде вводити процес т.зв. реімбурсації. Це означає, що якщо ціна на якісь види ліків об’єктивно виявиться досить високою, то держава буде компенсувати певним верствам населення значну частину їх вартості.

Наступна важлива тема – повернення боргів Ощадбанку СРСР. Шість мільйонів чоловік до кінця цього року одержать по тисячі гривень. Надалі за об’єктивного зростання економіки процес триватиме. На відміну від минулих років, зараз ми бачимо принципово іншу картину організації процесу повернення внесків. Кожен вкладник знає день і годину, коли йому слід прийти до свого відділення Ощадбанку, і він може одержати ці гроші у трьох можливих варіантах – готівкою, на банківський рахунок під хороші відсотки або на картку, за якою можна придбати зі знижкою ліки та товари у найбільших роздрібних мережах. Коли в Одесі був Сергій Леонідович Тігіпко, він зайшов навмання до однієї з ощадкас і побачив там зовсім спокійний процес видавання цієї тисячі. Без показухи та непритомностей.

Наступна дуже важлива позиція – це житло. Цілком ясно, що в Україні молода родина купити житло не може; для цього їй потрібно працювати 40 – 50 років. При розгляді цієї проблеми ми занурюємося в цілу низку завдань – економічних, психологічних, включаючи демографічні… Бо родині, яка не має квартири, важко планувати народження дітей. Президент поставив завдання: ті 16%, які просить сьогодні банк на іпотеку, розділяються на дві частини. Заявник іпотеки, тобто бажаючий придбати квартиру, платить 3%, решту 13% – платить держава. І одразу ми почули від нашої улюбленої опозиції, що цього ніколи не буде, жоден банк на це не піде тощо. Пішли! І Ощадбанк, і ціла низка банків у регіонах. Бо вірять сьогодні державі. І вже понад чотири тисячі родин висловили бажання оформити відповідні документи і починається реалізація проекту. Цього року на виконання даного завдання з бюджету буде виділено мільярд гривень, наступного року процес буде продовжений, виходячи з того, що (як я переконаний) економіка розвиватиметься.

– На чому засноване ваше переконання, що українська економіка стане розвиватися по висхідній? Адже багато прогнозів із цього приводу – маловтішні...

– Моє переконання засноване на тому, що нинішня професійна команда вміє вести економіку правильним шляхом. Це – не гучні слова. Сьогодні важко всім. Важко у світі, важко в Європі, виходячи із цього важко в Україні, економіка якої орієнтована на експорт, але навіть у цій важкій ситуації гривня стабільна, валовий продукт зростає, зростають і золото­валютні ресурси, реалізуються соціальні пакети… Непросто йде розвиток, але я переконаний, що є мотивація Президента зробити цю країну кращою, і – найголовніше – знизити соціальну напругу.

– Ми досі вели розмову на рівні держави. Так, є успіхи в макроекономічних показниках, але ж люди хочуть відчути поліпшення на конкретному прикладі себе, своїх родин. Особливо це стосується сіл, селищ, малих міст…

– Цілком справедливо. І ось тут саме час перейти до програми «Народний бюджет», яка, хочу нагадати, ініційована нашим губернатором Едуардом Леонідовичем Матвійчуком і реалізується вперше в Україні. Ми вже розмовляли з вами на цю тему, але варто повернутися до того, що «Народний бюджет» – це принципово інший підхід до формування бюджету. Обласний бюджет формується не згори, як це було колись, а знизу. Сходи, проведені в усіх селищах, селах, містах, районах області, показали, що саме людям потрібно сьогодні, чого вони потребують насамперед. Сьогодні обласний бюджет, який становить понад чотири мільярди гривень, виражено соціальний. Бо основна його частина витрачається на охорону здоров’я, освіту та соціальні виплати. Люди відчули це, вони бачать, що їхні пропозиції враховані і втілюються в життя. Близько ста мільйонів гривень буде витрачено цього року на придбання медичного устаткування та медикаментів. Зокрема, придбано 30 рентгенівських апаратів, 12 флюорографічних апаратів – такого не було вже кілька десятиріч! Оскільки цей рік названий Е.Л. Матвійчуком Роком здоров’я, введено губернаторську стипендію в розмірі 200 гривень щомісяця для чотирьох тисяч медичних працівників сільської місцевості.

Зверніть увагу: ми сьогодні оперуємо даними в десятки, а то й сотні мільйонів соціальних витрат, забуваючи, що три­чотири роки тому ці цифри, як кажуть у народі, у роті не вміщалися. Їх просто не було в бюджеті! А бюджет 2012 року складений так, що кожна четверта гривня йде на розвиток.

Звичайно, якість життя – це широкий показник. Сюди варто включити і 10 млн грн, які губернатор виділив на ремонт фасадів, і 40 джипів, придбаних за рахунок обласного бюджету для правоохоронців області… Не говорячи вже про «Народний медогляд» – диспансеризацію жителів регіону… Коли востаннє вона проводилася в сільській місцевості?! Але ж на це потрібні великі гроші, і вони закладені в бюджеті. Концепцію губернатора можна виразити так: «Не чекайте грошей з Києва! Гроші шукайте тут». Хоча, коли в Києві довідалися, що область минулого року придбала 47 автобусів для сільських шкіл, а цього року буде придбано ще 50, то міністерство виділило гроші ще на 50 автобусів. І це дуже важливо, адже ми тим самим повністю вирішуємо проблему шкільних автобусів.

Такі приклади можна множити. А концепція така: «Народний бюджет» – це бюджет народу. «Народ вирішив – влада робить» – це не гасло, а реальні дії. Ми – це всі депутати обласної ради – зараз проводимо другі сходи, перевіряємо, як виконуються на місцях завдання «Народного бюджету». Адже, проголосувавши за цю програму (а, нагадаю, за неї віддали голоси депутати практично всіх фракцій), ми взяли на себе відповідальність за контроль над її виконанням. Потім будуть треті сходи, під час яких з’ясується, як виконується «Народний бюджет» у другому­третьому кварталах, і – найголовніше – будуть закладені основи «Народного бюджету» 2013 року.

– Які думки від народу звучать на цих других сходах?

– Я сам був на багатьох сходах, чув розповіді колег і можу сказати, що головна думка – це впевненість у тому, що й надалі усе триватиме. Бо люди бачать: абсолютно все, що було заявлено на перших сходах, фінансується та виконується.