9 липня в відбулося урочисте відкриття двостороннього українсько-американського навчання «Сі бриз-2012». Перше таке навчання пройшло ще у 1997-му, тобто 15 років тому, а сьогоднішнє — вже десяте за рахунком.

«Сі бриз» завжди був відкритим і для інших країн. Ось і в цьогорічному навчанні, крім організаторів, виявили бажання брати участь військові з 16 держав. Велика зала Одеського будинку офіцерів прикрашена прапорами країн-учасниць. Ці країни — дуже різні. Члени НАТО — Канада, Німеччина, Бельгія, Норвегія, Португалія, Туреччина. Колишні радянські республіки — Грузія, Азербайджан, Молдова. Нейтральна Швеція, Ізраїль, а також Алжир, Бангладеш, Катар та Об’єднані Арабські Емірати.

Зі словами вітання до учасників звернулися виконуючий обов’язки командувача ВМС України, віце-адмірал Юрій Ільїн та командувач 6-го флоту, віце-адмірал (ВМС США) Френк Пандольф. Темою навчаня є проведення міжнародної операції з безпеки на морі, метою — відпрацювання за стандартами Альянсу дій багатонаціональних штабів та сил під час планування і проведення міжнародної операції з безпеки на морі. Навчання проходитиме у м. Одесі, області та на визначених морських полігонах у Чорному морі.

Матимуть вишкіл три компоненти — морський, авіаційний та береговий. Від Збройних сил України до навчання залучено командування та штаб, 6 кораблів і катерів, бойову тактичну групу морської піхоти — 300 осіб, 36 одиниць автобронетанкової техніки, літак, два гелікоптери, рятувальну парашутно-десантну групу і технічний склад. Від ВМС США — командування та штаб, 2 кораблі, 1 літак, 1 геліко­птер. Від ВМС Туреччини — 3 одиниці катерів та суден. Від ВМС Грузії — 1 корабель. Інші країни представлені спостерігачами. Всього до участі в навчанні, яке триватиме до 21 липня, залучено 1300 осіб. Ке­рівник навчання — капітан 1-го рангу Денис Березовський, співдиректор навчання — капітан 1-го рангу Ден Шаффер (ВМС США).

Своє дивне ставлення до події вкотре продемонструвала місцева влада. Привітання від обласної державної адміністрації та міської ради доручили виголошувати третьорядним чиновникам (останній з промовців особливо запам’ятався своїм недолугим спічем).

Подія викликала велику зацікавленість у журналістів. На прес-конференції були представники провідних українських та закордонних медіа, численні фоторепортери та телеоператори. На їхні запитання відповідали керівники навчань.

Виконуючий обов’язки командувача ВМС України, віце-адмірал Юрій Ільїн: Дякую насамперед за неослабну увагу до такого потужного заходу міжнародної військової співпраці, яким є навчання «Сі бриз-2012». Я переконаний, що це навчання сприятиме як підвищенню рівня злагодженості дій флотів у проведенні міжнародних операцій з безпеки на морі, так і поглибленню довіри між військовими моряками та країнами, які вони репрезентують. Метою навчання є відпрацювання за єдиним стандартом дії багатонаціональних штабів та сил під час проведення міжнародної операції з безпеки на морі. Таким чином, найголовніша мета наших країн — продемонструвати всьому світові наші мирні наміри, спрямовані на збереження спокою і ста­більності у регіоні. Україна є позаблоковою державою, водночас вона бере участь у всіх міжнародних проектах, один з яких — «Сі бриз», що проводиться у дусі програми «Партнерство заради миру».

Френк Пандольф: Ми тут для того, щоб працювати разом, щоб створити безпечніше майбутнє. «Сі бриз» націлений на реалізацію однієї мети — вільного та безпечного регіону після спільної роботи. Як і в попередні роки, наші моряки та морські піхотинці працюватимуть разом, пліч-о-пліч. Таке партнерство призводить до більшого взаєморозуміння та взаємодії, до підвищення рівня безпеки загалом. Використовуючи уроки попередніх навчань, ми вибудовуємо ефективні професійні стосунки.

А ось кілька відповідей на най­цікавіші запитання.

— Наступного року Україна братиме участь в операції «Океанський щит». Чи можна про це дізнатися детальніше?

Юрій Ільїн: Справді, Україна прийняла політичне рішення про приєднання до операції НАТО «Океанський щит». Це відбудеться у другій половині наступного року. Ми готуємо фрегат «Гетьман Сагайдачний» з гелікоптером на борту. Він пройде самооцінку другого рівня. Це такий алгоритм, стандарт для того, щоб бути впевненим, що наш корабель, наш екіпаж і наш вертоліт взаємосумісні, тобто готові працювати у складі багатона­ціональних сил. Екі­пажі активно готувалися, і зараз вони отримали реальний шанс показати, на що вони здатні. Експерти з різних країн оцінять готовність нашого підрозділу. Це ж стосується і великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський» з ротою морської піхоти. Вони також під час навчання будуть тестуватися на предмет взаємосумісності.

— Історія навчань сягає 15 років. На якому році зникло відчуття, що маєте справу з вірогідним противником, зокрема це стосується офі­церів, які починали службу за часів СРСР? Також ви казали про дружні стосунки, чи є приклади неформальних стосунків між вояками, які почалися під час навчань?

Юрій Ільїн: Коли зникло відчуття вірогідного противника? Я, як учасник перших навчань 1997 року, скажу, що вже тоді такого відчуття в українських матросів та офіцерів не було. У 1996-му наші кораблі вже побували у США з дружнім візитом. З 1994 року Україна приєдналася до програми «Партнерство заради миру» і наші військові отримали змогу активно співпрацювати з іноземними колегами. Приклад приятельських стосунків? У мене особисто є багато друзів у США серед військових. Ми заприятелювали ще під час перших навчань і досі підтримуємо зв’язки.

Френк Пандольф: Ці навчання були започатковані у дружній атмосфері, це включає і професійні відносини, і приятельські стосунки. Це важливе навчання, бо ми маємо схожі погляди на майбутнє цього регіону і всього світу.

— Як на навчанні відпрацьовуватиметься операція проти морських піратів?

Ден Шаффер (він командуватиме навчанням на морі): Одна з фаз — фаза роботи з невеликими кораблями, коли ми будемо відпрацьовувати затримання та обшуки таких кораблів і визначати, чи не є вони піратськими. Окрема увага буде звернена на буксирування порушників. Також будуть тренінги для підвищення рівня комунікації між різними бойовими одиницями. Сценарієм для українських морських піхотинців буде гуманітарна допомога. Штабні офіцери визначатимуть, які кораблі є ворожими і давати команди нашим суднам разом взаємодіяти в морі відповідно до ситуації.

Денис Березовський: Для нас головне, щоб кожен командир корабля міг приймати рішення особисто, без будь-якого втручання штабу. Завдання штабу — прийняти правове рішення, а от діяти командиру довірено самостійно, це поставлено в основу.

— Які джерела фінансування навчання?

Юрій Ільїн: Коли постає питання, скільки коштує безпека, то я скажу, що важко назвати ціну безпеки. Під час підготовки до навчань ми витратили з бюджету держави близько 3 мільйонів гривень, для підготовки наших військовослужбовців, наших кораблів, наших літальних апаратів. Саме навчання фінансується американською стороною, і тут питання більше до наших партнерів.

Денис Березовський: Зараз розпочалась перша фаза — остаточне планування. Відтак, буде остаточно з’ясовано, скільки коштів знадобиться на відпрацювання того плану, який розробить командир кожного корабля, скількі піде пального тощо.

— Який інтерес американській стороні брати участь у навчаннях?

Ден Шаффер: В умовах глоба­лізації у нас спільні виклики та спільні цілі. Це — боротьба з піратством, незаконною торгівлею зброєю, завдання гуманітарного характеру. Тому і в наших інтересах, і в інтересах інших країн, щоб разом працювати над цими завданнями. Уроки, які ми засвоїмо під керівництвом української сторони, мають для нас велике значення. Ми горді, що ми є учасниками навчань «Сі бриз-2012».

На закінчення — кілька міркувань. Ми добре пам’ятаємо Одесу середини 1990-х, перші заходи американських військових кораблів «Кауфман», «Остін», «Понс» та багатьох інших. Ці візити завжди відбувалися у доброзичливій атмосфері, мешканці та гості міста з дітьми мали змогу відвідувати кораблі, це стало хорошою традицією. У ті часи американські моряки та морські піхотинці у вільний час у формі прогулювалися Приморським бульваром, Дерібасівською чи Міським садом. Місцеві їх завжди сприймали адекватно, бо Одесу неможливо налякати іноземцями, адже тут у кожного п’ятого хтось з родичів або друзів живе як не у США, то в Канаді, як не в Ізраїлі, то у Західній Європі. Але десь у середині двотисячних з’явилася групка крикливих православно-канонічних сталіністів, котрі несамовитим істеричним галасом, обов’язково підсиленим потужними мегафонами (технологія!), кляли та ображали НАТО й американців. Влада, і попередня, і теперішня, дозволяла їм майже все.

Початок нинішніх навчань не став винятком. Групі з 9 (дев’яти) осіб з одним порожнім наметом маргіналки Вітренко і трьома гаслами непристойного змісту виділили місце неподалік Будинку офіцерів, і вони вигукували у гучномовці безглузді кричалки на адресу учасників навчань. Найпристойніша: «Мы — не янки, мы — славяне, наши братья — россияне!» Цим «арійцям» усі, хто «нє россіянє», — вороги. На кінець прес-конференції їх залишилося троє, хоча галасу менше не стало. А може, влада у цьому зацікавлена? Чому в Києві на захисників української (державної) мови, серед яких — народні депутати та чемпіон світу з боксу в усіх версіях, нацьковують «Беркут» зі сльозогінним газом, а в Одесі купці маргіналів дозволяють шкодити відкриттю міжнародних військових змагань, котрі проводить держава Україна?

І все ж, як на Сході кажуть, пес гавкає, а караван іде! Побажаймо успіхів учасникам навчання «Сі бриз-2012». Сім футів під кілем!

Володимир ГЕНИК.

* * *

Увечері 9 липня з нагоди початку навчань на есмінці ВМС США «Джейсон Данем» пройшов урочистий прийом для українських та американських морських офіцерів, військових аташе і консулів країн, які беруть участь у «Сі бриз-2012». Серед невеликого гурту цивільних осіб, удостоєних честі бути на цьому прийомі, і представники «Чорноморських новин» — заступник редактора газети Ольга Сіра та фотокореспондент Олег Владимирський.

Есмінець, на якому відбулося дружнє спілкування у невимушеній обстановці, належить до найсучасніших кораблів ВМС США — спущений на воду в 2009 році. Корабель носить ім’я капрала морської піхоти Джейсона Чі Данема. Під час проведення бойової операції в Іраку 14 квітня 2004 року капрал Данем, рятуючи своїх підлеглих, накрив каскою і своїм тілом гранату, кинуту в них іракським повстанцем. Бійці його підрозділу не постраждали, але сам капрал від отриманих ран помер 22 квітня. Він був посмертно нагороджений медаллю «За відвагу», яку його сім’ї вручив особисто тодішній президент США Джордж Буш. Капрал Джейсон Чі Данем став першим морським піхотинцем, нагородженим медаллю «За відвагу» з часів війни у В’єтнамі.

У своїх виступах під час прийому капітан есмінця «Джейсон Данем», командор Девід Бретц, командуючий Шостим флотом ВМС США, віце-адмірал Френк Пандольф і тимчасово виконуючий обов’язки командуючого ВМС України, віце-адмірал Юрій Ільїн особо підкреслювали миротворчий характер навчань. Першорядними цілями і завданнями «Сі бриз» було і залишається налагодження взаємодії між багатонаціональними силами для боротьби з піратством, проведення миротворчих акцій з метою захисту мирного населення і відпрацьовування надання допомоги у випадку стихійного лиха. І, звісно ж, що також особливо підкреслили всі промовці, — налагодження особистих контактів і дружніх стосунків між військовослужбовцями різних країн. Цьому сприяв і сам прийом, який проходив у дуже невимушеній і практично неофіційній обстановці. Прекрасний джаз-бенд з моряків корабля додавав зустрічі святкової атмосфери. Найбільше ж вразив своєю гостинною приязною пове­дінкою командуючий 6-им флотом ВМС США, віце-адмірал Френк Пандольф, який вітався за руку з усіма гостями й неодноразово впродовж вечора підходив до кожного з них, щоб поцікавитися враженнями від спілкування, думкою про організацію вечора.

Залишається сподіватися, що ювілейний, десятий, «Сі бриз» про­йде і завершиться так само успішно, як він почався, що з усіма запланованими завданнями вояки справляться якнайкраще і що багатона­ціональна взаємодія заради безпечного майбутнього приноситиме добрі результати для всіх країн.