Аккерманська, або, як її ще називають, Білгород-Дністровська, фортеця — одна з найцінніших історико-архітектурних пам’яток XIII — XV сторіч в Україні. Її унікальність ще й у тому, що постала вона на місці античного міста Тіри, яке виникло у IV сторіччі до нашої ери. Відтак загальна історія заселення цієї місцевості охоплює понад дві з половиною тисячі років. На всій Землі зовсім мало місць, які могли б похвалитися таким родоводом. Ще у 1963-у фортеці був присвоєний статус пам’ятки національного значення, та, попри це, мало що робилося для її збереження. У підсумку сьогодні фахівці вкрай стурбовані станом унікального об’єкта, і навіть можна почути загрозливий прогноз про ймовірність його руйнації.

У лютому 2011 року Одеська облрада ухвалила рішення про створення комунального підприємства «Фортеця», головне завдання якого, як сказано в документі, реалізація державних, регіональних і місцевих програм, спрямованих на охорону, збереження, реставрацію, використання та наукові до-слідження споруд і території пам’ятника архітектури і містобудування національного значення — Аккерманської фортеці в місті Білгороді-Дністровському. Найефективнішим і найреальнішим способом порятунку фортеці, за задумом обласної влади, має стати розвиток цієї пам’ятки як туристично привабливого об’єкта. Про це і йшлося на прес-конференції, яка відбулася нещодавно у самій фортеці.

У розмові взяли участь начальник обласного управління охорони об’єктів культурної спадщини Наталя Штербуль, автор проекту розвитку фортеці Володимир Голишев, директор КП «Фортеця» Микита Петраков, завідуюча відділом археології Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології Національної академії наук України, керівник Білгород-Тірської археологічної експедиції, кандидат історичних наук Тетяна Самойлова, регіональний представник департаменту Міністерства культури з питань охорони культурної спадщини України Микола Салата та директор і головний конструктор Одеського інституту «БудНДІпроект» Йосип Подольський. На прес-конференції були представлені проектні документи з реставрації і розвитку фортеці, а автори проекту докладно роз’яснили їх зміст.

Головна мета комплексної програми розвитку Аккерманської фортеці — не просто збереження автентичних стін, веж, залишків давніх споруд. «Наше завдання — не тільки врятувати па-м’ятник національного значення, провести необхідні роботи з консервації, реставрації, берегоукріплення (причому всьому цьому обов’язково повинні передувати археологічні дослідження). Потрібно зробити все, щоб пам’ятник жив, — підкреслила Наталя Штербуль. — Колись гроші в його реставрацію вкладалися, і чималі, але оскільки не було гідної експлуатації комплексу, багато чого ми втратили. Тому сьогодні ставимо перед собою мету не тільки зберегти фортецю, а й перетворити її на туристичний об’єкт з усіма необхідними елементами інфра-структури».

Саме таке завдання було поставлене при розробці проекту розвитку фортеці, відзначив його автор Володимир Голишев: разом з проведенням першочергових протиаварійних заходів створити привабливий комплекс споруд, які дозволять використовувати па-м’ятник не просто як історичну ви-значну пам’ятку, а й як місце для відпочинку. Фахівець пояснив, що схема функціонального зонування території (причому не лише обмеженої фортечними стінами, а всієї відведеної землі) передбачає кілька зон — відпочинку, екскур-сійну, розвитку. Так, наприклад, передбачається спорудження причалу, що буде використовуватися для стоянки суден, для вітрильних судноплавних екскурсій по Дністровському лиману, а в перспективі — і на дальші відстані. «Досить цікава, на наш погляд, ідея — амфітеатр, який буде вписаний у природний рельєф місцевості, не порушить загального вигляду, а створить ще більшу привабливість. У ньому можна буде проводити ті ж лицарські бої, які регулярно проходять у фортеці, — розповів Володимир Голишев. — А в цитаделі, скажімо, передбачається створити Місто майстрів, тобто розташувати ряди ремісників, щоб ковалі, ткачі, гончарі та інші умільці могли, зібравшись під одним дахом, показувати і свою майстерність, і знайомити відвідувачів із таємницями давніх ремесел». Свій розвиток одержить і зона відпочинку. Передбачається, що використовуватиметься вона не тільки протягом трьох літніх місяців, а й у міжсезоння. Буде визначено і час, коли місцеві жителі зможуть відвідувати її безоплатно.

Найближчі ж плани, як підкреслила Наталія Штербуль, будуть реалізовані вже до кінця цього року. Це будівництво громадського туалету й інформаційного павільйону (у ньому розташуються екскурсійне бюро, каси, банкомат), а також найважливіше — підведення до фортеці каналізації і водопостачання.

«Відкрити ці об’єкти ми хочемо в цьому році. І вони будуть завершені в заплановані терміни. Розпочати роботи могли б і раніше, але хотілося б бачити союзників в особі Білгород-Дністровської міськради... Тим часом, тільки технічних умов ми домагалися від мерії два з половиною місяці», — розповіла начальник обласного профільного управління. А Микита Петраков, директор КП «Фортеця», повідомив, що роботи на цих об’єктах обійдуться, за розрахунками, у близько 1 млн 900 тисяч гривень. Вартість проектної документації — 19 тисяч гривень. Фінансує роботи КП «Фортеця».

Новий туалет — життєво необ-хідний об’єкт для пам’ятника, який щороку відвідують десятки тисяч людей, — буде розташований біля входу в фортецю. Його будівництво пов’язане з прокладанням водопровідних і каналізаційних труб із врізанням у міську систему. І перед тим, як «давати добро» на копання траншей (що, природно, поєднано з переміщенням масивів ґрунту, вторгненням у культурні шари), майданчик детально обстежать археологи. Нинішнього літа, як і минулого, роботу експедиції фінансує обласне комунальне підприємство «Фортеця». До того, відзначимо, повноцінні археологічні дослідження тут протягом не одного року були практично згорнуті.

Нагадаємо: археологічні до-слідження в пам’ятнику історії та архітектури національного значення — обов’язковий етап, який за українським законодавством повинен випереджати будь-які роботи — з благоустрою, реставраційні, протиаварійні. Як розпо-віла кандидат історичних наук Тетяна Самойлова, завідуюча від-ділом археології Північно-Захід-ного Причорномор’я Інституту археології НАНУ, керівник Білгород-Тірської археологічної експедиції, у фортеці цей принцип ви-тримується чітко. На відміну від міста, де, з гіркотою констатує спеціаліст, в охоронній зоні виростають будинки, гаражі та інше — без будь-яких археологічних експертиз і за бездіяльності місцевої влади. У центрі владної (а точніше — в епіцентрі конфлікту інтересів) залишається винятково фортеця. У будь-якому разі, таке враження склалося в журналістів, що приїхали на презентацію проекту, під час спілкування її учасників з кількома депутатами Білгород-Дністровської міськради. Народні обранці, що спробували, по суті, зірвати презентацію, очевидно, дотепер дуже болісно сприймають той факт, що рік тому пам’ятник, який перебував раніше у формальному управлінні міста, був переданий у відання обласного комунального підприємства «Фортеця».

Робота КП розпочалася з прибирання запущеної території (як підтвердив директор КП Микита Петраков, з фортеці було вивезено 50 вантажівок із сміттям), чищення старого, дуже далекого від цивілізованих норм туалету. Головний принцип діяльності КП, визначений рішенням обласної ради, гранично простий: усе, що заробляє фортеця, витрачається винятково на її потреби. І ні на чиї інші.

«З повагою ставлячись до жителів Білгорода-Дністровського, я хочу сказати, що це не тільки їхня фортеця, і рішення про це було прийнято в 1963 році, коли па-м’ятнику державою був присвоєний статус національного. Міській владі є чим займатися, крім суперечок про те, кому повинна належати фортеця», — заявив регіональний представник Міністерства культури Микола Салата. Він підкреслив, що відомство «усіляко підтримує ініціативу» зі збереження і розвитку Аккерманської фортеці. «Ми видали дозвільні документи, узгодили всі проектні роботи, насамперед — протиаварійні, дозволи вже отримані. Головне — розпочати, а для цього необхідна була документація. Тепер вона є. Інвестиційна привабливість об’єк-та не відразу формується. Інвесторів поки що нема, але вони будуть», — упевнений Микола Салата.

Тетяна Самойлова розповіла також, що ознайомила з проектом директора Інституту археології Національної академії наук України, академіка Петра Толочка. Визнаний знавець середньо-вічної фортифікації, спеціаліст із світовим ім’ям високо оцінив пропозиції розробників, відзначивши, що це «не просто грамотне, а й дуже оригінальне вирішення аварійної ситуації», що, за словами Тетяни Самойлової, «нас мучить довгі роки». «Неможливо жоден об’єкт, жодну фортецю без проекту рятувати, це повинно бути зроблене раз і надовго. Мова йде саме про порятунок фортеці. Це все дуже серйозно», — підкреслила історик.

У планах археологічної експедиції нинішнього сезону зокрема й підводні дослідження (свого часу під воду Дністровського лиману пішла частина античного міста). Нічого подібного в фортеці не проводилося понад півстоліття, тепер же будуть задіяні сучасні технології. Цей обсяг робіт експедиції також буде здійснюватися за допомогою КП «Фортеця», а суто науковий інтерес (за вже сформованою традицією співробітництва комунального підприємства і вчених) — поєднуватися із заходами для збереження фортеці.

Завдання зберегти, не зруйнувати «дух і стилістику пам’ятника» ставилося і при проектуванні нових об’єктів фортечної інфраструктури. Володимир Голишев розповів, що автори явно відмовилися від спроб імітації якихось історичних архітектурних форм. «Практика, яка склалася, показує, що спроба відтворення чогось обертається просто кітчем, — вважає спеціаліст. — Для того ж, щоб підкреслити сучасність і, скажемо так, спрямованість у майбутнє, було запропоновано об’єднати низку споруд загальним концептом. Він повинен бути привабливим, таким, що запам’ятовується, і водночас виконаним із таких матеріалів, які прослужили б досить довго». Для оздоблення пропонується застосувати так звану терасову дошку, що виготовляється з композитного полімерного матеріалу і використовується в суднобудуванні, для різноманітних доріжок біля басейнів, тобто «у досить складному агресивному середовищі». А при будівництві всіх нових об’єктів (включаючи торгові павільйони за фортечними стінами) — використовувати загальні уніфіковані елементи, що, створюючи відчуття єдності архітектурного вирішення, не «вибиватимуться» із стилістики пам’ятника, відволікаючи відвідувачів від головного — власне фортеці.

Найневідкладнішим завданням зараз є проведення протизсувних заходів, тому що основа Аккерманської фортеці, пам’ятника історії й архітектури національного значення, буквально «висить у повітрі», про що попередив директор і головний конструктор Одеського інституту «БудНДІпроект» Йосип Подольський. Він представив розроблений інститутом проект першочергових протиаварійних заходів у найбільш вразливій (вона викликає особливі побоювання) частині пам’ятника — тій, що виходить на Дністровський лиман. Крутий схил, на якому стоїть середньовічна фортеця, уже не перший рік руйнується, загрожуючи «потягти» за собою стіну і вежі. «Процес деформації може йти роками, а повалиться — відразу, нікого не попередивши», — застерігає директор «БудНДІпроекту». Про те, що небезпечні процеси не зупиняються і ситуація стає дедалі напруженішою, свідчать і потріскані, «порвані» протиаварійні «маячки», встановлені чотири — п’ять років тому, й очевидні сліди руйнування на контрфорсах, які утримують схил, споруджених ще в часи, коли Бессарабія належала до Румунії. А характерні обрушення — обвалені шматки вапняку, деякі з них «спікірували» у вертикальному положенні, розшаровані плити — помітні й непрофесіоналу (варто просто прогулятися уздовж фортеці з боку лиману).

Спеціалісти ж, перед тим як пропонувати шлях вирішення проблеми, з’ясовували, у чому її причина. «Ми провели досить серйозний аналіз, залучили до цього кафедру геології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, тому що розуміли: завдання непросте», — підкреслив Йосип Подольський.

«Специфікою тутешнього схилу є те, що фортеця стоїть на вапняку, товща якого лише 4,5 — 5,5 м. Під вапняком — щільні глини. А найнеприємніше, що на самому споді, у зоні сполучення глин із так званим нижнім обрізом, куди заходить вода, лежать пласти лесових суглинків, які при контакті з водою розмиваються. Я вирізав маленький квадратик, який не міг утримати пальцями — він розсипався в порох», — пояснив головний конструктор інституту.

Основним чинником, який впливає на ситуацію, спеціалісти вважають абразію (так називається процес механічного руйнування хвилями і течіями корінних порід). Через дуже вузьку смугу пляжу, що складає на деяких ділянках до 3 м, навіть невеличка хвиля по-стійно «підлизує» нижню частину вапняку, і далі «процес йде». Наслідок — осідання ґрунту, розшарування й обвал вапняних плит. «Коли накопичується визначена енергія дисбалансу, відбувається завалення. Є зсувні форми завалення схилу, є обвальні. Тут, слава Богу, поки ще не зсувна — типово обвальна форма», — констатував Йосип Подольський, додавши, що цей висновок дослідників підтверджений перевірками з моделюванням.

Другий негативний чинник — це суфозія (винесення дрібних мінеральних часток породи фільтрованою через неї водою). Простіше кажучи, йдеться вже не про лиманські хвилі, а про дощ чи сніг, атмосферні опади, ту воду, яка «повинна мати якийсь вихід із фортеці. «Досить було б просвердлити в стіні кілька отворів діаметром 100 мм, і ця вода потихеньку б ішла, більше того — вентилювався б простір. Ми такі речі робили в Одесі, наприклад, на підпірних стінках, що тримають Приморський бульвар, — розповів фахівець. — Передбачені вони й у нашому проекті по Аккерманській фортеці, але це «краплинні» заходи, які нескладно виконати».

«Утримати» же весь схил — набагато складніше, підкреслив головний конструктор. За його словами, розробники розбили завдання на дві частини. Перша (і головна) — запобігти підмиванню схилу. Для цього, вважають автори проекту, необхідно провести берегоукріплення, без якого врятувати фортецю неможливо. Пропонується розширити берегову смугу загалом на 17 метрів, насипавши кам’яний настил — щоб хвилі більше не підступали до основи фортеці». «Але якщо ми не дамо підмивати схил, це ще не означає, що збережемо все, що сьогодні існує. Тому треба створити систему протиобвальних споруд, які повинні зафіксувати цей схил, підтримати фортецю, — зазначив Йосип Подольський. — Ці споруди спроектовані так, що основна їхня частина буде схована всередині схилу, не привертаючи увагу відвідувачів фортеці. Таким чином, ми одночасно вирішуємо завдання зміцнення схилу і попередження ерозії, до якої схильна вся його частина, якою ми займалися. Поки ж основа фортеці висить у повітрі, з-під неї вимита і видута частина ґрунту». За словами директора інституту, при реалізації проекту «ми не тільки зможемо закріпити фортецю у тому вигляді, як вона є, але і створюємо передумови для того, щоб на цих закріплених ділянках можна було відновити фосабрею і багато чого іншого. Сподіваюся, що наступним поколінням це буде цікаво».

Йосип Подольський також повідомив, що вартість першочергових протиаварійних робіт, означених у проекті, за кошторисом розробників (кошторис підрядної організації може відрізнятися. — Прим. Авт.) складає близько 23 мільйонів гривень. Сам же комплексний проект, що включив також інженерно-геологічні й інженерно-геодезичні розвідки, обійшовся в 235 тисяч гривень. Робота виконувалася на замовлення обласного управління охорони об’єктів культурної спадщини і була оплачена з його спецкоштів, уточнила начальник відомства Наталя Штербуль.

Коментуючи фінансові перспективи проекту, вона нагадала, що в 2004 році Кабінет Міністрів за-твердив програму розвитку і збереження Аккерманської фортеці. На її реалізацію тоді планувалося виділити 80 мільйонів гривень. Тим часом, хоча за термінами програма себе вичерпала, з бюджетів усіх рівнів надійшло не більше 10% цієї суми. «Це в основному були гроші з державного бюджету, близько третини — з обласного і нічого — з Білгород-Дністровського міського», — додала Наталія Штербуль, підкресливши, що за останні три роки фортеця взагалі не одержувала державного фінансування.

У 2012-у на реалізацію «локальних ділянок» проекту першочергових протиаварійних заходів заплановано використати 1 мільйон 143 тисячі з обласного бюджету. «А на наступний рік готуємося до того, щоб брати участь в одержанні субвенції з держбюджету. Для цього ми вже сьогодні маємо проектну документацію, узгодження центрального органу, документи проходять експертизу. Це ті обов’язкові кроки, без яких питання виділення субвенцій не розглядаються», — підкреслила Наталія Штербуль.

Всі представлені проекти й пояснення фахівців, зокрема для нас, журналістів, виглядали і переконливо, і реалістично. Відтак залишається сподіватися, що все, про що ми почули на прес-конференції, буде втілене в життя. Й Аккерманская фортеця ще довгі десятиліття, а то й сторіччя радуватиме наступні покоління і білгород-дністровців, і гостей.

м. Білгород-Дністровський.