Засміченість населених пунктів, на жаль, не є проблемою суто районного масштабу. Вона гостро стоїть по всій Україні, і не тільки. І, як не прикро, тягнеться ще з давніх часів. Проте, наприклад, в Австралії вже 20 років існує волонтерський рух, який допомагає боротися з засміченістю на всіх рівнях. Вирізняються масштабними акціями Португалія, Індія, великим прибиранням – Латвія, Литва, Естонія, Румунія, американський штат Каліфорнія. Діє волонтерський рух у окремих районах Києва. Але ж і ми живемо у вік технічного прогресу і вважаємо себе цивілізованими людьми. Ні, самі ми у своїй більшості виглядаємо акуратними. А ось сміття навколо нас стає все більше і більше. Причина? Причина банальна: по­перше, не привчені змалку до порядку, а отже, немає такої потреби в душі, по­друге, немає відповідальності на всіх рівнях.

Про проблему засміченості району, боротьбу з цим ганебним явищем місцевої влади, про екологічні експедиції ми вже розповідали не раз на сторінках «Одеських вістей». Але тема себе не вичерпала і гостро стоїть на порядку денному.

У місті Кодимі озеленені вулиці, нові тротуари прикрашають центр міста і навіть його околиці. Майже в центрі облаштовано зону відпочинку: ставкове плесо, де бере початок річка Кодима, розчищено від водоростей і різного мотлоху, який роками скидали сюди городяни, по периметру посаджено дерева, лави для відпочинку, ліхтарі, металева огорожа, за якою планується посадити понад ставом квіти.

Треба віддати належне міській раді і міському голові Володимиру Скляруку. Вони хочуть дати лад. По місту розставлено контейнери для сміття, працює адміністративна комісія, на господарів­нечепур накладаються штрафи. В результаті рейдів адмінкомісії багато жителів змушені були прибрати прилеглі до їхніх обійсть території

Від комунальних будинків двічі на тиждень товариство «Стандарт» вивозить побутові відходи. Що­денно працівники підприємства «Кодима­комунсервіс» прибирають центр міста. Біля крамниць приватних підприємців розбиті клумби. Працюють міська та районна програми благоустрою території громади.

Але, незважаючи на низку вжитих заходів, сміття з’являється як на вулицях міста, так і на його околицях у байраках, або ж просто на узбіччі, у лісосмугах, прибережній зоні ставків та річечок. А в базарні дні в районі автовокзалу і міського ринку у смітниках можна ногу зламати. Півдня потрібно на те, щоб привести навколишню територію до ладу. У вітряну погоду поліетиленові пакети літають над містом, чіпляються за ноги перехожим, за дерева, кущі, засмічуючи вулиці. А вечорами над Кодимою піднімаються густі клуби диму – це «господарі» спалюють купи сміття, які виділяють шкідливі речовини. Хіба потрібно говорити про те, як згубно цей дим впливає на людей, особливо на хворих, та на екологію?

– На жаль, ще надто низька екологічна свідомість наших громадян. Сподіваємось, кодимці зрозуміють, що у чистоті живеться краще, – констатує Володимир Склярук.

Що ж робити зі сміттям і з недбайливими? Відповідь на це запитання жителі Кодимщини дають неоднозначну. Але найчастіше висновки такі: потрібно виховувати молоде покоління, провадити інформаційно­просвітницьку роботу, знайти стратегічне рішення щодо вивезення чи переробки сміття, частіше прибирати вулиці і штрафувати тих, хто смітить.

Кожна думка має право на життя. А всі думки разом – це вже концепція боротьби зі злом, яке загрожує знищити цивілізацію, якщо не боротися з ним усією громадою. Насамперед, можна було б організувати збір ідей та пропозицій щодо заходів, які б позитивно вплинули на розв’язання проблеми засміченості. Сьогодні вже дехто заробляє на смітті гроші. А чому б і кодимцям не знайти підприємців, які хочуть займатись утилізацією сміття? Крім того, потрібно готувати свідомість, брати приклад із інших країн, створювати громадські організації для активізації екологічного руху, які б вимагали від влади активних дій. Суворіше штрафувати винних, відслідковувати проведення санітарних днів, частіше провадити екологічні акції, волонтерські експедиції.

Найкраще і найдієвіше, на мою думку, розпочати боротьбу зі сміттям кожному на власному рівні. Адже вже давно настала пора не стільки прагнути чистоти, скільки діяти. Хто, якщо не я? – такий девіз має кожен з нас взяти собі на озброєння і дбати про екологію свого двору, своєї вулиці, свого міста, краю, всієї країни. Всі ми прагнемо жити в чистоті, але мало хто з нас замислюється, що причина засміченості міста, села, країни – в нас самих. Згадаймо, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.