Саме так з добрим гумором називають село Утконосівку, широка відомість якої обумовлена масовим вирощуванням у приватних господарствах ранніх овочів.

95% населення тут становлять молдавани, які вирізняються винятковою працьовитістю. Безліч теплиць у городах селян видно одразу ж при в’їзді до населеного пункту. За словами сільського голови Валентини Степанівни Дакі, тепличним бізнесом займаються до 95% населення. Підрахунки свідчать про загальне сезонне агровиробництво близько 10 тисяч тонн овочів, які постачаються не лише на оптові ринки, до великих супермаркетів українських обласних центрів, але й до таких мегаполісів, як Москва та Санкт­-Петербург.

Вирощуванням овочів для оптового продажу тут почали займатися ще у 60­ті роки минулого століття. Безсумнівно, вагомим поштовхом для цього послугувало будівництво в селі технічного водопроводу. Щоправда, зрошувальна система проводилася селянами власними силами. Спочатку воду з озера стали качати жителі двох прилеглих до водойми вулиць. А потім поступово до них стали приєднуватися й інші двори. Свого часу водопровід був переданий на баланс місцевому колгоспу «Шлях до комунізму». А після перебудови він у спадок перейшов до правонаступника колгоспу – сільськогосподарського кооперативу «Вікторія», який і понині займається його обслуговуванням.

Поява плівки дала можливість облаштувати теплиці. І якщо перші з них були невеликими за розміром – лише на 400 – 600 кущів, то тепер у деяких господарствах можна нарахувати і по 10 тисяч рослин.

У середньому в одному господарстві теплиці займають площі від 6 до 10 соток. Початком циклу агроробіт прийнято вважати листопад. Тоді йде чищення городів, зорюється ґрунт, вносяться гній, добрива. А вже з перших чисел грудня в маленьких теплицях, які тут називаються теплянками, настає черга для розсади капусти, а трохи пізніше й помідорів.

У лютому­березні (залежно від погодних умов) накриваються сезонні теплиці. Сезонними вони називаються, бо спеціально не обігріваються, а лише укриваються плівкою. Як правило, у середині лютого – на початку березня тут саджається капуста, а вже в перших числах квітня – помідори.

За словами одного з жителів села, Віталія Боуроша, з вирощуванням капусти значно менше турбот, ніж з помідорами. Адже що потрібно для капусти? Посадити, потім гарненько полити, просапати, внести підживлення і ще раз рясно полити. І все – можна збиратися на оптовий ринок. А от із помідорами поратися треба значно більше й довше. Наприклад, лише пропасинкувати та підв’язати рослини необхідно не менше 4 – 5 разів. Урожай перших помідорів, як правило, збирають у двадцятих числах травня.

А от далі починається не менш трудомісткий процес – реалізація. Продукція збувається як через оптові ринки, так і безпосередньо в самому селі, куди приїжджають на великовантажних хурах перекупники. У принципі, на оптових ринках овочі розходяться швидко. Але, щоправда, тут утконосівців не завжди влаштовують тарифи ринкового збору. Так, за словами Валентини Дакі, в Ізмаїлі за одну машину в незалежності від кількості коробок з товаром, доводиться платити по 50 – 70 грн, а на одеському Привозі – до 400 грн.

У результаті за сезон одна сім’я в Утконосівці здає до 6 – 15 тонн помідорів і до 10 тонн капусти. Таким чином, загалом вдається виручити до 50 – 60 тисяч грн. За відрахуванням витрат (на купівлю плівки, насіння, добрив, дранки, оплати за воду та електроенергію, поточних ремонтних робіт), які обходяться в значну «копієчку» – приблизно у 20 тисяч грн, чистий прибуток становить близько 40 тисяч грн. І якщо поділити цю цифру на 12 календарних місяців, то в сухому залишку виходять не такі вже й позахмарні суми – менше 3,5 тис. грн. Тож чутки про неймовірний матеріальний достаток утконосівців не витримують і найменшої перевірки.

За словами Валентини Дакі, до основних проблемам, без розв’язання яких неможливо в майбутньому уявити розквіт помідорового бізнесу в селі, належать будівництво оптового ринку безпосередньо на території населеного пункту, створення комунального підприємства зі збуту продукції, а також модернізація технічного водопроводу, який, звичайно ж, за 50 років існування вже явно зносився.

Під будівництво оптового ринку рішенням виконкому на в’їзді до села виділено ґрунтовий майданчик. Для його асфальтування та створення мінімальних побутових умов на ринку, за попередніми підрахунками, необхідно не менше 200 тис. грн. Зрозуміло, що для сільського бюджету це стане непід’ємною сумою. Але ж поява в Утконосівці оптового ринку дозволить селянам значно за­ощаджувати кошти і навіть якоюсь мірою диктувати ціни на продукцію. Також це мусить допомогти вберегти сільські вулиці від великовантажних хур, які перестануть розбивати дорожнє полотно. Але, щоправда, говорити про ринок, коли навіть не починалася робота щодо його проектування, поки що явно передчасно.

З модернізацією технічного во­допроводу начебто є певна ясність. До села хоче зайти приватний інвестор, готовий вкласти мільйони на будівництво водопроводу питної води та модернізацію технічного водопроводу. Але це вже тема зовсім іншої статті.