Якості молочної продукції була присвячена прес­конференція в Одеському прес­клубі. Її учасниками стали завідувачка відділу гігієни харчування облСЕС Лідія Степанова і директор Київського інституту споживчих експертиз Юрій Чорнобривець.

Не їж діоксид титану…

Юрій Чорнобривець розповів, яким чином виробникам сгущенки та сухого молока вдається домагатися білого відтінку готового продукту. Для цього вони використовують барвник­відбілювач, який перекочував до харчової промисловості з лако­фарбової та целюлозно­паперової, ­ діоксид титану (Е­171). Там його використовують для одержання насиченого білого кольору фарб і паперу. На жаль, Україна є однією з країн, де застосування цієї добавки офіційно дозволено у харчовій промисловості! Країни Євросоюзу заборонили її застосування в продуктах харчування. Добавка Е­171 розпочала експансію країн з більш лояльним законодавством.

Юрій Чорнобривець порадив звертати увагу на ціну банки сгущенки. Якщо вона трохи дорожча за літр молока, отже, напхана добавками. Зокрема, можливо, і діоксидом титану.

На мій погляд, такий підхід неефективний. Як повідомила на прес­конференції Лідія Степанова, перевірки технології виробництва підприємств дозволені у нас усьо­го раз на 2 роки. Тобто протягом майже двох років підприємства можуть випускати продукцію з будь­якими добавками, навіть не згадуючи їх у маркуванні, і видавати свій товар за дуже якісний, тобто дорогий. Перед перевіркою все це можна легко змінити і справді якийсь час випускати більш якісну продукцію. Коли за перевіряльниками зачиняться двері, усе повернеться на круги свої. Економічна вигода тут виходить дуже високою.

Про шкоду… рослинної олії

На прес­конференції журналістам показали як виглядає пальмова олія – дешевий компонент дуже багатьох кондитерських виробів (у деяких його частка досягає 95%). Це така дуже щільна маса, яка починає плавитися при температурі 56оС, важко розчиняється бензином. Людський організм пальмову олію не засвоює. Тому потрапляючи до нього з їжею, пальмова олія осідає в організмі і виводиться дуже повільно. Пальмову олію вважають однією з причин розвитку серцево­судинних захворювань, появи проблем з кишечником, печінкою, розвитку ожиріння та різних онкопроцесів.

На жаль, до присутності пальмової олії в їжі швидко звикають. І людині починає здаватися, що морозиво, печиво, сгущенка або чипси, що містять її, – найсмачніші. Особливо це властиво дітям.

Чого на інших нарікати?

Далі на прес­конференції зайшла мова про продукцію білоруських підприємств, яка останнім часом стала дуже популярною серед споживачів України.

Юрій Чорнобривець у цьому зв’язку говорив про тривалий час довезення її до нашої країни (включаючи проходження митниці), про те, що основні виробники перебувають у районі Бреста, Гомеля, Рогачова, тобто у Чорнобильській зоні.

У мене в цьому зв’язку виникло два запитання.

По­перше, якщо подивитися на місця розташування виробничих потужностей наших вітчизняних підприємств­гігантів, приблизно відсотків 85 з них теж перебувають у Чорнобильській зоні. Гриби, що привозяться з тих областей, при перевірках фонять, показуючи підвищений рівень радіологічного забруднення. Виходить, що корови, які дають молоко для виробництва продукції, якісь дуже розумні. Їм вдається пастися, уникаючи потрапляння до свого організму радіонуклідів.

З точки зору фізики, таке неможливо. Швидше за все, або радіологічний контроль здійснюється «на око», щоб не псувати імідж підприємств, або продукцію виготовляють з використанням сухого імпортного молока. А це вже зовсім інша, не менш серйозна історія, тому що сертифікація ввезеної до нашої країни сільськогосподарської сировини відмінена. І якої якості, з якими добавками сухе молоко може ввозитися в Україну, не візьметься сказати ніхто.

По­друге, у Білорусі набагато жорсткіше законодавство стосовно всіляких Е­добавок, що враховує європейський досвід. То чому ж він залишився поза зоною уваги Інституту споживчих експертиз?

Р.S. Результати перевірок молочної продукції, які з’являються у провідних вітчизняних друкованих виданнях і на телеканалах, свідчать про цілковиту вакханалію при її виробництві. Підприємства використовують найрізноманітніші заборонені компоненти. Вони затверджують технічні умови виробництва під ті компоненти і те обладнання, яке завозять з­за кордону. Сучасні технології переробки такі, що потім установити, що саме стало сировиною для виробництва продукції, часом виявляється нерозв’язним завданням навіть для фахівців.

У Євросоюзі та Росії заборонили застосування консервантів Е­216 і Е­217, що провокують розвиток ракових пухлин, при виробництві шоколаду, цукерок і ковбаси. У Великій Британії дійшли висновку, що добавки Е­102, Е­124, Е­110, Е­104, Е­129 викликають дитячу гіперактивність, нервозність та різноманітні алергійні реакції. Їх застосування дуже обмежили.

Україна ж досі залишається привільним полем для бізнесменів, які прагнуть одержати надприбутки ціною здоров’я своїх співгромадян. І не вносить на порядок денний засідань Верховної Ради законопроектів, покликаних обмежити сваволю виробників при виробництві харчових продуктів, повернути право проведення позапланових перевірок, здатних показати справжній стан справ. Інакше, якщо згадати східну мудрість про те, що людина є те, що вона їсть, перспектива подібного підходу є досить песимістичною.