Як «бережуть» скарби природи у Нижньодністровському національному природному парку

На початку липня відомий на Одещині лісник, еколог і подвижник заповідної справи Овсій Костецький звернувся до міністра охорони навколишнього природного середовища і голови Одеської облдержадміністрації з відкритим листом про кричущі порушення в національному парку у пониззі Дністра. Це не перший сигнал. Торік у листопаді телеканал «Інтер» теж показав, як нищать тут природні скарби. Причому нерідко причетними до того стають ті ж люди, які покликані охороняти довкілля. Гадаєте, щось змінилося після того? Анічогісінько.

Ситуація повторюється. Минуло чимало часу, а на звернення щирої і небайдужої людини ніхто з чиновників не відповів. Лише директор національного парку уповноважив своїх заступників розібратися в ситуації. Перший заступник М. Роженко виїхав на місце і в рапорті директору доповів, що, справді, живим водним ресурсам завдається сер-йозного збитку, а браконьєрство на території парку таки процвітає. На підтвердження своїх слів він подав відповідні адміністративні документи і вилучені незаконні знаряддя лову. На противагу йому заступник директора по науці В. Губанов доповів, що все там гаразд, порушень нема.

Виникла конфліктна ситуація, у яку підкинув хмизу начальник служби охорони національного парку О. Гавриленко, який заявив, що перший заступник директора М. Роженко, нібито, не мав права складати адміністративні документи про порушення. Більше того, незабаром з’явився протокол засідання адміністрації парку, де вже говорилося про дискредитацію першим заступником честі цього природно-заповідного об’єкта. А у рішенні навіть записали про недоцільність перевірок ним режиму охорони живих водних ресурсів, бо він, мовляв, паралізує роботу інспекторів (?!).

Ну ніхто не любить, щоб хтось виносив сміття з хати, але ж у домі має бути чисто.

Щодо сміття, то слова словами, але тут потрібні реальні докази. Щоб ще раз пред’явити їх, М. Роженко запросив нас, екологів, які нижче підписалися, виїхати 4 серпня на акваторію парку, пересвідчитися у реальному стані речей.

Найперше ми обстежили Карагольську затоку Дністровського лиману, де лов риби заборонено категорично. Тут ми виявили понад 3000 метрів сіток. Тільки-но почали їх виймати, з боку села Миколаївка Овідіопольського району до нас на човні примчав інспектор національного парку Г. Костін. Коли ми поцікавилися у нього, чому не стежить за порядком, він відповів, що, мовляв, на те нема бензину, хоча дістатися до нас та по дорозі знищити ще й мітки інших, не виявлених нами, сітей пального йому стало.

Ми стверджуємо, що унікальна затока просто нашпигована сітями, як зарядами мінне поле. Рибі уникнути тут тенет та вирости, дати потомство вкрай складно, а точніше — взагалі неможливо.

Пересівши у директорський джип, вони зникли з місця.

Наступного дня наша група вирушила на північний берег Дністровського лиману — у заповідну зону національного парку і там виявила порушення.

Човен парку з 50-сильним двигуном під керуванням Д. Леженка на величезній швидкості, що категорично заборонено в таких тендітних зонах, розполохуючи птахів, промчав повз нас на кілька кілометрів вперед. Там, де човен зупинився, стояли браконьєрські сіті. Спосте-рігаючи в бінокль, ми встановили, що інспектори ховають «кінці у воду». Поки ми розглядали, чим вони за-ймаються, заступник директора парку М. Роженко помітив ще одну сітку. Приймає рішення про її вилучення. Запрошує інспектора Д. Леженка і доручає йому витягти її з води. Інспектор відмовляється це робити. Замість того заявляє, що, мовляв, я вам не підпорядковуюся, сітки ставили ви і зараз ми на вас будемо складати протокол (?!). Поводився інспектор зухвало, обзивав нас браконьєрами і навіть почав писати «липовий» протокол. У цей момент ми старанно оглядали акваторію лиману і нарахували ще десятки сітей, встановлених у заповідній зоні парку.

Хамство і цинізм інспектора, якому довірений державний човен, бензин, зброя і повноваження, не мали меж. Він завзято намагався навчити двох кандидатів наук, що інспектують дотримання природоохоронного законодавства, як правильно потрібно «охороняти» заповідну зону парку. У його особі нам уявилася абсурдна машина, яка по-варварськи нищить загальнонародні ресурси від імені держави. Такі співробітники національних парків дискредитують цю державну інституцію, створюють абсолютно негативний імідж серед місцевого населення.

Інспектор заявив, що ми чинимо йому опір і зараз він викличе прикордонні й інші відповідні служби. І для цього «наказав» нам перебувати до ночі на місці «злочину». Прикордонники оперативно відгукнулися на виклик, але, розібравшись у ситуації й у відсутності будь-яких порушень з боку групи, що інспектує, покинули територію.

Вже сутеніло, коли ми підійшли до причалу. Але й тут нам не дали спокою. Начальник служби охорони парку О. Гавриленко, який піджидав нас, заявив першому заступнику директора парку М. Роженку, чого це він раптом не узгодив з ним право перебування на території парку, що виглядало зовсім абсурдно. Він продовжував поводитися грубо і зухвало. Коли ми заявили, що все це буде віддано гласності, що вранці тут будуть журналісти з газет і телебачення, раптом зник недописаний протокол, як і щез інспектор з витягнутими з води браконьєрськими сітками. Нашу пропозицію виїхати зараз же на акваторію парку і підняти ті сіті, що залишилися, інспектори зустріли гробовою мовчанкою. Певно, вони й самі мали намір це зробити, то навіщо їм здалися свідки, якими були б ми?

Тим часом у ніч з 6 на 7 серпня М. Роженко спільно з Одеським міжрайонним прокурором О. Стеценком і лісником О. Костецьким виявили кілька човнів в акваторії парку на території Білгород-Дністровського району, з яких «сипали» браконьєрські сіті. Вони затримали два такі човни, інші встигли відійти.

Отже, побувавши лише на кількох акваторіях парку, ми побачили, що тут чиниться справжній безлад. Природний парк національного значення, покликаний зберігати і примножувати народне багатство, сьогодні, на жаль, не виконує покладених на нього завдань. Багатство пониззя Дністра грабують посеред білого дня, і надійного захисту від грабіжників, у даному випадку — браконьєрів, на жаль, нема.

Іван РУСЄВ, експерт з водно-болотних угідь, член ради Українського товариства охорони птахів, член Національної спілки журналістів України.

Ігор МАЛОВИЧЕНКО, член ради Еколого-культурного центру імені В. М. Гонтаренка.

Анатолій ЖУКОВ, керівник екологічної організації «Дельта».