ПРОТЯГОМ останніх двох років Україна помітно активізувала зусилля з метою освоєння морського шельфу Чорного й Азовського морів. Нещодавно НАК «Нафтогаз України» підписала з іта-лійським концерном ENI S.p.A. угоду про співпрацю у сфері освоєння надр у глибоководній частині Чорного моря. Концерн ENI S.p.A. має 78 платформ в Адріатичному морі і веде діяльність в 70 країнах світу. Переговорний процес ведеться і між НАК «Нафтогаз України» та бразильською компанією Petrobras, яка входить до числа світових лідерів у сфері видобутку енергоносіїв на морському шельфі. Кілька років тому компанія розпочала роботи у Чорноморському басейні на турецькій частині шельфу. Переговори також ведуться з компаніями Korea Resources Corporation, ТНК-ВР, Royal Dutch Shell Group, Chevron, Exxon Mobil, Texaco, Regal Petroleum, Cadogan Petroleum, Hunt Oil Company, OMV, Gas de France, RWE Dea AG та іншими.

Аналіз політики взаємодії чорноморських держав та іноземних компаній, які залучаються для розвідки і видобутку енергоносіїв на морському шельфі, свідчить, що з метою запо-бігання монополізації на базі кількох найбільш потужних і досвідчених компаній, як правило, створюється тимчасова (на термін дії контракту або угоди) транснаціональна оперативна група компаній (концерн), куди як координатор входить провідна національна компанія тієї чи іншої чорноморської країни. Частка участі національної компанії в розподілі продукції залежить від її можливостей і коливається від 10 до 50%. Зазвичай, національний представник також контролює виконання іноземними компаніями їхніх зобов’язань, угод і контрактів, зокрема щодо сплати податків, відповідності робіт екологічним вимогам, недопущення монополізації з боку окремих учасників оперативної групи. Така діяльність національних компаній дозволяє їм набути відповідного досвіду і, за наявності достатнього фінансування, проводити самостійну діяльність з розвідки, видобутку, транспортування, переробки і продажу енергетичної продукції на внутрішньому або зовніш-ньому ринках. На наш погляд, у ролі координатора майбутньої транснаціональної оперативної групи компаній, що діятиме на континентальному шельфі України, могло б виступити ДАТ «Чорноморнафтогаз».

Серед найбільших проблем, які перешкоджають освоєнню і розвитку українського морського шельфу, можна виокремити такі:

— не виробляються або не закуповуються в достатній кількості плавучі платформи — СПБУ — для розвідки і видобутку енергоресурсів на морському шельфі;

— не вистачає спеціальних суден і платформ для супроводу буріння та експлуатації свердловин, а також для прокладання морських трубопроводів;

— недосконалою є «Програма освоєння вуглеводних ресурсів українського сектору Чорного та Азовського морів», затверджена постановою Кабміну від 17 вересня 1996 року № 1141;

— не виконується досі рішення РНБО від 16 травня 2008 року «Про розробку Комплексної програми видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного й Азовського морів»;

— майже щорічно змінюється порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, процедура отримання яких надто складна й у фінансовому сенсі надто дорога;

— ліцензії на розробку родовищ та видобуток нафти і газу на шельфі передаються від державних структур приватним фірмам, а держава від цього не отримує відповідних фінансових відшкодувань за витрати бюджету на розвідку, буріння та облаштування свердловин;

— розвідка та експлуатація родовищ нафти і газу залишаються непрозорими: дані про поклади, їх розробку, собівартість, кількість свердловин і їх власників, обсяги видобутих енергоресурсів та ціну їх реалізації зде-більшого залишаються таємницею для суспільства;

— у державного підприємства державні і приватні структури купують газ за ціною 300 — 500 гривень за тися-чу м3, а продають споживачам за ціною імпортного російського газу;

— згідно з українським законодавством з експлуатаційних свердловин сплачується податок, а з розвідувальних — не сплачується, проте зафіксовані непоодинокі випадки, коли впродовж тривалого часу свердловини формально числяться розвідувальними, хоча насправді там відбувається видобуток енергосировини;

— чинником стримування розвитку морського нафтогазовидобування є його висока капіталоємність, що не повною мірою враховується при формуванні державної політики у сфері ціноутворення, оподаткування і побудови дозвільної системи.

УКРАЇНІ сьогодні важливо не стільки зробити проект освоєння шельфу максимально дешевим, скільки знайти тих партнерів, які зможуть максимально швидко, на високому технологічному рівні його реалізувати. Оскільки лише потужні компанії світового рівня воло-діють достатніми фінансовими і тех-нічними ресурсами для розвідки та видобутку енергоносіїв на морському шельфі, найвигіднішим буде залучення компаній-мейджерів, що мають досвід, передові технології, уміння динамічно вести проекти. Освоєння вуглеводних ресурсів на українському шельфі Чорного й Азовського морів із залученням іноземних інвестицій буде ефективним за умови, якщо інвестування здійснюватиметься інвесторами у повному циклі — від пошуково-розвідувальних робіт до промислової розробки родовищ.

Щоб створити конкурентне середовище на українському енергетичному ринку і не допустити монополії певних компаній, уряд України має залучати якомога більше іноземних інвесторів до освоєння українських шельфових енергоресурсів шляхом проведення прозорих тендерів. Водночас слід нарощувати власний науково-технічний потенціал і виробництво, щоб кількість іноземних компаній на українському енергетичному ринку в перспективі не перевищувала кількості національних. Саме спільні проекти провідних світових нафтогазових та українських компаній (державних і приватних) можуть забезпечити значне збільшення розвіданих запасів вуглеводнів та їх видобуток.

Жодна іноземна нафтова компанія не підпише угоди без гарантованого захисту законодавчими нормами, які забезпечать економічну і юридичну стабільність умов договору з моменту його підписання і протягом усього терміну дії. Тому терміново необхідно внести зміни в деякі закони, що регулюють освоєння морського шельфу України:

— повернути в закон «Про угоди про розподіл продукції» положення про стабільність основних умов договору, яке було вилучене в процесі його доопрацювання;

— внести зміни в статтю 7 закону «Про трубопровідний транспорт» і зняти заборону з державних компаній на розпорядження власним майном;

— внести зміни до закону «Про угоди про розподіл продукції», які дозволять визначити ДАТ «Чорноморнафтогаз» як уповноважену державою сторону;

— з метою уникнення суперечливого тлумачення норм законодавства та удосконалення регулювання механізму діяльності у нафтогазовому секторі прийняти нову редакцію «Кодексу про надра», адже чинна редакція застаріла і не узго-джується з іншими ключовими законами, зокрема «Про нафту і газ» та «Про угоди про розподіл продукції».

ДЛЯ активізації освоєння енергетичних ресурсів українського шельфу Чорного та Азовського морів уряд України має забезпечити виконання таких заходів:

— до кінця 2012 року розробити і затвердити Національну програму освоєння вуглеводних ресурсів українського сектору Чорного та Азовського морів, закон про державну підтримку морського нафтогазовидобутку в Україні та необхідні підзаконні акти і постанови для реалізації цих документів;

— створити сприятливі фінансово-економічні умови для підприємств, які здійснюють видобуток вуглеводнів на морському шельфі, встановлюючи нульову ставку ренти на природний газ, газовий конденсат і нафту, видобуті на шельфі;

— передбачити виділення з державного бюджету для ДАТ «Чорноморнафтогаз» коштів на фінансування робіт з геологічного вивчення підводних надр в обсязі не менше 300 млн грн щорічно;

— завершити переговори з метою укладення мирової угоди між урядом України та компанією Vanco International Ltd., що дасть чіткий сигнал потенційним інвесторам про створення в Україні стабільних та передбачуваних умов для ведення бізнесу в розробці української частини глибоководного шельфу Чорного моря;

— після врегулювання конфлікту з компанією Vanco International Ltd. підготувати і якомога швидше провести наступний раунд міжнародних тендерів, до участі в яких запросити провідні нафтогазовидобувні компанії світу;

— надавати юридичним і фізичним особам субсидії, дотації, податкові, кредитні та інші пільги, встановлені відповідними законами України для стимулювання розробок і впрова-дження новітніх технологій, обладнання, матеріалів у процесі видобутку енергоносіїв на морському шельфі;

— надати державного сприяння (розробити спеціальну програму) розвитку вітчизняного машинобудування з метою виробництва необхідної техніки, передусім СПБУ, спеціальних суден для розвідки і видобутку нафти і газу на морському шельфі.