Сторінки біографії

Статус обласного центру Одеса з населенням у 500 тисяч чоловік одержала у 1932 році.

Під час Великої Вітчизняної війни Одеський оборонний район боровся з переважаючими силами супротивника 73 дні, з 5 серпня по 16 жовтня 1941 року. 8 серпня в місті було оголошено стан облоги. З 13 серпня ворогу вдалося повністю блокувати Одесу із суші. Незважаючи на сухопутну блокаду та кількісну перевагу, ворогу не вдалося зломити опір захисників, – радянські війська були планово евакуйовані та перекинуті для посилення 51­ї Окремої армії, яка оборонялася в Криму.

У 1941 – 1944 рр. місто було окуповане румунськими військами і входило до складу Трансністрії, губернатором міста був призначений Г. Пинтя. На початку 1944 року до Одеси були введені німецькі війська, а румунську адміністрацію було ліквідовано. Населення міста чинило активний опір загарбникам. За роки окупації десятки тисяч мирних жителів було страчено.

У результаті запеклих боїв 10 квітня 1944 року війська 3­го Україн­ського фронту за сприяння сил Чорноморського флоту визволили Одесу.

У післявоєнний час почалося активне відновлення міста. Піднялися потужні промислові підприємства та конструкторські бюро: Чорноморське морське пароплавство, завод ім. Січ­невого повстання, об’єднання «Кисеньмаш» та «Електронмаш», заводи радіально­свердлильних верстатів та ковальсько­пресових автоматів, «Кільце» і «Точмаш», «Харчопромавтоматика», «Буд­гідравліка», «НДІТкріогенмаш», «Консервпромкомплекс», «Центро­літ», швейне об’єднання ім. Во­ров­ського, «Біостимулятор», «Ан­тарк­тика», «Кінап», «Продмаш», ПівденьНДІМФ, НДІ «Шторм».

В Одесі були представлені практично всі базові галузі промисловості, що робило фундамент економіки міста особливо міцним.

Традиційно Одеса розвивалася як багатонаціональне місто. У 1989 році тут було 48,9% українців, 39,4% росіян, 5,9% євреїв, 1,5% болгар, є представники інших національностей. Сучасний портрет міста представить майбутній перепис населення.

Одеса поділена на чотири адміністративні райони, які управляються районними адміністраціями: Київський, Малиновський, Приморський, Суворовський. Місто межує із трьо­ма районами Одеської області: Овідіо­польським, Біляївським, Комін­тернівським.

Олексій КОСТУСєв: «Одеса розвивається, і це не може не тішити»

Напередодні святкування Дня міста мер Одеси Олексій Костусєв зустрівся з журналістами і відповів на їхні запитання.

– Олексію Олексійовичу, чим порадує нинішній День міста одеситів і гостей Південної Пальміри?

– Торік концерт просто неба відкривала народна артистка України Ольга Оганезова. І ми подумали: основними гостями на святі міста мають бути саме одесити. Тому цього року до Ольги Оганезовой долучаються Юлія Нельсон, Кирило Туриченко, колектив «Дюк­Тайм» – зірки, якими по праву пишається Одеса.

Крім того, під егідою Президентів України та Росії відбудеться фестиваль «Зустрічі друзів». 1 вересня всі зможуть почути унікальні хорові колективи – Державний академічний ордена Дружби народів Кубанський козачий хор та Національний заслужений академічний український народний хор імені Григорія Верьовки. Виступлять також «Воплі Відоплясова», В’ячеслав Бутусов. Уперше в благодійному концерті візьмуть участь народна артистка СРСР Едіта Пьєха, народна артистка Казахстану Роза Римбаєва, народний артист Росії Сергій Захаров.

2 вересня в урочистих обставинах буде відкрита відновлена після реконструкції Олександрівська колона, встановлена на честь Олександра II у парку Шевченка. Я щиро вдячний меценатам, які знайшли кошти на проведення всіх робіт.

– Двадцять років дитячі садки тільки закривали. Тепер же в межах міської програми «Щасливе дитинство» вони знову відчиняють двері для діток.

– Я нещодавно інспектував перебіг робіт у дитсадку № 195. У ньому буде 12 груп на 280 малят. Там створено чудові умови. Відкриття цього дитсадка практично розв’яже проблему забезпечення дітей місцями у дитячих дошкільних закладах на Черемушках.

Але я прагну сказати, що «Щасливе дитинство» – це не тільки дитячі садки. Це ще й дитячі майданчики, що відкриваються у різних частинах Одеси.

– Як, попри кризу, вдається успішно розв’язувати економічні проблеми? Адже навіть Прем’єр­міністр України Микола Азаров під час недавнього відвідування нашого міста відзначив, що Одеса «квітне та розвивається».

– У словах Миколи Яновича все сказано. Можу додати: я очолив місто з більш ніж мільярдним боргом, який був порівнянний з бюджетом Одеси. Такого не було в жодному місті Європи. Потрібно було півтора року, щоб почати вирівнювати ситуацію.

Взагалі керівник міста повинен до всього ставитися по­хазяйському, дбайливо. Мої попередники придбали 16 нових тролейбусів по 3 мільйони гривень за кожен. Ми ж за 4 мільйони гривень придбаємо 20 чеських трамваїв, що перебувають у нормальному експлуатаційному стані та здатні попрацювати ще років сім. От це і є хазяйське ставлення до міського бюджету.

– Олексію Олексійовичу, незабаром розпочнеться новий навчальний рік. У День знань Ви часто приходите до шкіл. Чого б Вам хотілося навчити школярів?

– Я, звичайно, не навчу їх фізики та хімії. Цього навчать учителі. Але от патріотами свого міста я б хотів їх бачити.

– У Вас до лацкана піджака прикріплено логотип міста…

– Тим самим я пропагую символіку Одеси. Логотип міста у бронзі буде встановлено на День міста неподалік від мерії. Ми роздамо також 11 тисяч прапорів міста. Не маю сумніву, що одесити із задоволенням їх приймуть у подарунок.

Триває робота над підручником з історії Одеси. Бо раніше 6 годин витрачалося на вивчення гобеленів, глечиків, емалі. А от на всю героїчну історію Одеси – довоєнний час, оборону, відбудову, наші дні приділялося лише 2 години. Новий підручник заповнить наявні прогалини і допоможе виховати справжніх патріотів рідного міста.

– Одеса першою серед україн­ських міст присвоїла російській мові статус регіональної. Про­коментуйте, будь ласка, це рішення…

– Я щасливий, що є учасником цих подій. У 1993 році міська рада ухвалила рішення щодо паралельного використання російської та української мов. Цю ідею тоді підтримали Митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел і редактор «Вечерней Одессы» Борис Федорович Дерев’янко.

Одеса була не останнім містом у Російській імперії. Автомобіль у нас з’явився на 5 років раніше, ніж у Санкт­Петербурзі, літак злетів раніше…

– Та й з кінематографом ще треба розібратися…

– Так, враховуючи, що Йосип Тимченко розробив свій кінопроектор раніше за братів Люм’єрів. Тож Одеса завжди була лідером.

Коли наші депутати поїхали до Криму на фестиваль «Великое русское слово» і розповіли, що день народження Олександра Сергійовича Пушкіна відзначається в Одесі як день російської словесності, росіянам це так сподобалося, що їхній Президент підписав аналогічний указ. У Росії тепер теж відзначається день російської словесності у день народження Пушкіна.

– Олексію Олексійовичу, Ви не раз висловлювалися за перейменування площі Незалежності у площу імені Бориса Дерев’янка…

– Борис Федорович Дерев’янко віддав своє життя за кожного з нас, обстоюючи право людини на свободу слова та інші конституційні права. Він усе життя працював у створеній ним редакції. Неподалік від неї і загинув. Тому, на мій погляд, площа мусить носити його ім’я.

Ми не хотіли перейменовувати зараз, щоб не створювати плутанину в адресах перед виборами. Але одразу після виборів в Одесі відбудеться багато перейменувань. З’явиться і площа Бориса Дерев’янка.

Крім того, на другому етапі на площі має з’явитися пам’ятник Борису Федоровичу або пам’ятний знак. Я радився із заслуженим художником України Михайлом Ревою. Будемо вирішувати, що там мусить бути.

– Ви справляєте враження досить впевненої у собі людини. На чому базується ця впевненість?

– Насамперед, мою кандидатуру на посаду мера Одеси запропонував Президент України Віктор Федорович Янукович. Це моя державна підтримка. Я також зустрічався з патріархом Всієї Русі Кирилом, розмовляв з ним віч­на­віч, одержав благословення і срібну ікону у подарунок. Це духовно мене підтримує.

– Ви любите ходити у народ і навіть одержали прізвисько «народний мер»…

– Така довіра багато чого варта. Я справді намагаюся спілкуватися з жителями міста щодня. Сьогодні, наприклад, зустрів інвесторів «Альянсу», які не можуть одержати свої квартири. Намагаюся робити для одеситів усе від мене залежне.

На завершення зустрічі мер Одеси ще раз привітав городян з близьким святом, побажав їм ніколи не забувати, звідки вони родом, і робити все для того, щоб Одеса ставала ще кращою.

Завжди перший

Валерій Миколайович Запорожан у 1971 році закінчив лікувальний факультет Одеського медичного інституту. Однокурсники згадують, що вже тоді він вирізнявся невгамовною енергією та прагненням опановувати нові напрями розвитку медичної науки.

У 1978 році В.М. Запорожан очолив перший в Україні кріохірургічний центр для лікування передпухлинних станів у гінекології. У 1983 році створив перший у країні відділ імунодіагностики та імунокорекції в гінекології, який, за визнанням Академії медичних наук СРСР, став одним з провідних у колишньому Радянському Союзі. У 1989 році В.М. Запорожан заснував першу в країні лікувальну установу, яка функціонувала на принципах госпрозрахунку – Центр здоров’я сім’ї.

Валерій Миколайович – заслужений винахідник України, автор 58 винаходів та 2 патентів іноземних держав. За цикл робіт «Вроджена спадкова патологія дітей України: діагностика та лікування» у 1997 році йому присуджено Державну премію. За заслуги в розвитку та гуманізації медичної науки у травні 1999 року був нагороджений Міжнародною медичною академією Альберта Швейцара – «Великою Золотою медаллю Альберта Швейцара». У 2001 році за цикл робіт «Нові підходи і технології в діагностиці та лікуванні онкологічних захворювань» – премія імені Р.Є. Кавецького НАН України. У 2002 році обирається членом Президії АМН України. У 2011 – віце­президентом НАМН України.

Валерій Миколайович запроваджує в життя ідею створення університетської клініки як однієї із провідних лікувальних установ регіону. За 2 роки йому вдалося зробити чимало: оснащення та методики роботи клініки з багатьох напрямів не поступаються столичним. Це відзначив під час свого нещодавнього візиту до Одеси Прем’єр­міністр України Микола Азаров.

Доктор медичних наук, академік В.М. Запорожан є ініціатором розробки наукової програми «Проблеми материнства та сім’ї в сучасних соціально­економічних умовах України», яка підтримана радою Міністерства охорони здоров’я та Академією медичних наук України. Він – автор першого підручника «Акушерство та гінекологія» українською мовою, член Європейської спілки гінекологів­онкологів, Американської асоціації гінекологів­лапароскопістів.

З 1994 року до сьогодні – ректор Одеського національного медичного університету, який одержав свій високий статус багато в чому завдяки міжнародному авторитету ректора. Останнім часом Валерій Миколайович активно розробляє концепцію нооетики – етичних принципів, які покликані регулювати взаємини в ноосфері як продовження концепції біоетики.

В.М. Запорожан – депутат обласної ради, повний кавалер ордена «За заслуги», Почесний громадянин Одеси.