Склалася добра традиція: перед кожною великою сільгоспкампанією аграрії збираються на свою чергову раду, щоб обговорити усі виникаючі проблеми і спільними зусиллями знайти вихід зі скрутного становища.

Чергова зустріч представників сільгосппідприємств відбувалася на базі Інституту сільського господарства Причорномор’я, у селищі Хлібодарському Біляївського району. Про її підсумки – в інтерв’ю з першим заступником начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації І.В. ПАНЧИШИНИМ.

– Цього року, – пояснив Іван Васильович, – озимі зернові культури планується посіяти на площі 748,8 тисячі гектарів. Зокрема озима пшениця займе 460 тисяч гектарів, озимий ячмінь 286,3 тисячі гектарів. Крім того, прогнозується розширити посіви на зелений корм до 155,3 тисячі гектарів. До названих цифр потрібно додати ще 155,3 тис. гектарів озимого ріпаку.

Таким чином, озимий клин займе понад 900 тис. гектарів. Тобто на рівні минулого року.

І наступного року озиме поле повинно дати понад 80 відсотків валового збору зерна. А на ярі, як і сьогодні, поки що слабка надія.

– Така загальна стратегія. А які її чинники?

– Я виділив би п’ять таких чинників. Це добір попередників, своєчасна і якісна підготовка ґрунту, висококласне насіння, достатня кількість мінеральних добрив і протруювальних препаратів.

Візьмемо, наприклад, ті ж попередники під озимі культури. Хто не знає, що тут найкращий варіант – чорні і сидеральні пари, зернобобові культури і багаторічні трави. Саме за таких умов можна забезпечити високий і сталий врожай за будь­якої погоди.

В області такі поля на сьогоднішній день становлять, на жаль, усього 67,8 відсотка. Інші поля доведеться засівати після збирання кукурудзи на зерно і соняшнику. Особливо неблагополучні обставини склалися у Комінтернівському, Саратському, Тарутинському, Татарбунарському та деяких інших районах.

– Але ситуацію можна виправити?

– Звичайно, таке цілком можливо. Але для цього ґрунт слід добре підготувати до сівби. Але лише 7 районів з 25 провели цей агроприйом за вимогами науки.

Уроки минулих жнив показують: хто поскупився на елітне насіння, навіть на посівний матеріал 1­2 класу, насамперед зазнали великих втрат від посухи і суворої безсніжної зими.

Учені вказали і на іншу крайність. Це захоплення насіннєвим матеріалом закордонних селекцій. Вони передусім не витримали випробувань минулої холодної зими.

У цьому плані хочу звернути увагу аграріїв області ще на одну обставину. У постанові Кабінету Міністрів України, що готується, про страхування посівів сільськогосподарських культур, сказано, що завданий збиток буде компенсуватися тільки у тому випадку, якщо сівба провадилася насінням не нижче другої репродукції.

– Не пам’ятаю такої наради, щоб не зверталася увага на закупівлі мінеральних добрив і своєчасне підживлення посівів.

– Керівники наших сільгосппідприємств і фермерських господарств добре розуміють, що сіяти без внесення добрив – отже, працювати собі на збиток.

Але звернемося знову до зведень. І побачимо, що у Ренійському і Фрунзівському районах не заготували до сезону жодної тонни мінеральних добрив. Мало їх припасено також у господарствах Роздільнянського, Саратського, Болградського та деяких інших районів. А потім, під час чергових жнив, знову посилатимуться на негоду, на інші всілякі «об’єктивні» причини.

– Підсумки минулих жнив, здається, як ніколи раніше змусили заговорити про дотримання термінів сівби…

– У нинішньому році рекомендується праводити сівбу озимої пшениці з 20 вересня по 1 жовтня для північних районів. І з 25 вересня по 5 жовтня – для південних. Озимий ячмінь можна починати сіяти на п’ять днів пізніше.

Звичайно, за умов тривалої посухи багато аграріїв звикли «іти услід за дощем». Але все­таки відхилення від названих термінів не можуть становити більше одного тижня.

На завершення скажу, що у селян немає питання: сіяти чи не сіяти. Вони знають, що альтернативи для одержання необхідної кількості зерна не існує. І виручити можуть тільки чітке дотримання вимог агротехніки і наполегливе прагнення подолати всі труднощі. До цього ми давно звикли.