Олександра Кужель, український політик та громадський діяч, кандидат економічних наук, народний депутат України 2-го скликання, екс-голова Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, депутат Верховної Ради АР Крим, а нині — спікер Об’єднаної опозиції ВО «Батьківщина», приїхала до Одеси, щоб зустрітися з однопартійцями та прихильниками політичної сили, яку представляє, поспілкуватися з представниками засобів масової інформації, допомогти конкретним людям, котрі (письмово, телефоном чи через мережу Інтернет) шукали в неї поради чи підтримки.

Свою зустріч з журналістами в інформаційній агенції «Контекст-Причорномор’я» Олександра Кужель розпочала зі штрихів-вражень про наше місто, яке для частини гостей, а в даному випадку — і для неї, розпочинається з аеропорту. А враження від повітряних воріт Одеси, поділилася політик, склалося гнітюче. Переданий у приватні руки, Одеський аеропорт не тільки не став кращим, а й втратив той рівень сервісу, який мав. Ось один-єдиний момент. Речі подорожніх в аеропорту, розповіла, вивезли на кількох візках. Люди, які впродовж не однієї години чекали своїх чемоданів, кинулися до тих візків, навпомацки (година була пізня) розпізнаючи свою власність. І ніхто з керівництва аеропорту навіть не вибачився за незручності, яких було предостатньо.

Отакий безлад, сказала Олександра Кужель, спостерігався майже в усьому, що бачила. А все через те, зауважила, що місцеві керівники не викручують ноги в рівчаках Слобідки чи Бугаївки, а полюбляють дефілювати червоними доріжками (це був натяк на те, як на останньому одеському кінофестивалі міська та обласна влада в супроводі рідні виблискувала дорогим начищеним взуттям на червоній доріжці, вдаючи із себе зірок шоу-бізу, з чого сміялася вся Україна).

Місцеві ініціативи влади, подані людям як «народний бюджет» та «народний медогляд», з якими нині так носяться в області, назвала окозамилюванням, поганою грою на публіку. Чи продовжаться вони після виборів? Та навряд чи. Забігали ж бо зі своїми турботами про людей, вважайте, перед самісінькими виборами, не раніше.

Олександра Кужель поділилася своїми враженнями від відвідання Арциза. Достатньо було, сказала, побувати на тамтешньому базарі, щоб зрозуміти реальну ситуацію в районі. Там (а хіба тільки там?!) на ринку нема громадського туалету (безплатного), зате є черга до платного. Головний санітарний лікар району дозволила встановити ще один, також «за гроші». Й отак, каже Олександра Володимирівна, в усьому: нині править загребущий хазяїн життя, якому до лампочки ваші, шановні, біди та тривоги.

Може, комусь і здасться, що порушена тема не варта уваги столичного політика. Але, як нагадала гостя, ще наприкінці минулого тисячоліття на урядовому рівні розглядали проблему громадських вбиралень у людних місцях. Це просто життєва необхідність. А чого, скажіть, якась бабуся, що продає кілька пучків петрушки чи кропу, має за той туалет віддавати мало не половину вторгованого?

В Арцизі впродовж місяця влада пообіцяла вирішити проблему й звести туалет з безкоштовним доступом, появу якого, за словами Олександри Кужель, тривалий час блокував місцевий «олігарх», котрий контролює платні вбиральні.

Зустріч із журналістами спікер Об’єднаної опозиції вибудувала як відверту розмову про життя, яким воно є сьогодні і яким може бути, якщо не зупинити ходу «регіоналів».

Не вірте, казала Олександра Володимирівна, що буде підтримка вітчизняного виробника. Все розорено, продано й перепродано, багато чого просту порізано на металобрухт і вивезено з країни. Йшлося, в тому числі, й про заводи, які спершу довели до банкрутства, розігнали людей, залишивши без роботи і без шматка хліба мільйони працівників, а потім за безцінь скупили підприємства. Виручені за металобрухт гроші покрили затрати на таку оборудку.

У цій країні ті, хто її розорює, за словами спікера Об’єднаної опозиції, жити не збираються, ні вони, ні їхні діти, які вже давно перебралися за кордон.

Західні області, які в державі традиційно визнавалися депресивними, нахлібниками, сьогодні, зазначила, живуть краще, адже чинять загарбникам більший опір, аніж тут, на півдні, на сході. Мовляв, там люди до останнього відстоюють громадське. І часто перемагають!

Гнітюче враження в Олександри Володимирівни й від одеських базарів: на трьох покупців — десять продавців. Люди, прокоментувала, просто не мають за що купувати.

Від виборів, які вже на підході, залежатиме подальший курс держави й рівень життя кожної простої людини. Це зрозуміло, однак жовтневі парламентські вибори — це не вибори, це — війна, розбій, — категорично заявила Олександра Кужель під час прес-конференції в Одесі.

Політик вважає, що існуюча влада проводить антинародну політику. Окремі рішення, прийняті Верховною Радою, вона назвала злочином проти українців. Пояснила, чому саме це війна. Мовляв, на вибори йдуть з програмами, порівнюють наміри, дискутують, прогнозуючи можливі варіанти розвитку, майбутнього країни та її народу. Сьогодні, сказала, нема з ким дискутувати, вони закривають рота кожному, хто викликає владу на конструктивну дискусію. При цьому не гребують жодними методами тиску на опонентів. Допоки ж люди бояться — керманичі грабують.

Питання землі — одне з найгостріших. Нині скуповують цілі села разом з людьми. Олександра Кужель навела приклади такої «приватизації», коли селяни навіть не знали, що їм більше не належить ні їхня хата, ні город, бо хто з них має час і можливості їхати до міста, вистоювати там черги, щоб оформити власність? Цим і користуються ловкачі. А хто вони? Люди не сторонні, а ті, хто має доступ до місцевої документації, кого покриває начальство, прикриє, в разі чого, прокуратура, буде поблажливим суд. Тобто — «свої люди».

Об’єднана опозиція виступає за продовження мораторію на продаж землі до встановлення державної гарантованої мінімальної ціни на землю на рівні європейської та ухвалення програми розвитку села. З ухваленням закону про Державний земельний банк та закону, що дозволяє іноземцям ставати власниками української землі, чинна влада відкрила новий вид українського земельного бізнесу, який буде належати тільки «регіоналам». Влада планує зняти мораторій на продаж землі, скупити її за безцінь (сьогодні людей приманюють 3 тисячами гривень за гектар, тоді як у сусідній Польщі, де земля не така родюча, ціна розпочинається з 5 тисяч євро за гектар), щоб за певний час перепродати землю іноземцям.

Зараз, зауважила, ціна оренди паю по Україні — 400 гривень. У Харкові, знаю, селам пропонують по 2 тисячі гривень, натомість просять переписати договір оренди та підписати довіреність з дозволом закладати пай у банку. «У мене не виникає сумнівів у тому, що з людьми, у яких нині ще є земельні паї, найближчим часом зроблять так, як з нашими приватизаційними сертифікатами», — сказала Олександра Володимирівна, нагадавши про сумну історію з приватизаційними сертифікатами городян, які начебто були учасниками розпаювання підприємств. У чиїх руках нині підприємства? Ото ж бо! І цю вже апробовану схему тепер цілком можуть використати для «прихватизації» землі.

Зі свого боку, сказала Олександра Кужель, «Батьківщина» розробила комплексну програму розвитку села, що, зокрема, передбачає широку систему кредитування для молодих людей, які готові засновувати фермерські господарства.

Політик просила донести до людей, щоб не поспішали до того Земельного банку, адже закладену землю вони ніколи звідти не викуплять, бо ще жоден банк у світі не працював собі на збиток. А ще просила не збувати за безцінь землю, яка є найбільшою цінністю, а готувати її до передачі у спадок своїм дітям й онукам, суворо відстежуючи, що саме на ній орендар сіє-садить, якими добривами користується, як і чим відновлює родючість ґрунту.

Аргумент до такої перестороги вагомий: років через десять світ почне гостро відчувати дефіцит їжі. А земля завжди годувала українців, прогодує й завтра, якщо не кидатися нею, не збувати за безцінь, а розумно розпорядитися, шанобливо її обробляти, зважувати, в чиїх руках вона буде.

Хіба тільки земля? Нині, сказала спікер Об’єднаної опозиції, хапають все, що ще залишилося неподіленим: беруть в оренду на 49 років навіть морське дно, роблячи на тому бізнес. Море залишається власністю держави, а ось дно морське — то вже приватна власність. Ступаєш по дну — плати! А що вже й казати про видобуток під тим дном енергоресурсів, поклади яких дехто із спеціалістів називає спрвжнім клондайком для України.

Квоти на експорт зерна. Ще одна болюча тема для держави і для людей. Встановлені квоти, вважає Олександра Кужель, це крок до винищення селян. Відповідно до них тільки 1% вирощеного врожаю належить Україні, решту — перепродають за кордон. Ціна на хліб буде такою, яку встановить для нас із вами господар зерна. Багато для кого вже давно не таємниця, що зерно скуповують за «спеціальними» цінами, а не за тими, які править господар, той, хто посіяв хліб і зібрав його.

Олександра Володимирівна прокоментувала ситуацію з видобутком сланцевого газу, про що глава нашої держави домовився з американцями. Це нібито має стати альтернативою «Газпрому». Вже визначені п’ять точок видобутку (а вони «плаватимуть», тобто переміщатимуться), одна з яких — шельф Чорного моря, з чим пані Кужель нас і «привітала».

Чому, сказала вона, нині мовчать науковці, громадськість, незалежні експерти з екології, чому не піднімають галасу, не доносять у кожні вуха, що сланцевий газ — це дуже дорого і що його видобуток — це екологічний крах держави? Гостя з Києва порадила переглянути фільм «GasLand», щоб знати всю правду про сланцевий газ. На Харківщині, повідомила, триває лише підготовка до видобутку, а з колодязів довкруж місць буріння уже щезла питна вода. За такої розробки шельфу Чорне море просто отруять. Що далі? Їм нашої землі не шкода, вони тут жити не збираються.

Хижацький Земельний банк, квоти на експорт зерна та дозвіл на видобуток сланцевого газу — ось три найбільші цвяхи, які чинна влада вбиває в домовину України. «Куючи» ці цвяхи, людей влада відволікала від реалій законами про мову, про наклепи, пошуками компромату на опозицію…

Щоб протистояти цій орді, яка знову планує панувати, потрібні сміливці, люди зі стрижнем. Таких людей згуртувала довкруж себе Об’єднана опозиція, запевнила Олександра Кужель.

Представників ЗМІ вона попросила бути об’єктивними, а людей — не боятися відстоювати своє право жити на цій землі, в незалежній заможній державі, яку можновладці усіляко намагаються перетворити на територію, вбиваючи екологію, викачуючи з неї все, що можна витягнути, доводячи людей до злиднів, прагнучи перетворити громадян на безголосих, безправних рабів.

Отож, підсумовуючи сказане в Одесі представником Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Олександрою Кужель, повернемося до трьох цвяхів, заготованих нинішньою владою для домовини України.

Перший — перебирання під власний контроль усього, на чому можна заробляти. Тут, до речі, як промовистий приклад політик наводила ще й ситуацію навколо компанії «Хлібінвестбуд», яку контролює людина, подейкують, близька до «сім’ї», і якій наша держава практично подарувала зерносховища та основні квоти на експорт зерна. «Нещодавно, — розповіла, — 99% акцій підприємства дісталися кіпрській компанії. Україні, тобто всім нам, належить лише 1%. То, скажіть, чи вагатимуться нові власники, що робити з нашим збіжжям: залишати його тут чи збувати за високими світовими цінами за кордон?».

Другий — створення Земельного банку, в статутний капітал якого входять усі (!?) сільськогосподарські землі. «У мене не виникає сумнівів у тому, що з людьми, у яких є паї, дуже швидко вчинять так, як з нашими (жителів міст — Прим. авт.) приватизаційними сертифікатами», — застерегла Олександра Володимирівна, підкресливши при цьому, що Об’єднана опозиція у земельному питанні наполягає: наше найбільше багатство — сільськогосподарські угіддя — можна лише передавати в довгострокову оренду, ще й суворо контролювати, як їх експлуатують орендарі.

Третій — підписання договору з американцями про видобування в Україні сланцевого газу. «Янукович підписав договір про п’ять точок видобування сланцевого газу — це Донецька, Харківська, Львівська, Івано-Франківська області та шельф Чорного моря... Коли я почала з’ясовувати, що ж таке — сланцевий газ, натрапила на фільм «GasLand», проглянувши який так і не змогла заснути... Там вимирає звірина, там зникають джерела, пересихають ріки...» — з тривогою говорила про можливі наслідки урядування нинішньої влади Олександра Кужель.