Як домогтися реакції чиновника? Відповідь на це запитання вже понад рік шукають жителі сіл Сокорового, Привільного, Кірового та селища Цебрикового Великомихайлівського району. Тож, як до останньої інстанції та з надією на адекватну реакцію відповідальних осіб, люди вирішили звернутися до нашої газети.

А справа ось у чому. Вище–названі населені пункти розташовані поблизу траси Київ – Одеса (всього до тридцяти кілометрів). Але дістатися до автобану – величезна проблема, через вкрай незадовільний стан шляху. Навіть важко собі уявити, що понад вісім тисяч жителів громад просто відірвані від цивілізації і у двадцять першому столітті змушені неймовірними зусиллями долати ті декілька десятків кілометрів.

– Ми кожного дня молимося Богу, коли саджаємо дітей на шкільний автобус, який підвозить їх до місця навчання, – бідкаються люди. – Через цю ділянку траси щодня курсують три автобуси, що довозять дітей не лише з наших сіл, а й із Малоцебрикового, Ольгинового, Толмачівки, Малозименового та Брошованівки. Таке враження, що відправляємо наших синів і дочок у гарячу точку, бо ж невідомо, як водій впорається з керуванням в екстремальних умовах. Адже то не дорога, а суцільні вибоїни, потрапивши в які, недалеко й до біди.

Як відомо, перед початком ми–нулого навчального року Прем’єр–міністр України Микола Азаров у вступному слові на засіданні Кабінету Міністрів від 10 серпня доручив чиновникам ретельно опрацювати всі складові покращення умов освіти на селі. Мова йшла зокрема і про ремонт всіх шляхів, які ведуть до шкіл. Але чомусь у своїх населених пунктах ми не можемо помітити якоїсь реакції на урядове доручення. Тож невже наші діти гірші за інших, виникає закономірне питання.

Звичайно, на жахливий стан доріг сьогодні скаржиться чимало людей. У той же час, жителі області розуміють, що через фінансові труднощі водночас усі шляхи відремонтувати неможливо. Та все ж мешканці Кіровської та Цебриківської громад не розуміють: чому на їхні звертання до Служби автомобільних доріг в Одеській області не знаходиться чіткої і зрозумілої відповіді. Адже, починаючи з березня минулого року, люди неодноразово зверталися до установи як у письмовому вигляді, так і особисто. Щоправда, на лист від 16 травня 2011 року Кіровського сільського голови Сергія Бібіка з проханням виконати хоча б ямковий ремонт дороги сполученням Цебрикове – Червонознам’янка громада отримала таку відповідь: «Повідомляємо, що нами проведено огляд стану автомобільної дороги О162638 /Т–16–14/–Цебрикове – Червонознам’янка і складено акт дефектів з видами та обсягами робіт. Дорогу буде відремонтовано поточним ремонтом. Орієнтовна вартість ремонтних робіт – 1 мільйон 700 тисяч гривень. Роботи будуть виконуватися силами ДП «Одеський облавтодор».

Але далі подібних відписок спра–ва не зрушилася. Тож у липні ми–нулого року громади сіл знову звернулися до Служби автомобільних доріг в Одеській області з проханням організувати обіцяний ремонт дороги. Більше того, до листа було додано підписи жителів на 27 (!) аркушах. Цей пакет активісти особисто доставили до Служби автомобільних доріг в Одеській області, отримали штамп про реєстрацію звертання громадян, та жодної відповіді, не те, що якихось дій, не дочекалися.

У той же час, підприємці сіл з готовністю запропонували свою допомогу в ремонті дороги. Зокрема за власний рахунок закупили і привезли з міста Гайворона 300 тонн гравію, зробили запас дизельного пального. Але, як кажуть, віз і нині там.

Минуло понад рік, як у людей зажевріла надія на покращення ситуації зі станом шляху Цебрикове – Червонознам’янка. Але і до сьогоднішнього дня вони героїчно долають кілометри суцільних вибоїн, аби дістатися до Одеси або Великої Михайлівки. І кожного разу сільчани запитують: скільки ще триватиме таке ставлення до них? Невже важко дати людям зрозумілу і вичерпну відповідь на звертання? Можливо, хоча б на сторінках нашої газети керівництво Служби автомобільних доріг все ж таки відреагує на прохання жителів вищеназваних сіл?