У своїй попередній статті «Енергоресурси чорноморського шельфу: проблеми і перспективи освоєння», опублікованій у «Чорноморських новинах» 16—18 серпня, автор цих рядків, зокрема, писав, що на той час Кабміну не вдалося залучити потужні іноземні компанії до видобутку енергоносіїв на українському шельфі Чорного моря і перша така спроба, яка стосувалася американської компанії «Vanco Prykerchenska Ltd.», виявилася невдалою. Справді, впродовж останніх п’яти років уряди України не дуже успішно намагалися залучити іноземних інвесторів до видобутку енергоносіїв на українському шельфі Чорного та Азовського морів. Й ось нарешті 15 серпня глава Мінекології Е. Ставицький оголосив, що консорціум у складі американської компанії ExxonMobil Exploration and Production Ukraine B.V., британсько-нідерландської компанії Shell, компанії OMV Petrom S.A. (дочірньої компанії австрійської OMV) і НАК «Надра України» став переможцем конкурсу на укладання угоди про розподіл продукції (УРП) щодо Скіфської нафтогазоносної ділянки на українському шельфі Чорного моря. Оператором угоди про розподіл продукції Кабмін визначив компанію ExxonMobil. Передбачається, що УРП з консорціумом буде підписано до кінця 2012-го строком на 50 років.

УМОВИ КОНКУРСУ

Проведений у серпні 2012-го конкурс на розробку Скіфської ділянки українського шельфу Чорного моря є лише другим повноцінним конкурсом за всі роки незалежності, якщо не брати до уваги проведеного ще у 1995-у (до прийняття закону про УРП) першого тендеру на право розробки нафти й газу на ділянці чорноморського шельфу площею 1000 кв. км, який виграла дочірня компанія Shell. Проте, посилаючись на відсутність закону про УРП, компанія відмовилася від реалізації проекту. Закон «Про угоди про розподіл продукції» було ухвалено в Україні лише у 1999 році. Як відомо, на конкурсі, проведеному у 2006-у, переможцем стала Vanco International Limited (Бермуди) — дочірня компанія Vanko Energy Company (штат Делавер, США), судова тяганина з якою триває до сьогодні. У цьому конкурсі серед п’яти учасників також брали участь українські філії компаній Shell та ExxonMobil.

Другий конкурс було оголошено на початку червня ц.р. На прийом заявок для участі у ньому відводилося до двох місяців, а на підведення підсумків — до місяця. За участь у конкурсах стягувався внесок по 1 млн грн з компанії, що подала заявку. Відповідно до постанов Каб­міну, вартість документації щодо Фороської ділянки складає 10 млн грн, Скіфської — 12 млн грн. Учасниками конкурсу можуть бути як іноземні, так і національні компанії з відповідними фінансовими і технічними можливостями, а також необхідною кваліфікацією для користування надрами.

Згідно з постановами № 454 і № 455 від 23 травня Кабінет міністрів затвердив умови конкурсу на укладення УРП щодо Скіфської ділянки площею 16,6 тис. кв. км і Фороської площею 13,6 тис. кв. км, у рамках якого розмір спеціального платежу (премії) по кожній ділянці шельфу складатиме 2,4 млрд грн. Мінімальний обсяг інвестицій на першому етапі геологорозвідувальних робіт має становити не менше 1,6 млрд грн. Обсяг інвестицій на другому етапі, в тому числі для дослідно-промислової експлуатації, визначається за умовами конкурсу. Перший етап геологорозвідувальних робіт, за умовами конкурсу, має бути завершений впродовж п’яти років. Попередньо сумарні інвестиції в Скіфську ділянку оцінювалися в 10—12 млрд дол., прогнозований щорічний об’єм видобутку природного газу — до 3—4 млрд куб. м, надходження до бюджету — 80—90 млрд грн. Загальні інвестиції у Фороську ділянку — в 8—10 млрд дол., прогнозований щорічний об’єм видобутку газу — до 2—3 млрд куб. м, надходження до бюджету — 70—80 млрд грн.

Крім того, консорціум компаній після укладання УРП внесе до держбюджету України спеціальний платіж у розмірі 325 млн дол. Переможець конкурсу взяв на себе зобов’язання інвестувати в геоло­гічну розвідку на Скіфській ділянці понад 400 млн дол., хоча умови конкурсу передбачали вкладення в перший етап розробки 200 млн дол. За інформацією Мін­екології, частка НАК «Надра України» у пулі становитиме 10%. При цьому компанії ExxonMobil, Shell і OMV Petrom S.A. повністю беруть на себе фінансову складову участі НАК «Надра України».

Згідно із затвердженими умовами конкурсу, максимальна частина компенсаційної продукції, за рахунок якої інвесторові будуть повернуті його витрати, встановлена на рівні 70%, а доля держави в прибутковій продукції повинна складати не менше 20%. Проте 70% + 20% = 90%, а не 100%. Куди діваються ще 10% — незрозуміло. Як відомо, світова практика з укладення угод про розподіл продукції передбачає два етапи: перший — пільговий і другий — після закінчення пільг. На пільговому етапі інвестор фінансує розвідку та початок видобутку енергоносіїв. На цьому етапі інвестор продає більшу частину видобутої сировини, щоб компенсувати свої витрати. Держава-замовник у цей час має незначний зиск. На другому етапі інвестор і держава зазвичай міняються ролями — держава отримує більшу частку видобутої сировини, інвестор — меншу. Що ж стосується проекту освоєння Скіфської ділянки українського шельфу Чорного моря, то наразі нема достовірної інформації про те, як розподілятиметься продукція, коли витрати інвесторів будуть повністю відшкодовані.

Для оцінки учасників конкурсу застосовуються технічні критерії: оптимальна програма геологорозвідувальних робіт, найкращі технологічні рішення, найкраща програма захисту навколишнього середовища, а також фінансово-економічні критерії: найпривабливіші умови інвестування, найкращий розподіл продукції між державою й інвестором, розмір премії для держави за підписання УРП, розмір частки держави в прибутковій продукції, належне фінансове забезпечення виконання програми робіт тощо. Рішення про переможця конкурсу приймає Міжвідомча комісія з організації укладання й виконання угод про розподіл продукції (сформована у 2000 році), до складу якої входять 20 представників центральних органів виконавчої влади, а також народних депутатів, у тому числі від опозиційних фракцій.

У звіті Держгеології за 2011-й відзначалося, що прогнозований максимальний видобуток газу на Скіфській ділянці складе 3—4 млрд куб. м на рік, на Фороській — 2—3 млрд куб. м. Реально проект втілюватиметься в життя не так швидко, як хотілося б. Технологічний процес має певні етапи, які не можна пришвидшити. Після підписання договору про розподіл продукції протягом 3—5 років необхідно здійснити комплекс пошуково-розвідувальних робіт на Скіфській ділянці, і, в разі підтвердження наявності комерційних запасів енергоносіїв почнеться видобуток газу. Якщо ж запаси виявляться незначними і їх видобуток буде нерентабельним, то компанії не фінансуватимуть збитковий проект.

Впродовж трьох місяців (90 днів), починаючи з моменту оголошення переможця конкурсу, інвестор має запропонувати свій варіант угоди про розподіл продукції, яка конкретизує взаємні зобов’язання сторін на період 50 років. Зокрема, замовник (уряд України) та інвестор повинні визначитися зі структурою витрат, які мають відшкодовуватися інвестору компенсаційною продукцією. Поданий інвестором проект угоди реєструється в Мінекономіки, потім Міжвідомча комісія організує проведення передбачених законом про УРП державних експертиз і відпрацьовує проект угоди до досягнення консенсусу з інвестором. Остаточний варіант угоди про розподіл вуглеводнів підлягає затвердженню Кабінетом міністрів і лише після цього підписується сторонами. Отже, процес узгодження прийнятного для замовника та інвестора варіанту угоди про розподіл продукції триватиме щонайменше від кількох місяців до півроку.

Наразі достеменно невідомо, яким буде остаточний варіант угоди про розподіл продукції, але вкрай бажано, щоб у ній були зафіксовані два важливі моменти. По-перше, компанії-переможці конкурсу мають безоплатно передати уряду України не тільки дані двовимірних і тривимірних сейсмічних досліджень, а й результати розвідувального буріння під час проведення геологорозвідувальних робіт. По-друге, вкрай бажано, щоб інвестор взяв на себе зобов’язання продавати видобуті енергоносії (нафту і газ), які належать йому відповідно до угоди про розподіл продукції, винятково на території України і за світовими цінами.

УЧАСНИКИ КОНСОРЦІУМУ ТА ЇХНІ МОЖЛИВОСТІ

ExxonMobil Corporation є найбільшою у світі американською нафтогазовою корпорацією (згідно з нормативами Forbes Global 2000 за 2012 рік), яка була створена у 1999-у шляхом злиття двох най­більших американських нафтових компаній Exxon і Mobil. Обидві компанії були спадкоємцями тресту Standard Oil Джона Рокфеллера після його примусового поділу у 1911-у. Центральна штаб-квартира компанії розташована у місті Ірвінг, передмісті Далласа, штат Техас. Основні власники — інвестиційні фонди, інституційні та приватні інвестори.

Компанія здійснює видобуток нафти в різних регіонах світу, включаючи США, Канаду, Близький Схід, Африку, Азербайджан, Казахстан та інші країни. ExxonMobil має частку в 45 нафтопереробних заводах у 25 країнах, а також володіє мережею АЗС у понад 100 країнах. У 2008-у щоденний видобуток ExxonMobil становив в еквіваленті 3,9 млн барелів нафти, що складало 3% світового видобутку. Загальна чисельність персоналу — 84 тис. осіб.

Разом з американськими компаніями Chevron Corp. і ConocoPhillips компанія ExxonMobil у квітні й травні 2012 року брала також участь у двох конкурсах на укладення угоди про розподіл продукції по Юзівській (Харківська та Донецька області) й Олеській (Львівська та Івано-Франківська області) площах сланцевого газу. Переможцями цих конкурсів визнані транснаціональні компанії Shell і Chevron. Державна служба геології та надр України оцінює ресурси Юзівської площі від 4 до 10 трлн куб. м газу, Олеської — близько 2,5 трлн куб. м газу.

Royal Dutch Shell — нідерландсько-британська нафтогазова компанія. Згідно з рейтингом Fortune Global 500 (2010 рік) є другою за величиною компанією у світі. Центральна штаб-квартира розташована у Гаазі (Нідерланди). Компанія була створена у 1907 році шляхом об’єднання Royal Dutch Petroleum Company і The Shell Transport and Trading Company Ltd.

Shell веде геологічну розвідку й видобуток нафти та газу у понад 40 країнах світу. Повністю або частково володіє більш як 50 нафтопереробними заводами у багатьох країнах. Shell належить найбільша у світі мережа АЗС, яка налічує понад 55 тис. станцій. Видобуток нафти компанією у 2009 році склав близько 80 млн т (1,5 млн барелів на добу), природного газу — близько 88 млрд куб. м. Shell — серед найвагоміших інвесторів сонячних електростанцій у Європі та Японії. Загальна чисельність персоналу компанії на 2010 рік — близько 101 тис. осіб.

Основні проекти Shell розташовані у США, Канаді, Ірландії, скандинавських країнах, Нідерландах, Мексиканській затоці, Бразилії, на Філіппінах, в Океанії, Австралії, на Сахаліні, в Катарі, Іраку, Нігерії, Китаї, Казахстані тощо. Shell добре відома в Україні, оскільки працює тут уже більше 20 років. У квітні 2012-го Shell виграла тендер на розробку Юзів­ської нафтогазоносної площі, де планує добувати сланцевий газ, якщо там його виявлять у промислових обсягах.

Час від часу Shell звинувачують у за­брудненні довкілля у великих масштабах. Так, у 2009 році компанія була предметом доповіді Amnesty International про її діяльність у дельті річки Нігер, яка призвела до екстремальних забруднень довкілля. Зокрема, Amnesty International критикує Shell за спалювання супутного газу і повільну реакцію на розливи нафти. Повідомлялося також, що Shell мала своїх агентів практично в усіх міністерствах Нігерії і здійснювала регулярні виплати генералам тамтешніх збройних сил, щоб ті не допускали народних протестів проти її діяльності.

Shell також відповідальна за найбільший у світі розлив нафти у прісних водах. Так, 15 січня 1999 року танкер Shell в озері Магдалена (Аргентина) зіткнувся з іншим танкером, що призвело до виливання всього вмісту нафти в озеро. Всесвітня орга­нізація «Друзі Землі» звинувачувала Shell у забрудненні довкілля на узбережжі острова Сахалін та в Ірландії. За підрахунками організації, у 2007 році збитки, завдані забрудненням довкілля у цих регіонах, становили близько 20 млрд дол.

OMV Petrom S.A. — найбільша нафтогазова корпорація в Румунії і Східній Європі, дочірня компанія австрійської компанії OMV (нім. Цsterreichische Mineralцlverwaltung AG), заснованої у 1956 році. В кінці 2004-го румунська компанія Petrom (заснована у 1991-у) була приватизована румунським урядом і продана австрійській компанії OMV. У січня 2006-го Petrom викупила операції OMV у Румунії, Болгарії, Сербії та Чорногорії. Крім зазначених країн, OMV Petrom S.A. задіяна в енергетичних проектах в Угорщині, Молдові, Казахстані, Ірані і Росії. Центральна штаб-квартира OMV Petrom S.A. розташована в Бухаресті. З придбанням контрольного пакету акцій румунської компанії Petrom концерн OMV став найбільшою нафтогазовою групою в Центральній Європі, об’єм нафтогазових резервів якої перевищує 1,4 млрд барелів. Загальна чисельність персоналу у 2010 році — 24,6 тис. осіб.

Де-факто Petrom має монополію на видобуток нафти у Румунії. Оскільки у приватизаційному контракті були відсутні положення щодо регулювання ціни на нафту з боку румунського уряду, то нафта, яку видобуває Petrom у цій країні, продається на внутрішньому ринку за ціною імпортованої. Petrom давно намагається працювати на українському нафтогазовому ринку, зокрема на чорноморському шельфі, але поки що не досить успішно. Втім не з вини самої компанії, а переважно через труднощі долання бюрократичних бар’єрів в Україні.

НАК «Надра України». Згідно з указом президента № 802 від 14 червня 2000-го «Про заходи для підвищення ефективності керування підприємствами в галузі геології» та постановою Кабінету Міністрів № 1128 від 14 липня 2000-го була створена Національна акціонерна компанія (НАК) «Надра України» з метою покращення забезпеченості потреб України в корисних копалинах, збереження та нарощування потенціалу геологічних підприємств. Рішенням уряду до її складу передано 13 геологорозвідувальних та спеціалізованих підприємств. У державній власності — 100% акцій НАК.

Технічне оснащення компанії дозволяє проводити повний комплекс геологорозвідувальних, експлуатаційних та дослідницьких робіт. Її спеціалісти розробили та впровадили цілу низку новітніх технологічних рішень, що дозволяє ефективно вести геологопошукові та бурові роботи на глибині до 6 тис. м. Компанія виконує державні замовлення з пошуку та розвідки родовищ нафти, газу та інших корисних копалин і співпрацює з індивідуальними замовниками. НАК «Надра України» зацікавлена як в оновленні власного устаткування для буріння на суходолі і на шельфі Чорного і Азовського морів, так і в просуванні на ринку України і країн СНД устаткування провідних світових виробників. Фахівці компанії мають можливості для обслуговування, профі­лактики й ремонту такого устаткування.

УКРАЇНСЬКІ САТЕЛІТИ

НАК «НАДРА УКРАЇНИ»

Як з’ясувалося, крім НАК «Надра України», в схему взаємодії з іноземними інвесторами вводиться маловідома фірма — ТОВ «СПК-ГеоСервіс»*.

Ця консалтингова фірма (м. Київ) створена у 2008 році, надає послуги в проведенні геологорозвідувальних робіт у межах нафтогазоносних регіонів України (Чорного моря і Кримського півострова, Дніпровсько-Донецького басейну, Волинсько-Подільського басейну та Карпат), а також деяких іноземних держав. Зокрема, компанія здійснює інтерпретацію й аналіз геологічних і геофізичних даних, оцінку нафтогазоносних об’єктів і вуглеводневих ресурсів. На сьогодні «СПК-ГеоСервіс» успішно виконала кілька проектів для низки компаній: Shell, AngloUkrEnergy, Total, ION та інших. Статутний капітал «СПК-ГеоСервіс» — 53 тис. грн. У 2011-у компанія отримала 648000 грн чистого прибутку.

У лютому 2012 року фірма «СПК-ГеоСервіс» стала переможцем конкурсу, проведеного Державною службою геології і надр України з метою створення двох спільних підприємств (ТОВ «Надра Юзівська» і ТОВ «Надра Олеська»), які стануть сторонами в угодах про розподіл продукції по Юзівській та Олеській нафтогазоносних ділянках.

17 квітня ц.р. було створене також третє СП під назвою «Геосервіс Чауда», яке обслуговуватиме Скіфську ділянку чорноморського шельфу. Згодом НАК «Надра України» і «Геосервіс Чауда» створили ще одну фірму — ТОВ «Надра Шельф», роль якої у проекті наразі невідома. Не виключено, що процес множення фірм-посередників продовжиться. Проте доцільність цього процесу у багатьох експертів викликає великі сумніви.

Отже, як не дивно, саме з цими нашвидкуруч створеними фірмами ділитимуть гроші та газ солідні транснаціональні корпорації ExxonMobil, Chevron і Shell. Свого часу ця обставина здивувала й першого заступника глави Адміністрації президента Ірину Акімову, яка у своїй доповідній записці від 17 квітня ц.р. на ім’я Віктора Януковича писала: «Вважаємо, що ТОВ «СПК-ГеоСервіс» штучно введено до участі в згаданих проектах з метою отримання приватними особами значних обсягів коштів від видобутку сланцевого газу… Просимо порушити перед прем’єр-міністром України питання щодо виключення ТОВ «СПК-ГеоСервіс» зі складу товариств, які мають від імені держави брати участь в угоді про розподіл продукції Олеської та Юзівської ділянок надр». Згодом у відповідь на це звернення до Президента І. Акімова отримала «пояснення про необхідність саме такого місця даного конкретного підприємства» і заспокоїлася….

Пояснюючи необхідність залучення і створення фірм-посередників, міністр екології Е. Ставицький зазначив, що міжвідомча комісія буцімто вказала на те, що НАК «Надра України» не має необхідного досвіду, фінансових позабюджетних ресурсів і фахівців у сфері пошуку енергоносіїв, й відтак члени комісії рекомендували залучити фірму з приватного сектора (в даному випадку — «СПК-ГеоСервіс») на основі тендеру і вже спільно з нею створити проектні компанії, які мають представляти українську сторону в УРП з іноземними компаніями — ExxonMobil, Shell, Petrom і Chevron.

Ці, на наш погляд, досить дивні пояснення Е. Ставицького породжують щонайменше три питання. Перше: якщо НАК «Надра України» недостатньо компетент­на, то чому вона була призначена Кабміном партнером іноземних компаній в освоєнні Скіфської нафтогазової ділянки чорноморського шельфу? Друге: якщо у НАК «Надра України» недостатньо досвідчених фахівців, то що заважає посилити цю компанію необхідними фахівцями? Третє: які «фінансові позабюджетні ресурси» може забезпечити така маленька «СПК-ГеоСервіс» зі статутним капіталом 53 тис. грн і взагалі навіщо їх забезпечувати, якщо є потужні інвестори (ExxonMobil, Shell, Petrom), які згідно з угодою зобов’язані це робити?

Деякі аналітики вважають, що на фірму «СПК-ГеоСервіс» покладається завдання легалізації традиційного для україн­ських реалій «відкату» за доступ іноземних фірм до українського газу. Як поінформував керівник філії Shell в Україні Грехем Тайлі, його компанія проводить власне розслідування щодо діяльності фірми «СПК-ГеоСервіс», хоча, за його словами, ця фірма вже кілька років співпрацює з компанією Shell і в її штаті є знані й досвідчені українські геологи. Проте Г. Тайлі водночас заявив: у разі, якщо в ході розслідування буде з’ясовано, що компанія «СПК-ГеоСервіс» не задовольнятиме компанію Shell як партнер і посередник, то Shell не підпише угоди про розподіл продукції з українським урядом.

Олексій ВОЛОВИЧ,

кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД

у м. Одесі.

* За інформацією «Економічної правди», «СПК-Геосервіс» зареєстрована у спальному районі Києва та належить трьом невідомим геологам, які раніше працювали в одному з НДІ «Нафтогазу». Що, як пише популярне інтернет-видання, одразу породжує питання: хто насправді стоїть за цією фірмою та чи не легалізує вона традиційний «відкат» за доступ до українського газу? І ще одна деталь: «керівником одного з таких СП став колишній головний бухгалтер НАК «Надра України» Максим Шишлов. Він має непрямий зв’язок з компанією «Танталіт», яка володіє територією резиденції президента Віктора Януковича «Межигір’я», — йдеться у статті «ЕП», яку можна прочитати за адресою: http://www.epravda.com.ua/publications/2012/09/18/335821/.

(Далі буде).