Чи не 40 відсотків подружніх пар, які прожили разом п’ять і більше років, не мають дітей, хоча й виглядають з надією лелеку.

І з кожним наступним роком, прокоментувала ситуацію головний дитячий гінеколог управління охорони здоров’я Одеської міськради Світлана Лапшина, кількість безплідних пар збільшується. Основними ж причинами безпліддя медики визнають перший аборт, на який зважилася жінка, а також перенесені чоловіком чи дружиною (а часто — й обома) інфекційні, як правило венеричні, захворювання.

Дівчатка сьогодні дуже рано розпочинають статеве життя: переважно в 15—16 років, а дехто й у 13—14. (Торік народила дитину 13-річна одеситка, вже цього року мамою стала 14-літня.) Маючи незрілу психіку, не навчені способам контрацепції, не знаходячи розуміння й підтримки в родині, завагітнівши, вони роблять аборти (під тиском тієї ж родини). Тоді мало хто думає про те, чим це може відгукнутися в майбутньому.

Попри такі проблеми з бездітністю, впродовж 2011-го в нашій області народилося 29225 дітей, за 7 місяців 2012-го — 17270 малят, що на 1280 більше, аніж за відповідний період року минулого. Статистику дають подружні пари, які вже мають одне чи двійко дітей.

У 2011-у в області померла 161 дитина віком до одного року. За сім місяців 2012-го не вдалося врятувати 164 дитини. Кожен випадок втрати серйозно аналізується на медичних консиліумах.

Основні причини втрати немовлят назвала завідуюча відділенням інтенсивної терапії новонароджених і недоношених дітей Одеської обласної дитячої клінічної лікарні, головний позаштатний неонатолог управління охорони здоров’я облдержадміністрації Наталія Сиволап на прес-конференції, що мала назву «Актуальні питання та шляхи вирішення надання медичної допомоги новонародженим в Одеській області». Це — вроджені вади розвитку, вроджені інфекції, так званий синдром дихального розладу, коли мозок немовляти не дає команди легеням дихати.

Розпізнати ці хвороби можна було під час ультразвукового обстеження (УЗО), після консультацій спеціалістів, аналізів, у тому числі й генетичних експертиз, які нині проводять в Одесі, в центрі генетичних обстежень при обласній дитячій лікарні, однак вагітні, як правило, не виконували обов’язкового чи додатково призначеного обстеження, дехто, особливо сільські жінки, в силу своїх особистих обставин чи власної безпечності, навіть обходилися без консультацій гінеколога, вважаючи, що все обійдеться, що лелека й так принесе в дім здорового нащадка.

Згадайте, як багато розмов точилося довкола виходжування дітей, які народилися з критично низькою масою — від 500 грамів до 1 кілограма. Торік таких крихіток на Одещині знайшлося аж 54, померли — 26. В Україні почали їх виходжувати з 2007 року.

Тоді думки медиків розділилися. Люди ж по-своєму трактували таке розпорядження МОЗу, мовляв, над нашими дітьми експериментують, оплачуючи їх виходжування міжнародними грантами, щоб здалеку побачити, як воно все буде та якими ці діти виростуть.

Спекуляцій довкруж проблеми, вважає Наталія Сиволап, було і залишається предостатньо. Статистика вже справді є. Так, чи не 95 відсотків виходжених дітей, які при народженні мали критично низьку масу тіла, виростають інвалідами: сліпими, глухими, розбитими дитячим церебральним паралічем, з психічними розладами, з хронічними бронхо-легеневими хворобами. Часто одна дитина має всі ці болячки.

Їх виходжування виливається в серйозні бюджетні витрати (від 1500 гривень на добу). Хоча не тільки в грошах справа.

Наталія Володимирівна торкнулася й етичного боку проблеми. Дехто з батьків згоден на все, щоб лише рідна дитина, яка народилася з критично низькою масою тіла, жила, згоден купувати найдорожчі ліки, забезпечити для неї найкращий догляд і все інше. Коли ж перші емоції спадають, коли медики розповідають, що може бути з дитиною далі, що є вже непоправним, — задумуються.

Чомусь згадалася недавня відео-конференція, на якій обговорювалися питання розбудови перинатальних центрів. Захід проводився за участю медиків, громадськості, ЗМІ. На зв’язку з Києвом тоді було кілька областей, у тому числі й Одеська. Пам’ятаю, один громадський активіст, здається, з Харкова, закликав не чинити безглуздя з виходжуванням таких дітей, котрі, мовляв, все одно виростуть каліками, повиснуть на шиї держави, а шалені гроші, які сьогодні виділяються на цю справу, спрямувати на будівництво житла для медиків. У цьому питанні, погодьтеся, було й залишається порівну як етики, так і практицизму зі здоровим глуздом.

Провідний фахівець Одещини з неонатології закликала батьків, у тому числі й майбутніх, бути відповідальними: планувати дітей, перед зачаттям обов’язково обстежуватися, виліковувати виявлені хвороби, особливо венеричні. А вагітним досвідчений медик порадила неодмінно ставати на облік у жіночі консультації, виконувати всі планові й додаткові обстеження, суворо дотримуватися рекомендацій лікарів.

— Батьківство, — наголосила Наталя Сиволап, — це, найперше, відповідальність, помножена на любов до дитини.