У нашій області на гіпертонію хворіють понад 600 тисяч громадян. Враховано тільки тих, хто був на прийомі у лікаря. Щороку реєструється до 60 тисяч нових випадків. Як правило, хворобу намагаються перенести «на ногах» (мовляв, болить голова — пройде; щось паморочиться в очах — минеться…). Своє небажання лікуватися традиційно виявляють чоловіки та жінки працездатного віку, забуваючи про те, що гіпертонія призводить до тяжкого ускладнення — інсульту.

Впродовж минулого року в Україні перенесли інсульт 106,5 тисячі гіпертоніків, 39,5 тисячі з яких — померли. Тільки кожен десятий після інсульту повертається до роботи, більш як у 30% хворих незворотно порушується пам’ять, 20% потребують сторонньої допомоги, а в такому догляді за людиною, понівеченою хворобою, беруть участь 3—5 домашніх. Отже, нікого нема потреби переконувати в тому, що гіпертонія просто винищує людей.

Нещодавно в Одесі відбулася нарада-семінар за участю головного терапевта Міністерства охорони здоров’я, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Василя Нетяженка. У заході взяли участь заступник голови облдержадміністрації Дмитро Волошенков, начальник управління охорони здоров’я ОДА Михайло Бартко, провідні медичні пра­цівники Одещини.

Для чого зібрали таку численну аудиторію? Для роз’яснення та обговорення важливого державного кроку: Кабінет Міністрів недавно затвердив порядок часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Це називається «реімбурсація», тобто відшкодування. Наприклад, якщо пачка пігулок коштує 10 гривень, то вам як гіпертоніку продадуть її за 5. Це досить умовно, оскільки робота в цьому напрямку, судячи з виступів фахівців, тільки розпочинається.

Роз’ясненню порядку здійснення такого відшкодування, а також важливості роботи зі своєчасного виявлення хворих на гіпертонію було віддано кілька годин наради. Як аргументи називали цифри медичної статистики, що спирається на опитування громадян: тільки 60% від загальної кількості хворих знають про те, що в них підвищений артеріальний тиск, і лише 40% з них усвідомлюють всю небезпечність хвороби та починають лікуватися; близько 40% хворих, які проживають у сільській місцевості, та близько 25% городян визнають: однією з причин того, що вони не лікуються, є нестача коштів на занадто дорогі лікарські препарати. Порядок, затверджений Кабінетом Міністрів, визначить новий механізм часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіперто­нічною хворобою суб’єктам господарювання, які здійснюють господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Часткове відшкодування вартості лікарського засобу здійснюватиметься на рівні затвердженої МОЗ референтної ціни на певні лікарські засоби. Громадяни зможуть платити за медикаменти тільки різницю між референтною ціною, встановленою міністерством, і роздрібною ціною, встановленою аптечною установою на день продажу. Визначено також перелік інших лікарських засобів, які можна буде придбати за невисокими цінами.

Як пояснив Михайло Бартко, для Одещини, де поширеність хвороби досить висока, така робота має дуже важливе значення. Її розпочато: в області створений штаб із впровадження пілотного проекту, складається перелік аптек, яким доручать справу, розпочато так звану фінансову розвідку, оскільки щороку на «реімбурсацію» потрібно буде виділяти більше 2 мільйонів бюджетних гривень, які треба десь узяти.

Непогано задумано, якщо й справді сердечні ліки стануть доступнішими людям, але вони хочуть знати: коли саме? І чи достатньо буде такого кроку, щоб побороти масову гіпертонію? Навряд чи відшкодовуватимуть вартість дорогих препаратів. Не факт, що наобіцяні «здешевілі» медпрепарати примусять людей частіше звертатися до лікарів і лікувати гіпертонію, яку спричиняють стреси, погана екологія, куріння, алкогольна залежність, інші життєві негаразди. Запитань і сумнівів щодо пропонованої чиновниками «реімбурсації» предостатньо як з боку медиків, так і пацієнтів.

Ще гірше, якщо такий крок виявиться звичним нам передвиборним «добрим наміром», черговою розхваленою ініціативою чиновників від медицини, яка швидко заглохне, тим більше що проект — пілотний, тобто на випробування, без гарантованого успіху.