Політику загалом і підсумки виборів зокрема не можна втиснути в рамки простих арифметичних обчислень. Це той випадок, коли «1» плюс «1» далеко не завжди дорівнює «2», як і «4» мінус «1» не тотожне «3». А відтак можемо тільки гадати, якими були б результати виборів на Одещині, якби претенденти на мандати, не ангажовані правлячою партією, зуміли домовитися між собою і запропонували виборцям на кожному з округів лише одного кандидата-опозиціонера.

Звісно, це мала б бути шанована людина і знана в області чи, принаймні, на певній території. Без сумніву також, одного лише імені замало. Потрібно вести ще й злагоджену агітаційну роботу. Так, у кандидатів від Партії регіонів і тих, кого вона проштовхувала, ресурси були незрівнянно більшими — і бюджетні кошти, які належать всім нам, але тратилися винятково від імені «синьо-білих», і медійна підтримка, й адміністративний ресурс з перешкоджанням у проведенні альтернативних мітингів, зустрічей, акцій, і приструнення різними методами працівників бюджетної сфери... Усе це було й усе це зафіксовано як порушення ведення чесної і рівноправної виборчої кампанії. Але представники опозиційних сил не мають права всю провину за результат голосування на Одещині перекладати винятково на партію влади, бо й самі допустилися багатьох промахів. І ці прорахунки необхідно дуже ретельно аналізувати й оперативно усувати, бо до наступних виборчих кампаній — до місцевих рад і президентської (це, якщо не збудеться прогноз деяких аналітиків, що президент невдовзі розпустить щойно обраний парламент, а якщо збудеться, то й позачергова до ВР) — зовсім небагато часу.

Так, порушення були, порушень було багато, що й засвідчили і міжнародні спостерігачі, й українські громадські організації (про їх оцінки «ЧН» повідомляли в попередньому номері). Але навіть за таких умов у більшості округів Одещини опозиційні кандидати посіли другі-треті місця, а в 141-у, запевняють у громадянському русі «Спільна справа», лідером симпатій виборців виявився не «регіонал», якому приписали перемогу. Найпоказовішим прикладом того, що за правильно обраної тактики спілкування з виборцями, послідовність позиції й авторитет серед людей забезпечує перемогу і над владним протеже, є 142-й округ, де Антон Кіссе більш як на 10000 голосів випередив «регіонала» Ігоря Плохого. Так, Антон Кіссе не з опозиційного табору, але ставку в цьому окрузі влада робила саме на Ігоря Плохого, та виборці вирішили по-іншому. І цілком очевидно: якби в решті округів було по одному сильному опонентові «регіоналам», якби передвиборна кампанія велася активно і злагоджено (про що вже мовлено на початку), то у Верховній Раді Одещину представляли б, принаймні частково, інші людини. До речі, до нового парламенту не пройшло двоє нинішніх нардепів — уже згаданий Ігор Плохой, а також одіозний своїми випадами проти галичан, головний комуніст області Євген Царьков.

Сьогодні пропонуємо вашій увазі попередні підсумки (офіційні результати виборів ЦВК повинна оголосити не пізніше 12 листопада) голосування в усіх одномандатних округах Одещини (дані тих кандидатів, які набрали найбільше голосів — див. таблиці).

Що ж стосується ситуації загалом по Україні, то на момент здачі цього номера у друк було підраховано 99,65% протоколів. П’ятірка лідерів у партійному заліку не змінилася, але дещо змінилися набрані відсотки. Отож у Партії регіонів — 30,01%, у ВО «Батьківщина» — 25,52%, в «УДАРу» Віталія Кличка — 13,95%, у Комуністичної партії — 13,18%, у ВО «Свобода» — 10,44%.

Все ще не підрахованими залишаються результати у 8 округах. Тут триває бійка (вже мали місце і застосування сльозогінного газу, і залучення «Беркута», і силове протистояння «бритоголових») за перемогу провладних кандидатів та представників опозиційних сил. У двох округах вже після того, як було опрацьовано 100% протоколів і переможцем названо опозиціонерів, раптом відбулися метаморфози на сервері ЦВК і лідерами стали «регіонали». Хтозна, яких ще сюрпризів можемо дочекатися, перш ніж будуть названі офіційні результати виборів (у запасі ЦВК ще більше тижня часу).

Ще один аспект, на який хочемо звернути вашу увагу, — це так звані сімейні підряди у майбутній Верховній Раді. Тут, окрім очільників владної вертикалі, особливо відзначилися родини нинішнього керівника Держмитслужби Григорія Калетника та міністра МНС Віктора Балоги.

Отож до ВР, за попередніми даними, проходять: син прем’єр-міністра Олексій Азаров, висуванець від Партії регіонів по 47-у округу (Донецька область); сестра голови Адміністрації президента, нардеп-«регіонал» Юлія Льовочкіна, 6-й округ (Крим); син Генпрокурора Артем Пшонка, висуванець від ПР по 81-у округу (Запорізька область); батько та двоюрідна сестра голови Держмитслужби — нинішній нардеп-«регіонал», який ішов як самовисуванець по 18-у округу (Вінницька область), Григорій Калетник та самовисуванка по 16-у округу (там же, на Вінничині) Оксана Калетник; рідний та двоюрідний брати міністра МНС, висуванці від партії «Єдиний центр» Павло Балога і Василь Петьовка (71-й та 72-й округи, Закарпатська область); брат лідера ВО «Свобода» Андрій Тягнибок (124-й округ, Львівська область); чоловік в. о. київського міського голови Галини Гереги, яка всіма способами старалася обійти «свободівця» Андрія Іллєнка, Олександр (192-й округ, Хмельницька область); брат голови Харківської ОДА Дмитро Добкін (178-й округ, Харківська область); пасинок голови Чернівецької ОДА Артем Семенюк (204-й округ, Чернівецька область).

Як уже зазначалося, говорити про остаточні підсумки виборів зарано, бо їх може назвати тільки ЦВК, а в комісії не виключають, що в деяких проблемних округах можуть навіть бути оголошені перевибори. Мовляв, у процесі протистояння було зіпсовано (подекуди — викрадено) частину бюлетенів, відтак неможливо встановити, кого насправді обрали люди...