Якщо перефразувати відому приказку, пристосувавши її до потреб часу, звучатиме вона так: «У хорошого господаря кожна крапля на рахунку». Щоб порахувати всі краплі Одещини, спеціальна координаційна рада з питань місцевого самоврядування облради провела масштабну переоцінку водних об’єктів місцевого значення.

Результати переоцінки зовсім невтішні: з 310 існуючих водних об’єктів місцевого значення (це за цифровими показниками облради, бо за даними облводгоспу у нас таких об’єктів 335) разом з гідротехнічними спорудами (а тут цифри різняться ще суттєвіше — 327 і 634) після реформування аграрного сектору жоден не взятий на баланс відповідним органом. Така чиновницька байдужість до водних багатств обернулася невтішними наслідками: практично всі споруди вийшли з робочого стану. Будувати ж нові ніхто не збирається.

Розбіжності у цифрах пояснюються просто: багато водойм і гідротехнічних споруд на них залишилися хіба що у паперових звітах. Таку ситуацію промовисто проілюстрував голова Татарбунарської райради Валентин Кравченко: «Там давно вже просто балка, де випасають худобу, а по обидва боки — залишки дамб. Відроджувати водойму особливого сенсу нема, бо вода з тамтешніх джерел со­лона. Просто потрібно перевести цю ділянку до земель сільськогосподарського призначення».

«Обласна рада зробила запити до 13 адміністративних районів, на території яких розташовані водні об’єкти місцевого значення, щодо надання інформації про балансо­утримувачів, стан та використання гідротехнічних споруд водойм. З отриманих відповідей виходить: в районах існує велика кількість безгоспних гідротехнічних споруд — близько 60%», — зазначив перший заступник голови обласної ради Микола Тиндюк. Але ця ситуація, підкреслив він, — ще не повна картина водного жаху. Багато ра­йонів подавали до облради зовсім необ’єктивні дані. Через це перелік водних об’єктів та гідротехнічних споруд на них існує в двох варіантах. «Котовський, Ширяївський і Фрунзівський райони вказали лише ті гідротехнічні споруди, які на даний час мають користувача і не потребують ремонту. Але ж, враховуючи велику кількість водних об’єктів місцевого значення, які донедавна були в цих районах, особливо в Ширяївському, є й інші споруди. Вони вже не використовуються, як і водойми, на яких вони розташовані», — зазначив Микола Андрійович.

Відсутність балансоутримувачів проте не заважає особливо хитрим господарникам використовувати діючі водні об’єкти на свій розсуд, безкарно порушуючи чинне законодавство України. Ті ж господарники при цьому навіть не думають піклуватися про гідротехнічні споруди, частина з яких вже просто не підлягає відновленню. Держава допомогти теж не може — грошей у бюджеті на подібну роботу не передбачається. Щоправда, облводгоспу, якому й належить зняти з обліку неіснуючі на сьогодні водні об’єкти та гідротехнічні споруди, Микола Тиндюк запропонував звернутися до обласної ради, яка може виділити певне фінансування з Природоохоронного фонду.

Учасникам засідання нагадали також, що 1 липня 2013-го набере чинності закон «Про аквакультуру», ухвалений Верховною Радою 18 вересня цього року. Цей закон суттєво змінить порядок користування водними об’єктами. Зокрема, у питаннях оренди вже не буде розмежування на водойми місцевого та державного значення. Усе вирішуватиме місцева рада, на території якої розташовано відповідний об’єкт. Щоправда, сьогодні ще не розроблено ні типової форми договору оренди (цей документ — прерогатива Кабміну), ні методики визначення і порядку орендної плати (має запропонувати Міністерство охорони навколишнього середовища). Ще одна суттєва зміна стосується порядку надання водойм в оренду — з 1 липня це робитиметься винятково через земельні торги (разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована). І щоб ці нововведення серед літа не впали комусь як сніг на голову, готуватися до них потрібно вже сьогодні.