Іванівська філія Цебриківського професійного аграрного ліцею ось уже близько тридцяти років готує кадри для сільськогосподарського виробництва, для підприємств району та області всіх форм власності.

Завідувач Володимир Кіран показує все, чим багата філія. Це два навчальні корпуси, спеціалізовані кабінети, лабораторії, бібліотека, навчальна крамниця, допоміжні приміщення, гаражні блоки для автомобілів, слюсарня…

– Крім того, – говорить Воло–димир Іванович, – у ліцею є гуртожиток на 70 місць, 64 гектари орної землі, на якій учні проходять первинне практичне навчання, спортивний і тренажерний зали, стадіон, дві газові котельні, що забезпечують теплом навчальні та виробничі приміщення.

Цікаво було на власні очі побачити, у яких умовах навчаються ліцеїсти. Першим на нашому шляху був кабінет інформатики. Тут навчають майбутніх операторів комп'ютерного складання.

Але коли ми із завідувачем увійшли до класу, лінгвіст Олена Володимирівна Краснова навчала ліцеїстів не комп'ютерної грамоти, а української мови – без неї не обійтися ні у фермерському господарстві, ні на малому або середньому підприємстві, а тим більше в управлінському середовищі.

Наступним був кабінет з підготовки фахівців сільськогосподарського виробництва. Тут діти з допомогою викладача Олександра Михайловича Кмитовича вивчають устрій трактора, комбайна, інших машин, опановують секрети роботи двигуна внутрішнього згоряння і усунення в ньому недоладів. Об'єктив фотоапарата зафіксував маленького Сашка Мінаєва поруч зі значних розмірів ДВЗ у розрізі. Сашко – один із найкращих учнів групи.

– З нього вийде добрий фа–хівець, – констатує Олександр Михайлович.

Іванівська філія Цебриківсько–го професійного аграрного ліцею готує не лише операторів комп'ютерного складання, трактористів–машиністів, слюсарів з ремонту сільськогосподарських машин і устаткування. Він дає путівку в життя також водіям категорії А,В,С, секретарям–машиністам, продавцям продовольчих і непродовольчих товарів І, ІІ, ІІІ категорій, швачкам чоловічого та жіночого одягу.

А от і швацька майстерня. Тут майстер виробничого навчання Михайло Михайлович Даровський навчає майбутніх швачок мистецтва створення одягу. Саме від їхньої майстерності залежатиме, який вигляд ми матимемо в будні та свята.

Навчальний процес забезпечують лише 16 викладачів і майстрів виробничого навчання. А різних спеціальностей навчаються 135 дівчат та юнаків. Наприклад, Надія Шейдер обрала спеціальність продавця продовольчих товарів. І, здається, цілком задоволена своєю майбутньою професією.

– Наше завдання полягає не тільки в тому, щоб дати молодим людям у руки спеціальність, яка дасть їм змогу заробити на життя, – підкреслив Володимир Кіран, – але й виховати з них гідних членів суспільства. Тому нам доводиться враховувати і специфіку наших учнів. Адже багато хто з них із неповних родин або круглі сироти. Тому крім знань, ми повинні оточити їх материнським і батьківським теплом, одягти й нагодувати…

Відвідуючи навчальні корпуси, спеціалізовані кабінети та майстерні, не можна було не помітити бідність обстановки, застаріле навчальне обладнання і техніку, тріщини у стінах, заліплені, як видно, власними силами. Про що і не забарився сказати завідувачеві.

– Така ситуація, на жаль, не тільки у нас, – констатує Воло–димир Іванович. – Ми фінансуємося винятково з державного бюджету, і коштів, зрозуміло, ледве вистачає на заробітну плату, на стипендії учням і забезпечення їх харчуванням та одягом.

І заробити грошей останнім часом стає дедалі проблематичніше.

– Важко стало влаштовувати учнів на практику, не кажучи вже про одержання за її проходження певних коштів, – далі розповідає Володимир Кіран. – Їх доводиться в буквальному значенні «вибивати», часто за допомогою прокуратури. Земля, яка є в розпорядженні ліцею, цього року через несприятливі погодно–кліматичні умови замість прибутку принесла нам лише самі збитки…

І все–таки адміністрація філії Іванівського ліцею вбачає перспективи його розвитку в підготовці кадрів за новими спеціальностями, затребуваними на ринку праці. Насамперед газозварників і перукарів. Але для цього знов–таки необхідні додаткові кошти…

– Але ми не скаржимося, ми намагаємося вижити, – завершив нашу бесіду Володимир Кіран.