Політики заплатили за вибори більше грошей, ніж офіційно заробляють, а джерела цих коштів приховують

Експерти громадської ініціативи «Звідки?» презентували фінальні результати моніторингу фінансових витрат кандидатів у народні депутати. Громадянська мережа «Опора» представила моніторинг «польових» витрат політиків на виборчу кампанію, а комітет «Рівність можливостей» — аналіз інвестицій в агітацію за посередництва ЗМІ. Дослідження проводилося на основі аналізу витрат ключових кандидатів у трьох пілотних округах (222-й — Київ, 42-й — Донецьк, 73-й — Закарпаття), які разом репрезентують всю електоральну Україну. Моніторинг відбувався за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES).

Експерти громадської ініціативи «Звідки?» відзначили, що, на превеликий жаль, фінансовий ресурс продовжував відігравати чи не найвизначальнішу роль в успіху на виборчих перегонах.

Як засвідчила координатор виборчих програм громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська, перемогу в пілотних округах, що досліджувалися, отримали ті кандидати, які найбільше витратили коштів на «польову» частину, зокрема Тетяна Бахтєєва (округ 42, місто Донецьк) та Іван Бушко (округ 73, Закарпаття). Винятком став лише 222-й округ Києва, де депутатський мандат отримав кандидат Дмитро Андрієвський, який, за оцінками спо­стерігачів «Опори», посів друге місце за рівнем витрат на передвиборну агітацію. Водночас, кандидат Максим Луцький, який став лідером серед найбільш витратних політиків, посів лише третє місце за результатами волевиявлення виборців. Втім, столиця є винятковим регіоном і така тенденція не є показовою для всієї України.

Ольга Айвазовська також вказала на непрозорість походження виборчих фондів кандидатів. За її словами: «всі без винятку кандидати витратили в декілька разів більше коштів, ніж задекларували прибутків за 2011 рік. Крім того, жоден із них не організовував широкомасштабних кампаній збору коштів з населення на кампанію, тому походження фінансів є вкрай непрозорим та корупціогенним в політичній перспективі для народних депутатів. На жаль, фінансування кампаній всіх кандидатів та партій залишається у тіньовому секторі економіки».

На думку експертів, така тенденція триватиме доти, доки фінансування виборчих кампаній не буде врегульовано юридично. Передовсім, слід встановити чітку відповідальність за фінансову прозорість кампанії. Адже нині кандидати жодним чином не несуть відповідальності за недостовірні дані про витрати на кампанію, які вони надавали у підсумкових деклараціях Центральній виборчій комісії. З одного боку, вибіркові перевірки банківських проплат з виборчого фонду кандидатів на агітаційні заходи не можуть забезпечити встановлення правдивої інформації, з іншого — юридичної відповідальності за порушення правил фінансування теж не передбачено.

«Ми вважаємо, що джерела фінансування виборчих кампаній кандидатів мають бути хоча б настільки прозорими й відкритими, як і фінансово-матеріальний стан кандидатів та їх автобіографії. Закритість джерел фінансування політичних кампаній спричиняє необмежену політичну корупцію. Також вважаємо, що держава має повернутися до розгляду питань фінансування політичних партій з державного бюджету, навіть незважаючи на скрутне фінансово-економічне становище країни. Адже в підсумку корупційні схеми фінансування політики обходяться значно дорожче», — прокоментував питання політичного фінансування Костянтин Квурт, голова правління міжнародної громадської організації «Інтерньюз-Україна».

Хоча структура витрат кожного кандидата залежить від специфіки округу — регіон (Захід, Схід, Центр), щільність населення, сільська чи міська місцевість, рівень релі­гійності та освіти виборців, доступ до ЗМІ, — однією з найбільших статей виборчого бю­джету є витрати на рекламу в медіа. Гроші, витрачені на політичну рекламу 2012-у, мають шанси стати найбільшими в історії України. Це підтверджують результати моніторингу політичної реклами у ЗМІ, що проводився комітетом «Рівність можливостей» у період з 20 серпня по 28 жовтня. «За звітний період загальна вартість реклами суб’єктів моніторингу в друкованих ЗМІ Донецька, Ужгорода та Києва сягнула 185059,90 грн. До цього слід також додати витрати на приховану рекламу, так звану «джинсу». Тому вартість реклами з урахуванням коефіцієнта «політичної джинси» (1,2) — 222071,88 грн. На телебаченні цифри ще більші: загальна вартість реклами за звітній період на ТБ Донецька, Ужгорода та Києва становить 5008290,60 грн, а з урахуванням коефіцієнта «політичної джинси» (1,2) — 6294771,80 грн», — прокоментував результати медіа-моніторингу Олександр Чекмишев, голова комітету «Рівність можливостей».

Довідково. Інформаційно-просвітницька кампанія «Звідки?» спрямована на інформування громадськості про політичне фінансування в Україні. Це ініціатива громадянських та міжнародних організацій, до складу яких входять громадянська мережа «Опора», комітет «Рівність можливостей», МГО «Інтерньюз-Україна», Комітет виборців України, Лабораторія законодавчих ініціатив під ке­рівництвом Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), яка покликана показати реальну картину фінансування виборів-2012 та надати дієві рекомендації щодо покращення фінансової прозорості в політиці.