Сьогодні вступає в силу закон про повну заборону паління у громадських місцях, зокрема у так званих закладах ресторанного типу.

Раніше ресторани та кафе ділилися на зони для тих, хто «за» та «проти» цієї згубної звички, а відтер курити дозволено лише «поза приміщеннями», простіше кажучи — на вулиці. Та й то не всюди: громадським місцем за новим законом вважаються зупинки, стадіони, дитячі майданчики, підземні переходи, таксофони та навіть ліфти. Хто ж ослухається, буде покараний штрафом. Для індивідуальних порушників, які димітимуть у заборонених місцях, він складатиме від 51 до 170 гривень, для рестораторів — 10 тисяч. Хто втрачає, а хто отримує на такому законі? І що саме — гроші чи здоров’я?

Віднині навіть за наявність попільничок у питних закладах можуть оштрафувати, не кажучи вже про кальян, на який тепер теж — табу. Чому ж рестораторам не вдалося розкурити «трубку миру» з нардепами? Ймовірно, таким чином чиновники узаконили ще одну корупційну схему: побоюючись бути оштрафованим на 10 тисяч гривень, власники ресторанів, барів та кафе, котрих в Україні — безліч, заноситимуть «конверти», аби здихатися перевірок. А той факт, що сто тисяч українців щороку помирає від наслідків тютюнової залежності, навряд чи їх цікавить. Принаймні, такої думку колишній нардеп Тарас Чорновіл, який утримався від голосування за цей закон.

Одеські ресторатори до нововведень ставляться по-різному. Так, власник одного з музичних клубів міста Дмитро Ваннік запевняє, що люди, які йдуть до нічного закладу, готові миритися з димовою завісою, яка незмінно супроводжує кожен концерт абощо. Мовляв, «у клубах завжди випивають та палять, знали, куди йшли». А от власник бару Федір Баландін вважає, що такий закон — лише реакція на світову тенденцію: «Сьогодні палять лише депресивні, неуспішні люди, молодь дедалі частіше обирає здоровий спосіб життя».

Втім, ресторатори сходяться в одному: новий закон повинен стати законом для всіх. Інакше курці підуть до тих закладів, де, попри заборону, завдяки «кришуванню» палити все ж таки дозволятиметься. Тобто ніхто не проти конкуренції, аби тільки вона була чесною.

За новий закон виступають громадські діячі. Ось що каже Ганна Гопко, координатор програми «За майбутнє без паління»: «Курці — не інваліди, для них зайвий раз вийти на вулицю — не проблема. Це не потребує ні багато часу, ні якихось особливих зусиль, отже, цей закон нікого не дискримінує».

Чи додасться тепер роботи правоохоронцям? За словами начальника сектору дільничних інспекторів міліції ОМУ ГУ МВС України в Одеській області В’ячеслава Ташматова, «спершу обходитимуться усними зауваженнями, потім — усними попередженнями». Так міліція боротиметься з порушниками нововведень, «допоки народ звикне». Тобто — довічно? Адже розруха, а в Україні це — синонім поняття «менталітет», як помітив класик, в головах...

А може, схвалений закон — ще один привід розпрощатися зі шкідливою звичкою? Тим паче, що, за словами лікарів, фізично відмовитися від нікотинової залежності можна всього за чотири дні. Щоправда, позбутися емоційної прив’язки значно важче: на це піде від кількох місяців до року. Аби легше цей період пройти, психологи радять замінити одну звичку іншою: щоразу, як рука потягнеться за цигаркою, треба пересилити себе і потягнутися за яблуком або цукеркою, випити води чи соку або ж просто вийти на кілька хвилин на вулицю чи балкон подихати чистим повітрям. А от про заміну цигарок паперових на електронні варто забути, бо й така «забавка» в громадських місцях тепер під забороною...

Курці, пам’ятайте: незалежний лише той, хто сам обирає свої залежності!