Цього року одеські газети не раз писали про обласне комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор’я» і його стосунки з редакціями видань, що розташовані у редакційно-видавничому корпусі на площі Незалежності, 1. На жаль, приводи були далекі від приємних. Останнім часом керівництво видавництва влаштувало справжнє гоніння на колективи редакцій «Чорноморськi новини», «Юг» і «Вечерняя Одесса», аби заволодіти їхніми приміщеннями. Для цього використовувалося все: від дрібних капостей як-от відключення ліфта на редакційні поверхи або світла в обідню перерву (час здачі газет до друку) до виставлення необґрунтованих рахунків за «обслуговування будівель і споруд»; від грізних листів з вимогою негайно звільнити приміщення до листів-доносів у правоохоронні органи від імені «ініціативної групи територіальної громади» з вимогою притягнути до відповідальності редакторів; від судових позовів до редакцій до відвертого «виморожування» журналістів минулої зими. І ця війна проти газет велася під прапором боротьби за інтереси громади, за поліпшення діяльності комунального підприємства «Видавництво «Чорномор’я», за подальші перспективи одеської поліграфії. Сьогодні маски скинуто, і лицемірство постало у всій своїй наготі.

Історія полюбовного розлучення

Сьогодні багато хто не пам’ятає, а дехто не проти й забути, як після проголошення незалежності України в Одесі вирішувалася доля існуючих на той час газет. Давайте згадувати.

У серпні 1991 року перестала існувати Компартія України, а її майно, в тому числі партійні видавництва, стали державною власністю. Про свою незалежність заявили засоби масової інформації, які до того були органами обкомів, міськкомів КПУ.

27 листопада 1991 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 341 «Про передачу колишніх партійних видавництв у відання Державного комітету України по пресі», згідно з яким редакціям періодичних видань, що вийшли зі складу колишніх партійних видавництв, на баланс були передані службові приміщення, в яких вони працювали, інвентар, оргтехніку, меблі. При цьому майно залишалося державною власністю.

В Одесі замість колишньої однієї організації — видавництва Одеського обкому КПУ — утворилися чотири незалежні одна від одної господарські структури: державне підприємство «Видавництво «Чорномор’я», редакція газети «Вечерняя Одесса», редакція газети «Чорноморськi новини» і редакція газети «Юг». Був складений розподільчий баланс, відповідно до якого редакціям відійшли займані ними приміщення, була для них також передбачена можливість користуватися гаражем, складами, іншими загальновидавничими підрозділами.

Це були складні в економічному сенсі часи. Кожна нова організація виживала самостійно, але вижили всі тільки тому, що трималися разом, спільно вирішували проблеми, підтримували один одного. Адже так споконвіку було: не може виходити газета без друкарні, як і друкарня не може існувати без газети. Були, звичайно, проблеми, виникали суперечки, але ніколи не було ворожнечі.

У 1998 році одеська обласна влада клопотала перед Кабінетом Міністрів про передачу державного підприємства «Видавництво «Чорномор’я» з державної власності в комунальну. Була проведена підготовча робота, в тому числі в колективі «Чорномор’я»: збори трудового колективу видавництва дали згоду на передачу підприємства з державної у комунальну власність та створення на його базі комунального підприємства.

14 грудня 1998 року було видано розпорядження Одеської обласної ради № 75/98-ОР «Про передачу видавництва «Чорномор’я» з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, управління якої здійснює Одеська обласна рада».

4 січня 1999 року Кабінет Міністрів України видав розпоря­дження № 14-р: «Прийняти пропозицію Одеської облдержадміністрації, погоджену з Одеською обласною радою, Мінінформом, Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства «Видавництво «Чорномор’я», яке належить до сфери управління Мінінформу (м. Одеса, пл. Незалежності, 1), з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області. Передачу здійснити у місячний строк у встановленому порядку».

4 березня 1999 року сесія Одеської обласної ради прийняла рішення № 74-XXIII, перший пункт якого гласить: «Прийняти до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області цілісний майновий комплекс державного підприємства «Видавництво «Чорномор’я».

Як і годиться, була створена комісія «з питання передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Видавництво «Чорномор’я», якій було доручено «в місячний строк здійснити прийом-передачу зазначеного об’єкта згідно з порядком, встановленим чинним законодавством».

Я не випадково цитую всі ці документи, незважаючи на те, що вони фактично повторюють один одного. Але ж таким чином всі вони повторюють найважливішу в даній історії обставину: завжди і на всіх рівнях мова йшла тільки про державне підприємство «Видавництво «Чорномор’я» і жодного разу ні в якій формі навіть не згадувалися редакції газет «Вечерняя Одесса», «Чорноморськi новини», «Юг», які на той час існували як самостійно господарюючі суб’єкти і мали свій баланс. А словосполучення «цілісний майновий комплекс державного підприємства «Видавництво «Чорномор’я» використовувалося у всіх документах тільки тому, що в той час до складу видавництва входили: редакційний корпус (та його частина, яка перебувала на балансі видавництва), виробничий корпус, гараж, сторожки, тротуар, пожежні водойми, огорожа, прирейковий склад паперу на вул. Агрономічній, 205, і навіть недобудований житловий будинок балансовою вартістю на той момент 1255,7 тис. грн. Усе це зафіксувала створена Одеською облрадою комісія під керівництвом заступника голови обласної ради

Г. І. Арабаджі, яка 24 березня 1999 року провела обстеження об’єкта передачі і склала відповідний акт 31 березня 1999 року.

До складу комісії облради входив і тодішній директор державного підприємства «Видавництво «Чорномор’я» О. І. Шекера.

— У вказаному акті відображено майно тільки видавництва «Чорномор’я», — згадує Олександр Іванович. — Комісія одноголосно прийшла до висновку, що про приміщення редакцій не може бути навіть мови, адже вони передані редакціям на баланс постановою Кабінету Міністрів, а передача видавництва проводиться на підставі розпорядження Кабміну, і згоду на це давав тільки трудовий колектив видавництва.

Його слова підтверджує і Л. А. Білик, яка займала на той час посаду головного бухгалтера видавництва і теж була членом комісії з передачі майна державного підприємства «Видавництво «Чорномор’я» в комунальну власність.

— Про редакції розмови не було, — каже Людмила Анатоліївна, — адже це були самостійні організації, у кожної був свій баланс, своє майно...

Передача видавництва «Чорномор’я» з державної в комунальну власність нічого не змінила в житті ні самого колективу видавництва, ні, тим більше, редакцій газет. Як і раніше, стосунки були діловими, всі проблеми вирішувалися по-партнерськи. Навіть обговорювалися питання спільного придбання нового по­ліграфічного обладнання, колективної закупівлі газетного паперу і т.д.

Ситуація почала змінюватися в 2000 році. Тоді обласні чиновники «пішли» з видавництва досвідченого, професійного багаторічного директора О. І. Шекеру. Дуже короткий час очолювала колектив головний інженер Є. В. Романюк. Після неї посада директора комунального підприємства «Видавництво «Чорномор’я» стала «прохідним двором» для всіляких сучасних молодих менеджерів, які поняття не мали про поліграфію. Як з’ясувалося, не лише про поліграфію...

Хто підняв сокиру війни?

Спочатку долі комунального підприємства «Видавництво «Чорномор’я» начебто нічого не загрожувало. Після 2000 року в поліграфії стрімко змінювалася технологія, і хоч перший директор-менеджер В. С. Дуков був не поліграфістом (до цього очолював станцію техобслуговування автомобілів), саме при ньому були придбані офсетні рольові машини, модернізований підготовчий процес тощо. Здавалося нормальним, що вивільнені виробничі приміщення директор здав в оренду і в колишніх лінотипних та верстальних цехах запрацювало швейне виробництво, а приміщення газетної експедиції було віддано підприємству з виготовлення меблів. Територія видавництва звузилася і через утворену стоянку машин, видавничу їдальню також зайняли орендарі. Незабаром був проданий прирейковий склад паперу на вул. Агрономічній. Дійшла черга і до 8-поверхового редакційного корпусу, чотири поверхи якого перебували на балансі редакцій і ними ж використовувалися. Але були приміщення на першому, другому та сьомому поверхах, які належали видавництву. Точніше, управлін­ню з майнових відносин обласної ради, яке й давало «добро» на здачу приміщень в оренду. Мабуть, керівникам цього управління настільки сподобалося здавати все в оренду, що вони відчули брак приміщень, і їх чіпкий погляд зупинився на редакційних кабінетах. Особливо їх обурило те, що дві з трьох редакцій не використали всі приміщення, які перебували у них на балансі, і частину їх здавали в оренду.

На початку 2006 року начальник управління облради з майнових відносин Ю. І. Загоруйко листом № 04-01/377 зобов’язує директора видавництва В. С. Дукова у двотижневий строк забезпечити прийом на баланс та облік «всіх приміщень, які входили до складу цілісного майнового комплексу «Видавництво «Чорномор’я», переданого державою у 1998 р. в обласну власність, та які сьогодні зайняті сторонніми особами». «Сторонніми особами» називалися редакції. Потім управління стало кваліфікувати перебування приміщень на балансі редакцій як «технічну помилку 1999 року». Директор В. С. Дуков навіть видав наказ, яким зобов’язував свою бухгалтерію прийняти на баланс видавництва редакційні приміщення. Але в той час бухгалтерія не пішла на відверте порушення, і виконати суворе розпорядження свого начальника В. С. Дуков не зміг. Тоді, на вимогу керівництва управління, директор звернувся з позовом до господарського суду Одеської області, в якому просив зобов’язати редакції газет «Вечерняя Одесса», «Чорноморськi новини» та «Юг» передати зі свого балансу на баланс видавництва приміщення у редакційному корпусі, які вони займали.

Суд ухвалив рішення 7 березня 2008 року. Він не тільки відмовив видавництву в позові, а й підтвердив безпідставність претензій до редакцій. Зокрема, в рішенні зазначається: «Як з’ясовано судом, спірні приміщення, зайняті відповідачами (редакціями — Прим. Авт.), не передавалися разом з майном позивача (видавництва — Прим. Авт.) з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області, тобто в комунальну власність, що підтвер­джується відсутністю відповідного акта приймання-передачі».

Ви думаєте, це зупинило обласних чиновників? Не зміг цей директор — зробить інший, вирішили вони, і незабаром видавництво очолив О. В. Марчан, колишній директор Одеського дріжджового заводу. А ще було дано завдання терміново підготувати технічний паспорт на редакційний корпус і свідоцтво на право власності. У 2008 році це було зроблено. Але от лихо: у підсумку видавництво отримало документи тільки на ті приміщення, які реально перебували у нього на балансі.

У травні 2010 року директором комунального підприємства «Видавництво «Чорномор’я» був призначений В. І. Носач. Він закінчив Одеський політехнічний університет, останні шість років працював директором приватного підприємства «Одеса-інвест» (про це підприємство нам ще доведеться говорити, тому просто запам’ятайте, звідки з’явився новий директор). Прийшов не сам, а, як сьогодні прийнято говорити, зі своєю командою. У цій команді не було жодного по­ліграфіста, зате були друзі, родичі, родичі та друзі співробітників управління з майнових відносин, яке нині очолює О. В. Єремиця. Тандем вийшов дуже дружний, і наступ на редакції почався з новою силою.

У хід іде фальсифікат

Нова команда вирішила остаточно розібратися з питанням, хто в домі, тобто в редакційному корпусі на площі Незалежності, 1, господар. Жодні аргументи редакцій і навіть рішення господарського суду Одеської області до уваги не бралися. Редакції «Чорноморських новин» та «Юга» отримували листи з погрозами аж до виселення із займаних приміщень. «Вечерняя Одесса», що перебувала в такому ж становищі, але має договір оренди своїх приміщень, укладений з облрадою, подібних погроз не отримувала. Але до всіх редакцій керівництво видавництва мало претензії з приводу вигаданої ним нової «послуги» — оплати «за обслуговування будівель і споруд». Редакції в принципі не заперечували, але просили укласти з цього приводу відповідний договір й аргументувати суму оплати.

У результаті видавництво подає позови в господарський суд на кожну редакцію. Не стану зупинятися на цій історії докладно, вона висвітлювалася в одеських газетах. Підсумок її важко оцінити однозначно, адже за рівних претензій «Вечерняя Одесса» виграла суд, справу проти «Чорноморських новин» було припинено через неявку позивача (видавництва), а «Югу» довелося платити за позовом.

Паралельно нова керівна команда КП «Видавництво «Чорномор’я» на чолі з В. І. Носачем продовжувала реалізовувати «ідею» керівництва управління з майнових відносин облради про позбавлення права редакцій на передані їм постановою Кабміну приміщення. З цією метою, за наявними у нас даними, в 2011 році був сфальсифікований новий техпаспорт редак­ційно-видавничого корпусу й отриманий фактично фальшивий документ про право власності. Ці документи керівництво видавництва приховує, але на підставі їх у 2011 році КП «Видавництво «Чорномор’я» бере на свій баланс усі приміщення, які продовжують перебувати на балансі редакцій «Вечерняя Одесса», «Чорноморськi новини» та «Юг» згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 27.11 1991 р.

Ні, це не просто бухгалтерські премудрості. Коли видавництво взяло на баланс фактично чужі приміщення, воно стало зменшувати базу оподаткування на суму нових фіктивних амортизаційних відрахувань і в результаті недоплачувати податки в бюджет. За це порушення керівництво видавництва має бути притягнуто до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Втім, яке саме керівництво? Головний бухгалтер О. О. Часник, яка незаконно прийняла на баланс чужі приміщення, вже звільнилася, а директори видавництва і сьогодні змінюються, мов рукавички. Після В. І. Носача обов’язки директора виконував колишній військовий Б. І. Мунтян, після нього — будівельник С. В. Козак, зараз — начальник відділу кадрів В. П. Харченко. А згідно з оприлюдненим попереднім порядком денним чергової сесії Одеської облради, 21 грудня будуть затверджувати нового директора КП «Видавництво «Чорномор’я» — О. В. Совіка, колишнього голову правління підприємства «Спецавтоматика».

І весь цей час видавництво вимагає від редакцій «Чорноморських новин» та «Юга» негайно передати йому на баланс редакційні кабінети. Щодо боротьби з «Вечерней Одессой» тактика вибирається дещо інша...

Чим ПП краще за КП?

А ось і остання новина про комунальне підприємство «Видавництво «Чорномор’я»: такого підприємства як виробничої структури з 1 грудня 2012 року, за 20 днів до обіцяного астрологами кінця світу, більше не існує. Зникло воно завдяки напруженим зусиллям керівництва управління з майнових відносин Одеської облради і, звичайно, вузького кола особисто зацікавлених осіб. І ось як це відбувалося.

У кінці минулого року видавництво віддало в оренду друкарський цех. Дивна це оренда, коли весь апарат видавництва продовжує працювати на замовлення цеху, оформляє їх і фактично виконує, але числяться вони за іншим підприємством. Та, кажуть, форми оренди різні бувають.

З початку 2012 року видавництво відмовилося і від видання своєї багаторічної газети «Одесская реклама», передавши її (теж в оренду?) комерційній структурі. Не зуміли, мабуть, самі впоратися, хоча до цього 20 років успішно справлялися.

А останні новини зовсім приголомшили: з 1 грудня 2012 року в оренду передано газетний цех видавництва, останній з існуючих. З урахуванням того, що з 24 грудня закриваються цех підготовки паперу, брошурувальний та палітурний, видавництво взагалі залишається без свого виробництва!

Виходить, нема більше видавництва «Чорномор’я» як структури, що виробляє поліграфічну продукцію і надає поліграфічні послуги!

Виникає природне запитання: хто ж візьме на себе функції видавництва як поліграфічного підприємства? Ви тільки не смійтеся: це буде приватне підприємство «Одеса-інвест», яке шість років до приходу на посаду директора видавництва «Чорномор’я» очолював В. І. Носач. Той самий Носач, який у цьому році був звільнений з посади директора КП «Видавництво «Чорномор’я»! Саме з ним управління з майнових відносин (а без нього не можна!) уклало договір оренди газетного цеху на три роки, фактично — заднім числом. Перші чутки про цю «спецоперацію» з’явилися тільки на початку грудня, перші документи на бланках «Одеса-інвест» були вручені редакціям після 5 грудня.

Що в підсумку пропонується редакціям газет? Видавництво за підписом в.о. директора (вже, до речі, колишнього) С. В. Козака повідомляє, що у зв’язку з передачею в оренду обладнання газетного цеху всі питання друкування газет треба вирішувати з ПП «Одеса-інвест». При цьому видавництво навіть не спромоглося повідомити, що розриває договір з редакціями.

Я поцікавився інформацією про нового видавця одеських газет й ось що з’ясував. Організовано ПП «Одеса-інвест» у 2002 році, кількість співробітників — 11—50 осіб. На чому спеціалізується? «Розробка бізнес-планів, техніко-економічних обґрунтувань інвестицій, проектно-кошторисної документації на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне пере­озброєння діючих підприємств; комплектація спору­джуваних підприємств обладнанням, інженерні пошуки та інженерне забезпечення будівництва».

А де ж поліграфія, запитаєте ви? Я теж поцікавився у нинішнього директора «Одеса-інвест» В. В. Пономаренка, що у нього за плечима? Виявляється, був директором кількох підприємств, займався нафтою, металом...

Тепер ПП «Одеса-інвест» вирішило зайнятися друкуванням газет. Чи не тому, що В. І. Носач, безпосередньо пов’язаний з цим підприємством, трохи покерував видавництвом, і йому це сподобалося? А ще кажуть, що у нього такі зв’язки в управлінні з майнових відносин облради, що йому (і тільки йому!) там змогли так швидко оформити оренду газетного виробництва. Цікаво: якби звернувся з таким проханням керівник найвідомішого в Одесі поліграфічного підприємства, чи стали б з ним взагалі розмовляти?

Але не будемо перейматися питаннями. Зупинимося на головних із них. Що маємо зараз і що будемо мати в підсумку ми, редакції друкованих видань?

У КП «Видавництво «Чорномор’я» звільнили всіх співробітників газетного цеху, на роботу ж в «Одеса-інвест» взяли тільки частину. 7 грудня попереджені про скорочення всі співробітники управління видавництва (11—12 осіб). Додайте до них більше 10 осіб, яких звільняють з 24 грудня у зв’язку із закриттям допоміжних виробництв видавництва.

Напевно, у тих, кого беруть у нове підприємство, нічого не зміниться. В одному кабінеті звільняють працівників видавництва, в іншому приймають їх на роботу в нову структуру. У підсумку виходить, що більшою мірою йде заміна форми власності, а не зміна виробника.

Найбільше нас хвилює питання: що отримають редакції, які друкують свої газети в уже сьогодні колишньому видавництві? Нам обіцяють зберегти колишні ціни, а в майбутньому навіть їх знизити.

Але непокоїть таке питання. Газети — товар особливий. І друкарня — виробництво специфічне. А якщо не вдасться бізнес у нової фірми? Чи готова взяти на себе цю відповідальність Одеська облрада і яким чином вона буде гарантувати свободу преси в регіоні?