Свого часу «Чорноморські новини» писали про місячник протидії діабету, впродовж якого медики розповідали людям про хворобу, про чинники, які провокують її появу, про важливість відповідального ставлення громадян до власного здоров’я, де за основу — відмова від надмірностей, рух, посильна фізична праця, консультації з профільними фахівцями, а в разі необхідності — повноцінне лікування та подальше суворе дотримання рекомендацій лікаря. У рамках місячника в Одесі і в районах області проводилися численні заходи: вуличні акції, прес-конференції, засідання лікарських товариств, семінари... Така посилена увага — цілком зрозуміла, адже цукровий діабет — одна з найболючіших медико-соціальних проблем сучасності. Мільйони людей в усіх без винятку країнах страждають на це захворювання, стають інвалідами. За поширенням воно посідає третє місце у світі, після серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Недуга зачепила й десятки тисяч наших земляків. Про те, як з нею борються на Одещині, розповідає головний лікар «Одеського обласного ендокринологічного диспансеру», головний позаштатний ендокринолог управління охорони здоров’я облдержадміністрації Ольга Іванівна АГАФОНОВА (на знімку).

Упродовж останніх 10 років поширеність цукрового діабету (ЦД) в Україні стрімко зросла — з 1,8 до 2,8%. Частіше на нього почали хворіти діти та підлітки. Зокрема, сьогодні у нашій країні налічується 1 мільйон 226 тисяч хворих на ЦД І та ІІ типу. На Одещині таких людей більше 70 тисяч, майже 10 тисяч з них — інсулінозалежні. Всі пацієнти, запевняє фахівець, отримують безоплатні ліки. Забезпеченість ними — стовідсоткова. Діти, підлітки та вагітні жінки області, які страждають на ЦД, забезпечені приладами для контролю рівня цукру в крові, придбаними за бюджетні кошти. Загалом з бюджету області на 2013 рік передбачено виділити близько 30 мільйонів гривень на профілактику та лікування цукрового діабету, як, власне, і торік.

В Одесі, на вулиці Винниченка, 3, працює обласний ендокринологічний диспансер, де можна перевіритися на ЦД, а також отримати консультацію вузькопрофільного спеціаліста. При закладі діє школа цукрового діабету, де вчать, як жити з хворобою та долати її. Тут навчаються як наші пацієнти, так і їхні родичі, яким важливо підтримувати своїх рідних та близьких. Досвідчені ендокринологи працюють і в районах області.

Сьогодні діє державна цільова програма «Цукровий діабет» на 2009—2013 роки, якою визначено основні заходи щодо поліпшення медичної допомоги таким хворим. Одним з основних досягнень програми стало вирішення проблеми базового забезпечення інсуліном хворих за рахунок вітчизняного виробника.

Інсулін, нагадує Ольга Агафонова, регулює вміст цукру в крові, сприяючи перетворенню зайвої кількості цукру, що надходить в організм, у глікоген. Якщо інсуліну недостатньо, то кількість цукру в крові збільшується і він починає виділятися з сечею. При цукровому діабеті інсулін вводять підшкірно. Всередину приймати не можна, оскільки травні соки руйнують його.

Українська фармацевтична галузь нині входить до складу тих країн світу, виробництво медпрепаратів у яких задекларовано нормами міжнародної спільноти виробників. Тому пацієнти можуть бути впевнені в якості вітчизняного інсуліну, запевняє фахівець.

Упродовж останніх років у клінічну практику лікування хворих на ЦД ІІ типу впроваджено принципово нові пероральні цукрознижувальні препарати. Нині активно розглядаються шляхи альтернативного введення інсуліну: назальний інсулін, інгаляційний інсулін, оральний інсулін. Тож наука не стоїть на місці.

Один з основних напрямів реалізації програми — раннє виявлення ЦД, що одночасно є елементом первинної профілактики діабетичних ускладнень. Адже важливий не лише правильний розподіл фінансування для інсулінозалежних хворих, основне завдання програми — запобігти недузі, знизити ризики її ускладнень.

Надважливим, наголошує головний лікар обласного ендокринологічного диспансеру, є свідоме ставлення громадян до профілактики діабету. Серед «золотих» правил запобігання хворобі — дотримання основ здорового способу життя, відмова від шкідливих звичок, збалансоване харчування, помірні фізичні навантаження, контроль ваги тіла, а також щорічний аналіз крові «на цукор» та обов’язкове звернення до лікаря у разі погіршення стану здоров’я.

Зараз в Україні зростає роль терапевта, сімейного лікаря, які повинні взяти на себе значну частину роботи з первинного виявлення та подальшого лікування хворих на цукровий діабет ІІ типу. Цього року планується затвердити та впровадити в клінічну практику оновлені протоколи лікування хворих на ЦД ІІ типу, які призначені насамперед для лікарів первинної та вторинної ланок надання медико-санітарної допомоги.

Що важливо знати людям? Те, що у низці випадків діабет до певного часу взагалі не дає про себе знати. Симптоми при діабетах I і II типів — різні. Іноді він ніяк не проявляється, і може бути виявлений лише при огляді окулістом очного дна. Але існує комплекс симптомів, характерних для цукрового діабету обох типів. Прояви цих ознак залежать від ступеня зниження секреції інсуліну, тривалості захворювання й індивідуальних особливостей організму людини.

Що мусить насторожити? Часте сечовипускання і відчуття спраги; швидка втрата ваги, часто попри те, що людина багато їсть; постійне відчуття слабкості чи втоми; неясність зору (ніби «біла пелена» перед очима); у чоловіків — проблеми зі статевою активністю; оніміння і поколювання в занімілих кінцівках; відчуття важкості в ногах; часті запаморочення; повільне загоєння ран; часті судоми литкових м’язів.

Для початку цукрового діабету I типу характерне швидке погіршення самопочуття і більш виражені симптоми зневоднення організму. Причиною цього є нестача в крові інсуліну, ускладнення з проникненням глюкози всередину клітини й, отже, дефіцит енергії. Організм починає використовувати запаси енергії, що міститься в жирі. Процес протікає дуже інтенсивно, тож значна кількість «жиру» виходить у кров. Частина його, проходячи через печінку, отруює організм. Розвивається тяжкий стан, який вимагає негайного лікування.

Причини виникнення цукрового діабету достеменно не вивчені. Однак фактори ризику — давно відомі. Ось кілька головних чинників, які можуть призвести до появи хвороби.

Перший — це спадкова схильність. Ризик захворіти на цукровий діабет зростає, якщо у вашій сім’ї хтось хворіє або хворів на нього. Якщо, наприклад, хворіють обоє батьків, ризик того, що його матиме й дитина, зростає до 70%. Діабет другого типу успадковується з вірогідністю 80% як по материнській, так і по батьківській лінії, а якщо на інсулінонезалежний цукровий діабет хворіють обоє батьків, імовірність його прояву у дітей наближається до 100%.

Навіщо наводжу такі цифри? Оскільки спадкова схильність існує, то її необхідно враховувати в багатьох життєвих ситуаціях, скажімо, при вступі до шлюбу і при плануванні сім’ї. Якщо спадковість пов’язана з цукровим діабетом, то дітей слід підготувати до того, що й вони можуть захворіти, а отож виховувати їх так, щоб своїм способом життя вони могли звести нанівець усі інші чинники, які впливають на розвиток недуги.

Друга причина хвороби — ожиріння. Вирішується індивідуально, тобто якщо людина справиться зі своєю надлишковою вагою — знизиться й ризик захворіти.

Третя причина — хвороби підшлункової залози: панкреатит, рак підшлункової, захворювання інших залоз внутрішньої секреції. Спровокувати хворобу може навіть травма органу.

Четверта причина — недоліковані вірусні інфекції (краснуха, вітряна віспа, епідемічний гепатит і деякі інші захворювання, в тому числі й грип). Зрозуміло, що здорова людина від вітрянки чи грипу не надбає й ЦД, інша справа, якщо ця людина огрядна, із загостреною спадковістю.

Наступний, п’ятий провокуючий чинник — це хронічні стреси, які ми часто… заїдаємо, а іноді й намагаємося зняти алкоголем чи наркотичними речовинами.

На шостому місці серед факторів ризику — вік людини, адже чим старшими стаємо, тим частіше потрапляємо під приціл хвороб, у тому числі й цукрового діабету.

В окремих випадках до діабету призводять деякі гормональні порушення в організмі, ураження підшлункової залози після вживання ліків, куріння, зловживання алкоголем.

Майже у всіх випадках втрата ваги і посильне (регулярне!) фізичне навантаження сприяють нормалізації цукру в крові, а відтак і зменшують ризик захворювання.

Тож турбуватися мусять не лише ті, чиї батьки хворіли чи хворіють на цукровий діабет. Хвороба буває як успадкованою, так і набутою. Люди, які входять до груп ризику, мусять бути пильнішими. Сезон так званої тривоги — від листопада по березень, тому що більшість випадків захворювання на діабет припадають саме на цей період. Становище ускладнюється тим, що недуга здатна маскуватися під вірусну інфекцію. Точний діагноз можна встановити на підставі аналізу вмісту глюкози в крові. Це робиться в лабораторних умовах.

Принагідно Ольга Агафонова застерігає людей від надмірної довіри до різних приладів для вимірювання рівня цукру в крові в домашніх умовах, що нині модно. Особливо небезпечно користуватися тими, які придбані з рук, на базарах. Дехто, купивши такий прилад, сам собі ставить діагноз, призначає і дієту, і навіть лікування. Це — недопустимо, адже наслідки можуть бути трагічними. Тільки супровід лікаря-ендокринолога (а вони, нагадує спеціаліст, є в кожному районі області), виконання його рекомендацій і призначень дозволять людям, враженим хворобою, жити повноцінно, жити довго, без диктату діабету. А ті, хто задумається й зробить правильні висновки, і не знатимуть ніколи, що то за болячка.