Що відбувається нині в Іллічівському морському торговельному порту (ІМТП)? Чи правда, що це потужне державне підприємство хочуть довести до банкрутства, аби потім мало не задарма віддати у приватні руки? Скільки людей може поповнити лави безробітних через скорочення? Про ситуацію в порту, яка тривожить багатьох жителів Іллічівська, йшлося цими днями на прес-конференції в Одесі.

Спершу слово представникам профспілок Іллічівського порту, які, власне, й надали розголосу перипетіям навколо підприємства.

Сергій Білюк, депутат Іллічівської міської ради, заступник голови обласної організації партії «Удар», пропрацював у порту практично все своє свідоме життя, пройшовши шлях від чергового стивідора до заступника начальника цього підприємства. У 2010 році в порту змінилося керівництво, і, як зазначив Сергій Олександрович, через те, що його думка часто не збігалася з думкою нового очільника порту, він звільнився. Навіть продемонстрував журналістам свою трудову книжку із записом про звільнення за власним бажанням. Як з’ясувалося, Сергій Білюк недарма показував нам трудову книжку, бо після прес-конференції заступник начальника порту з кадрів та побуту Володимир Осієвський, в інтерв’ю ЗМІ розповів, що, мовляв, оскільки заява на звільнення Сергія Білюка була загублена секретарем, наказ про звільнення скасували, і його поновили на роботі. І сьогодні, за словами Володимира Осієвського, той вважається таким, що працює, йому нараховується заробітна плата на картку. Оскільки Сергій Білюк не з’являється на робочому місці з 26 жовтня минулого року, керівництво порту зверталося у міліцію із заявою про зникнення людини, але розслідувати справу правоохоронці відмовилися, зіславшись на те, що подавати таку заяву можуть тільки родичі.

(Це, так би мовити, ліричний відступ, який нібито не має прямого стосунку до того, що відбувається з портом, але демонструє ігри дорослих чоловіків, не зовсім зрозумілі простим людям).

Далі Сергій Білюк розповів, що сьогодні в Іллічівському порту працює понад 6 тисяч осіб, це найбільше підприємство міста, яке платить у місцеву казну приблизно 100 мільйонів гривень податків щороку. Від імені праців­ників порту, членів профспілки він висловив стурбованість тими змінами, які відбуваються на підприємстві останнім часом. Люди вважають, що Іллічівський порт готують до незаконної приватизації через банкрутство.

Чи вдасться, з огляду на ті зміни, зберегти порт, його трудовий колектив, соціальну сферу? Нинішнє керівництво, за словами Сергія Білюка, ховається за лозунгами про розвиток підприємства. У ЗМІ запущено інформацію про те, що ІМТП зараз переробляє 30 мільйонів тонн вантажів і збирається збільшити вантажопотік до 76 мільйонів тонн на рік. Колишній заступник начальника порту вважає, що це — блеф. Порт, за його словами, сьогодні переробляє лише 14 мільйонів тонн вантажів, а офіційні цифри — лише ширма для того, щоб прикрити дії керівництва порту, міністерств інфраструктури та транспорту, які ведуть до нелегальної приватизації Іллічівського порту, тероризуючи при цьому весь колектив.

Слова Сергія Білюка підтримав керівник незалежної профспілкової організації Іллічівського порту Анатолій Бойчук:

— Закон про порти вже прийнятий і набере чинності у червні цього року. Для того, щоб він почав діяти, необхідно багато чого змінити в законодавчих актах, зокрема привести у відповідність з ним закон про землю, закон про оренду, внести чимало інших законодавчих поправок, але на сьогодні нічого не робиться. Найгірше для нас, працівників порту, що не проводиться реорганізація виробництва, зате керівництво дуже успішно видає накази про звільнення людей. За час роботи нової команди на чолі з О. Григорашенком, з 2010 року, за даними профспілок, було звільнено близько 2 тисяч працівників порту. І ця робота не припиняється й сьогодні: начальник порту видав наказ про ліквідацію другого терміналу разом з усіма робочими місцями та посадами (начальник, інженери, тельмани, докери).

Можна припустити, вважає Анатолій Бойчук, що перед керівником держпідприємства кимось з верху поставлений план: підготувати порт до приватизації без людей, без зайвих фондів та витрат. Це незаконно, наголошує профспілковий лідер, оскільки термінал — стратегічний об’єкт і його ліквідація повинна відбуватися через Фонд держ­майна, через інші державні структури, а так, як це відбувається, — це просто спекуляція.

—Уже було чимало спроб звільнення людей. Профспілки, — вів далі Анатолій Бойчук, — не погоджувалися на ці масові звільнення. Коли вступить у силу «Закон про порти», тоді й потрібно буде вирішувати ці питання: проводити реорганізацію, турбуватися про робочі місця, вести переговори з тими бізнесменами, які прийдуть працювати у порт. Закон говорить про те, що порту як структури більше не буде, адміністративні функції виконуватиме морська адміністрація, а діяльність вестимуть стивідорні компанії на основі концесії. Для того, щоб відбувалася легальна приватизація, необхідно внести до бюджету країни вартість основних фондів, для Іллічівського порту, це — приблизно 160 мільйонів доларів. Ці гроші ніхто не буде вкладати. Просто прийдуть і заберуть, як уже відбулося з «Укртрансконтейнером». Цій організації просто передали фонди, людей, технології, ресурси Іллічівського порту на підставі договору про спільну діяльність, і сьогодні ця організація забирає 75% прибутку. Так буде і з другим терміналом: вкладати гроші ніхто не захоче, знаючи, що це можна взяти задарма.

Анатолій Бойчук зауважив, що під майбутню концесію іде все портове майно — 42 об’єкти, окрім спортивного комплексу, навчального комбінату та «Укртрансконтейнера», який перебуває під дією спільного договору.

В Іллічівському порту, за словами профспілкового лідера, сер­йозні проблеми з 7-м, 8-м та 9-м причалами, які «попливли». Запропонований інвесторами міжнародний кредит у сумі 26 мільйонів євро керівництво порту відмовилося брати. Причали стоять мертві, і робити там поки що справді нічого. Анатолій Бойчук переконаний, що приватизувати порт прийдуть не справжні інвестори, а «халявщики», які збагачуватимуться за рахунок розбазарювання державного майна.

Віктор Степанов, голова первинної організації докерів-механізаторів порту, у свою чергу, розповів, що їхня профспілка була створена за рік до набуття Україною державності.

— Ми відстоюємо інтереси людей праці, дбаємо про здоров’я наших працівників, захищаємо їхні права у судах. Нове керівництво порту без згоди профспілок намагалося запровадити новий режим праці — чотириденку. Ми виграли суд у першій інстанції. Окрім цього керівник приймав інші незаконні рішення, з якими ми не погоджувалися, захищаючи інтереси простих людей у суді. Сьогодні людей намагаються звільнити будь-якими способами: за запізнення на роботу, за підозрою в залишковому сп’янінні... Уже фактично зруйнована робота спецкомплексу з перевантаження наливних вантажів, робота передана приватній структурі, порт втратив прибутки, а залишив собі витрати...

На проблеми працівників Іллічівського порту Міністерство інфраструктури відреагувало дивним чином: прийшов лист, підписаний заступником міністра, у якому зазначалося, що міністерство не має права втручатися у господарську діяльність, оскільки начальник порту все робить правильно, приводячи чисельність працівників у відповідність з вантажопотоком. «Якщо нас не почують, ми вийдемо на площу і будемо стукати касками біля Міністерства інфраструктури», — попередив Віктор Степанов.

Завершуючи прес-конференцію, Сергій Білюк зазначив:

— За всі роки незалежності в Міністерстві транспорту не було керівника—фахівця морегосподарського комплексу. Були вчителі, партійні функціонери і залізничники. Згадайте, що сталося з ЧМП, з судноремонтними заводами — їх знищили через непрофесіоналізм. Те саме буде і з Іллічівським портом. Прийдуть люди, які вихоплять рентабельні причали, решта будуть покинуті. Тут потрібно підключитися профільному міністерству, але не в сенсі «роздерибанити», а допомогти запустити транзит через Україну. 20 років тому в Іллічівську було 40% транзиту, але потім ці вантажі пішли на Прибалтику, на Румунію. І сьогодні, хоча наші технології трохи застарілі, Іллічівський порт здатен переробляти 20 мільйонів тонн вантажів, просто потрібно попрацювати над тим, щоб вони сюди прийшли.

На моє запитання, чи можна провести приватизацію в інтересах трудового колективу, Анатолій Бойчук відповів:

— Закон про оренду залишає пріоритетне право на приватизацію підприємства за трудовим колективом — хоча це поняття досить аморфне. Але при наших чиновниках це практично неможливо. За 15 днів потрібно заплатити внесок, провести конференцію, узгодити з усіма інстанціями. Коли вийшов закон про приватизацію, ми цим займалися, але керівництво міста нас усіма силами просило не робити цього.

Після прес-конференції представники нинішнього керівництва порту запросили журналістів ви­слухати і їхню думку.

Зокрема, заступник начальника порту з кадрів та побуту Володимир Осієвський розповів, чому скоротилася чисельність працівників ІМТП.

— На момент призначення нової адміністрації в порту працювало близько тисячі людей пенсійного віку. 500 з них звільнили з виплатою пенсійної допомоги у розмірі 5 місячних окладів. 700 осіб відмовилися від робочих місць добровільно, перейшовши в «Укртрансконтейнер», ще 500 були звільнені за природними причинами.

За порушення з ініціативи адміні­страції були звільнені, за його словами, лише 15 осіб.

Заступник начальника порту з правових питань Олександр Кравцов на запитання про те, чому вантажопереробка зростає, а рентабельність падає, відповів:

— Іллічівський порт є учасником ринкового середовища і займає в своїй ніші не надто вигідне становище. У зв’язку з цим високорентабельні вантажі йдуть через інші українські порти. Логістика перевезення через Іллічівський порт не дуже вигідна, оскільки він найбільш віддалений залізничним шляхом, і на цьому ми втрачаємо. В Україні — 18 портів, і деякі з них мають вигідніше становище. Ми — універсальний порт, працюємо з усіма вантажами, які вдається залучити, але ринок складається не на нашу користь. Ми боремося за вантажі, намагаємося переозброюватися, але перетворення впираються в діалоги, які сьогодні на підприємстві вирішити дуже складно.