Цей унікальний вид прадавніх риб з успіхом міг би стати гордістю й візитівкою Дунаю, якби не безжалісне знищення дунайських осетрових, популяція яких катастрофічно зменшується. Загроза їх зникнення настільки велика, що якщо не розпочати екстрені і радикальні заходи, то вже через кілька десятиліть цю величну сріблясту рибу можна буде побачити тільки в музеях. Саме тому Міжнародна комісія із захисту Дунаю разом зі Всесвітнім фондом природи та Європейською комісією у рамках Стратегії європейського співтовариства для Дунайського регіону реалізують низку проектів і міжнародних досліджень, мета яких — розробити заходи для порятунку дунайської білуги.

Докладніше про цю велику роботу ми розповімо читачам у наступному матеріалі, а зараз хочемо познайомити вас з унікальними особливостями цих мешканців Дунаю.

Загроза дунайським осетровим

Осетрові, які існують понад 200 мільйонів років, сьогодні близькі до зникнення. У Дунаї, в межах Румунії і Болгарії, збереглася одна із життєздатних популяцій диких осетрових у Європі. Дунайські осетрові є одним з найважливіших показників здорової екосистеми. Здебільшого вони живуть у Чорному морі і мігрують уверх по Дунаю для нересту. Досягають 6 метрів у довжину і живуть до 100 років.

Нелегальний вилов і варварське винищування, в основному через ікру, — одна з головних небезпек, що загрожують осетровим. Позбавлення звичного середовища проживання і порушення шляхів міграції — інша велика небезпека для цього унікального виду. Створивши за участю Європейського Союзу програму Life + programme, Всесвітній фонд природи (WWF) за підтримки інших міжнародних організацій в останні роки працює над цими проблемами.

Вид і походження

Осетрові — один з найунікальніших і найцікавіших видів прадавніх риб. Вони існують більш як 200 мільйонів років — жили ще тоді, коли нашу планету населяли динозаври. З незвичною зовнішністю, у вбранні з кістяних лусок, вони нагадують нам про стародавні часи, коли для того, щоб вижити, були необхідні спеціальна зброя або міцний панцир. До наших днів вони дожили, майже не змінившись. На жаль, сьогодні всі існуючі види осетрових риб перебувають у небезпеці або навіть під загрозою зникнення.

У викопному стані осетрові риби відомі лише з еоцену (85,8 — 70,6 мільйона років тому). У зоогеографічному сенсі дуже цікаві представники підродини лопатоносоподібних, які водяться, з одного боку, в Середній Азії, з іншого — у Північній Америці, що дозволяє побачити в сучасних видах цього роду залишки колись широко розповсюдженої фауни.

До осетрових порід належать: білуга, севрюга, осетер, стерлядь.

Осетрові — найбільші прісноводні риби.

Книга рекордів білуги

Білуга не тільки найбільша з осетрових, а й з усіх риб, що водяться в прісних водах. Відомі випадки, коли попадалися екземпляри до 9 метрів завдовжки і масою до 2000 кілограмів. Сьогодні рідко зустрічаються особини вагою понад 200 кілограмів — занадто небезпечними стали переходи на нерест.

У «Дослідженнях про стан рибальства в Росії» у 1861 році повідомлялося про білугу, виловлену в 1827-у в пониззі Волги, що важила 1,5 тонни.

11 травня 1922 року в Каспійському морі, біля гирла Волги, була піймана самка вагою 1224 кілограми, при цьому 667 кілограмів заважив її тулуб, 288 кілограмів — голова і 146,5 кілограма — ікра.

Ще одну самку такого ж розміру впіймали в 1924 році в Каспійському морі неподалік Бірючої коси. Ікри в ній було 246 кілограмів, а загальна кількість ікринок сягала 7,7 мільйона!

Трохи на схід, перед гирлом Уралу, 3 травня 1926 року виловили 75-літню самку вагою більше тонни і довжиною 4,24 метра, у якій було 190 кілограмів ікри.

У Національному музеї Респуб­ліки Татарстан у Казані представлене опудало білуги довжиною 4,17 метра, виловленої в пониззі Волги на початку XX сторіччя. Її вага була близько 1000 кілограмів, вік — 60—70 років.

Спосіб життя

Всі осетрові мігрують на великі відстані для нересту і в пошуках харчування. Деякі мігрують між солоною і прісною водою, інші — все життя проводять у прісних водах. Осетрові розмножуються в прісних водах і мають довгий життєвий цикл, бо їм потрібні роки, а іноді й десятиліття, для досягнення зрілості, коли вперше зможуть дати потомство. Якщо щорічний успішний нерест передбачити майже неможливо, і залежить він від доступного ареалу, течії і температури, то специфічні місця нересту, періодичність і міграція — навпаки цілком прогнозовані. Природне схрещування можливе між будь-якими видами осетрових. Крім весняного ходу в ріки для нересту, іноді вони запливають у ріки і восени — на зимування. Тримаються ці риби переважно біля самого дна.

За способом харчування білуга — хижак, що споживає здебільшого рибу, але у її раціоні є і молюски, і хробаки, і комахи. Починає полювати ще мальком у ріці. У морі поїдає в основному рибу (оселедця, тюльку, бички тощо), та не нехтує й молюсками. У шлунках кас­пійських білуг знаходили навіть більків (дитинчат тюленя).

Білуга піклується

про свого нащадка

Білуга — риба-довгожителька, досягає віку 100 років. На відміну від тихоокеанських лососів, які гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів у житті. Після нересту скочується назад у море. Осетрові відзначаються плодовитістю — кількість ікринок у великих особин сягає кількох мільйонів.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13—18 років, а самки — переважно у 22—27 років. Плодовитість білуги, залежно від розмірів самки, складає від 500 тисяч до мільйона (у виняткових випадках — до 5 мільйонів) ікринок. Є дані, що великі (2,5—2,59 метра завдовжки) волзькі самки викидають у середньому 937 тисяч ікринок, а куринські тих же розмірів — десь 686 тисяч.

Для розмноження білуга дуже високо піднімається річкою. Нерестовими ріками Чорного моря є Дунай, Дніпро, Дністер. Після того, як шлях на нерест дунайським осетровим перепинила гребля біля Залізних Воріт (на межі між Румунією та Сербією), білуга почала метати ікру біля берегів Болгарії і Румунії. Але, з’явившись на світ, мальки спускаються вниз за течією і до осені тримаються на узмор’ї та в дельті.

Місця, де водяться осетрові

Поширеність осетрових обмежена Північною півкулею, де вони заселяють ріки і моря в Європі, Азії і Північній Америці.

Незважаючи на те, що у всьому світі існує більше 20 різновидів осетрових, у яких різні потреби в біологічних та екологічних умовах, усі вони мають схожі особливості.

Прохідна риба, що живе в Кас­пійському, Азовському і Чорному морях, заходить у ріки для нересту. Раніше білуга була досить чисельною, але згодом її запаси дуже збідніли.

Дунай і Чорне море свого часу були регіоном масового поширення різних видів (до 6) білуги. Зараз один з видів цілком втрачений, інші п’ять — під загрозою зникнення.

У Каспійському морі білуга поширена повсюдно. Для нересту входить переважно у Волгу, в значно меншій кількості — в Урал і Куру, а також Терек. На Далекому Сході водиться амурський осетер. Практично всі водойми Росії придатні для проживання осетрових порід. У давнину навіть у Неві ловили осетрів.

Надмірний промисел

і чорний ринок ікри

Надмірний промисел — свого часу легальний, а нині нелегальний — одна з прямих загроз виживанню дунайських осетрових. Через довгий життєвий цикл і пізню зрілість осетрові особливо уразливі при надмірному промислі, бо для їх відновлення потрібно багато років.

У 2006 році Румунія першою з країн оголосила заборону на вилов осетрових. Десятилітня заборона мине наприкінці 2015-го. Відгукнувшись на звернення ЄС, Болгарія також оголосила заборону на вилов осетрових.

Та попри заборону, браконьєрство, схоже, як і раніше, досить поширене в усьому дунайському регіоні, хоча одержати конкретні факти нелегального вилову дуже складно. Добре відомо, що чорний ринок ікри процвітає. Одна з причин надмірного промислу — висока ціна на ікру. Нелегально добуту ікру в Болгарії і Румунії можна купити і в інших країнах ЄС. Завдяки першому дослідженню чорного ринку ікри, проведеному в Болгарії і Румунії в 2011—2012 роках, експертам Всесвітнього фонду природи вдалося простежити шляхи поширення контрабандного товару в Європі.

Гребля Залізні Ворота

порушила шлях міграції

Міграція для нересту — одна з найважливіших частин природного життєвого циклу всіх осетрових у Дунаї. Колись білуга піднімалася вверх по ріці до Сербії, а в далекому минулому — навіть доходила до Пассау у східній Баварії. Сьогодні ж її шлях штучно перепинений уже на середньому Дунаї.

Розташовані нижче Залізних Воріт, у вузькій ущелині Джердап, між Румунією і Сербією, гідроелектростанція і водосховище Залізні Ворота є найбільшими на всій протяжності Дунаю. Гідровузли ГЕС були споруджені на 942-у і 863-у кілометрах ріки вище за течією від дельти Дунаю. Вони обмежили шлях міграції осетрових риб на 863-у кілометрі і повністю відрізали найважливіший район нересту на середньому Дунаї. Як наслідок, осетрові виявилися зупиненими на ділянці ріки перед греблею і тепер більше не можуть продовжувати свій природний, упродовж тисячоліть звичний для них шлях до місця нересту. Обмежена такими неприродними умовами популяція осетрових відчуває негативний ефект від міжродового схрещування і втрачає генетичну варіабельність.

Ареал білуги на Дунаї втрачений

Осетрові дуже вразливі до зміни ареалу. Ці зміни негайно впливають на нерест, зимівлю, можливості пошуку повноцінного харчування і, в підсумку, ведуть до зникнення роду. Більшість видів осетрових нерестяться на чистій гальковій крайці на нижньому Дунаї, де вони відкладають свої ікринки перед тим, як повернутися назад у Чорне море. Успішний же нерест повинен здійснюватися на великій глибині при температурі, принаймні, 9—15 градусів.

Популяція осетрових дуже постраждала від втрати споконвічного і притаманного цьому виду риб місця поширення на Дунаї. Укріплення берегів і поділ ріки на канали, будівництво потужних інженерних споруд, що оберігають від повеней, на 80% зменшило природні заплави і заболочені території, які були частиною річкової системи. Навігація також є однією із серйозних загроз для ареалу осетрових, головним чином у результаті поглиблювальних і землечерпальних робіт на ріці. Вибирання піску та гравію, зміни ґрунту, що відбуваються під впливом підводної частини суден, також згубно впливають на популяцію осетрових у Дунаї.

м. Відень (Австрія).