Одеський обласний центр здоров'я виступив ініціатором проведення круглого столу, на якому розглядалися проблеми протидії туберкульозу та реалізація програми лікування хворих, які страждають і на туберкульоз, і на ВІЛ–інфекцію (коінфікованих).

Уже другий рік у нашому регіоні за фінансової підтримки Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією виконується програма «Зупинімо туберкульоз в Україні».

Це дуже серйозна та важлива підтримка, бо в області налічується майже три тисячі хворих на туберкульоз (є випадки захворювання серед дітей та підлітків), а також 14 тисяч ВІЛ–інфікованих (дві тисячі з них хворі на СНІД). Через проблеми з імунітетом 70% ВІЛ–інфікованих хворі також на туберкульоз. Це найскладніша категорія пацієнтів, з якими мусять працювати не тільки медики, але й психологи, соціальні працівники.

Психолог Анжеліка Майстренко, яка працює у стаціонарі обласного протитуберкульозного диспансеру, відзначила високий рівень замкнутості, пригніченості людей, які найчастіше запитують у неї одну–єдину річ: «Що вам від мене треба?». Вони не вірять, що ними, хворими ізгоями, хтось буде перейматися. Загальний негативний настрій суспільства щодо хворих на туберкульоз і ВІЛ–інфікованих часто й провокує багатьох із них на припинення лікування, заглиблення у глибоку депресію. Як наслідок, хвороба починає швидко прогресувати і людина стає приреченою.

Заступниця головного лікаря обласного центру з профілактики та лікування СНІДу Ірина Сорока відзначила зростання кількості пацієнтів, які вживають антиретровірусну терапію (АРТ). Їх уже близько чотирьох тисяч. АРТ дає змогу перевести ВІЛ–інфекцію у стан ремісії, коли вона не переходить у СНІД, тобто подовжується життя пацієнтів.

Досить серйозне навантаження припадає на долю патронажних медсестер Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України. Вони приносять ліки пацієнтам, що виписалися зі стаціонару, але ще лікуються вдома. Раз на місяць, а з цього року – двічі на місяць, приносять продовольчі пайки. Адже часто вся малозабезпечена родина коінфікованої людини харчується за рахунок цього пайка. Патронажних медсестер, як відзначила голова правління Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Тамара Барнич, працює 67. Їх праця тяжка, непомітна, але надзвичайно важлива для підтримання хворих на туберкульоз і ВІЛ–інфекцію людей.

У засіданні круглого столу взяла участь патронажна медсестра Анна Яцумир. Щиро кажучи, навіть важко уявити, як ця тендітна жінка встигає обійти своїх 45 підопічних, з кожним поговорити, обігріти теплом людського спілкування і переконати не припиняти приймання ліків. Я вже не кажу про подолані нею відстані: підопічні медсестри Анни живуть на Куяльнику, Більшовику, вулиці Балтській.

Головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру Віталій Філюк нагадав, що харчування пацієнтів у його лікувальній установі здійснюється з розрахунку 15–18 гривень на день. Для хворих на туберкульоз повноцінне харчування – це дієвий метод лікування. І тому зазначені суми, звичайно ж, не покривають потреби пацієнтів. Потрібно думати, де вишукати додаткові кошти.

Але найскладніша проблема полягає в тому, як підтримуватиметься програма після припинення фінансової допомоги Глобального фонду з боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Тоді на лікування та реабілітацію коінфікованих кошти Україні доведеться знаходити самотужки. Кошти чималі. Тому про їх джерела настав час задуматися вже сьогодні.