17 та 24 лютого на Одещині пройшли проміжні вибори до обласної та Одеської міської рад. На заміну колишніх своїх обранців, які подалися до столиці, ставши народними депутатами, нових власників мандатів місцевого значення обирали жителі Болградського та Фрунзівського районів області, а також Суворовського — в Одесі. Ощасливлені покращенням життя, виборці віддали перевагу представникам Партії регіонів.

За підсумками проміжних виборів депутатами обласної ради стали головний редактор газети «Обозрение плюс» Марія Попова (від Болградського району) і заступник голови — керівник апарату облдержадміністрації Петро Хлицов (Фрунзівського), а міської — соратниця свого попередника Геннадія Труханова Людмила Варавва (Суворовського).

«Підводячи результати цих виборів, можна дійти висновку, що вони знову розчарували. Причому розчарування викликають усі політичні сили — як влада, так і опозиція, — пише на сайті Одеської обласної організації Комітету виборців України (izbirkom.od.ua) Ігор Луговський. — Чому ж були зроблені такі висновки?

Почнемо з опозиції. Єдиним позитивним моментом з боку опозиції було об’єднання сил і координація роботи. Але й об’єднання це було не повним. «Свобода» вирішила йти самостійно. У розмові з представником «Свободи» вдалося дізнатися причину відмови об’єднуватися з іншими опозиціонерами. За словами «свободівців», об’єднання, яке було на парламентських виборах, не дало результату, оскільки в серйозних питаннях виборчої кампанії представники Об’єднаної опозиції не йшли на тісний контакт і залишали все на рівні декларацій.

Крім цього, є до опозиції й інші питання. Чому у Фрунзівському районі члени дільничних виборчих комісій від УДАРу в день голосування не виходять на роботу? Чому представники «Фронту змін» критикують владних кандидатів за агітацію в день голосування, але застосовують її ж у соціальних мережах? Чому після виявлення низки порушень у 13-у окрузі (Суворовський район) представники «Свободи» починають чіплятися до членів комісій і виборців, провокуючи нові порушення та конфлікти, і, таким чином, переключають всю увагу на себе, мимоволі відволікаючи її від потенційних порушників?

Ми розуміємо, що представники влади перемогли із серйозним відривом. Припускаю, що схожий результат був би і без порушень виборчого законодавства. Але чому вперто виникають чутки про те, що бюджетників в області змушували до голосування за провладних кандидатів? Чому ведеться агітація за владних кандидатів у день голосування? Чому комісії дозволяють собі надавати громадянам голосувати без пред’явлення паспорта? Чому дільничні комісії не забезпечені кабінками для голосування, а такими служать класи в школах? Чому журналісти з труднощами пробиваються на засідання територіальної комісії, коли воно є відкритим?

Я розумію, що є багато питань. Не хотілося б давати на них негативні відповіді. Але реальність підштовхує до висновку, що до вільних і відкритих виборів на конкурентній основі цього разу не були готові ні влада, ні опозиція».