В Одесі розпочався цикл просвітницьких заходів «Правда історії»

У середу в прес-центрі «Паритет» в Одесі відбувся «круглий стіл» «Невідомі сторінки Другої світової війни» в рамках проекту «Українська трибуна». Він став початком циклу просвітницьких заходів «Правда історії», у програмі якого — висвітлення та суспільне обговорення маловідомих та дискусійних історичних фактів, пов’язаних з Одесою та Україною загалом, зокрема діяльність підпілля Організації українських націоналістів в Одесі у 1942—1948 роках, Волинська трагедія 1943-го, злочини Червоної армії на окупованих територіях, Варшавське повстання 1944-го тощо.

Предметом обговорення першого «круглого столу» стала книга німкені Габрієли Кьопп «Навіщо я народилася дівчинкою?». «Сьогодні, коли світ засудив не тільки Гітлера, але й Сталіна, коли ми знаємо, хто насправді розв’язав ту війну і якою ціною далася перемога у ній, настав час для об’єктивного розслідування. Перед нами — спогади німкені, яка у 15-річному віці стала жертвою сексуального насильства совєцьких солдат. Проблема сексуального насильства у війнах не нова — жінки завжди були одним з улюблених трофеїв переможців. Не стала винятком й окупація Німеччини совєцькою армією. За висновками дослідників, близько двох мільйонів німкень різного віку було зґвалтовано «визволителями», більшість із них піддавалися насильству неодноразово», — зазначив організатор заходу, координатор проекту «Українська трибуна» Олександр Степанченко.

Кандидат історичних наук Сергій Боган розповів про висвітлення військових злочинів совєцьких солдатів стосовно німецького цивільного населення в архівних документах часів Другої світової війни совєцького та німецького похо­дження. Історик навів найбільш жахливі та нелюдські випадки розправ над німецьким мирним населенням, слов’янськими остарбайтерами та французькими військовополоненими на території Східної Прусії, Померанії, Силезії та інших німецьких земель з боку совєцьких військових злочинців.

Сергій Боган також розглянув основні об’єктивні причини звірств «воїнів-визволителів»: «Перше — це кардинальне погіршення в 1945 році якості особового складу Червоної армії порівняно з попередніми роками війни. До лав війська було призвано колишніх безпритульних російських підлітків, що по всій евакуації були об’єднані в численні кримінальні банди («сволочі») і які на 1945-й досягли призовного віку. Друге — негативний, аморальний приклад, що подавав рядовому складу вищий командний склад Червоної армії у справі мародерства на території Німеччини, починаючи від «маршала перемоги» Георгія Жукова до офіцерства нижньої ланки. Третє — інспірування самим Сталіним нелюдського поводження з німецьким цивільним населенням на тих німецьких землях, які по закінченню війни мали відійти до СССР та комуністичної Польщі (Східна Прусія, Померанія, Силезія). Про це свідчить порівняльний аналіз кількості злочинів большевицьких горлорізів та покарань, винесених військовими трибуналами на вищезазначених теренах і на території майбутньої НДР. Таким чином Сталін вирішив заощадити на депортаціях або утриманні багатомільйонного німецького цивільного населення і змусити німців самих втекти з рідних земель... Однак «зекономити» Сталіну не вдалося. Звірства московських визволителів призвели до зростання шаленого опору большевикам з боку військ вермахту та СС і, відповідно, до кардинального зростання людських втрат та бронетанкової техніки. Німецькі воїни вже билися не за «біснуватого фюрера» і нацистську партію, а за свої оселі, дітей, жінок, батьків. Вони отримали сенс самовідданої та героїчної боротьби. Вони вже воювали за виживання свого народу», — наголосив Сергій Боган.

«Звірства совєцьких «визволителів» на окупованих територіях, зокрема щодо жіночого населення, — це ганебна сторінка, яку апологети Совєцького Союзу всіляко намагаються замовчати. За пафосними урочистими акціями і промовами кремлівські адміністратори прагнуть приховати справжню ціну війни. Наше ж завдання — показати правду, якою б вона не була, і винести на суспільне обговорення ці жахливі події, що протягом тривалого часу були під суворим табу», — зазначив голова Одеської обласної організації ВО «Свобода» Андрій Маляс.

У свою чергу журналіст, громадський діяч Леонід Штекель зауважив: «Коли я бачу ряджених, які зображають «оборону» чи «визволення» Одеси, то мене починає нудити. Чому ці ряджені не зображають розстріли людей заградотрядами, мародерства, свавілля совєцьких офіцерів? Чому це не зобразити? Це ж правда війни... У мене є спогади про день, коли совєцькі війська входили в Одесу. Скажу чесно, я не хочу ці матеріали публікувати. Це страшні спогади. Тому, якщо хтось думає, що совєцькі війська входили в Одесу інакше, ніж в міста Німеччини, то вони дуже помиляються. Мародерства, численні розстріли тих, хто чинив спротив, звірства щодо до жінок, сваволя офіцерів — все це було і в Одесі».