Видання складається з двох частин — гідрогеологічної та історичної. Над ним працювало п’ять зовсім різних авторів: від студента до доцента. «Кринична ера» розповідає про сто колодязів Одеси (у XIX столітті їх було майже вдесятеро більше), подає короткий опис і фотографії. Цікаво, що, окрім збережених колодязів, в ній представлені і ті, які вже давно зруйновані: автори знайшли місця, де вони були, розпитали людей й внесли дані до видання. Книга вийшла коштом Олександра Фрідмана, відомого в нашому місті видавця (серії книг про архітектуру міста — «Брами Одеси», «Одеський бестіарій», «Балкони Одеси», «Аграфи в архітектурі Одеси» і багато інших). Ініціатором виступив координатор громадського проекту «ODESSA INCOGNITA» («Одеса невідома») Дмитро Жданов, випускник аспірантури геолого-географічного факультету ОНУ ім. І. І. Мечникова.

За словами Дмитра Жданова, проект діє вже третій рік поспіль. Розпочинався він зі звичайних екскурсійних прогулянок містом для школярів та студентів, які згодом переросли в цілий «пошуковий рух». Відтак, замість звичайного милування природою й красотами міста, хлопці й дівчата, а то й небайдужі дорослі цілеспрямовано збирали до своїх блокнотів та фотоапаратів різні дивовижі Одеси — напівзруйновані стелі з флорентійським розписом, цеглини з клеймом італійської фірми XIX століття, ліпнину відомих скульпторів й інші архітектурні багатства. Лише містом не обмежилися — подорожі вийшли на рівень області.

Своїм виданням автори «Криничної ери» просять допомоги в земляків: не вилежуватися на диванах і не сидіти склавши руки, а вставати й рятувати місто від руйнації! Щодня Одеса втрачає частинку своєї неповторної краси. «В історичній частині нашого міста з’являються «прогалини»: крадуть чавунні деталі з будинків та пам’ятників, спилюють дерев’яне оздоблення й статуї», — пояснив Володимир Полторак, доцент історичного факультету ОНУ. «Але ридати над втраченим вже немає сенсу. Давайте зафіксуємо те, що залишилося, й збережемо його для нащадків. До тих же колодязів можна водити цілі екскурсії, нагадуючи про їхню неповторність і необхідність збереження», — доповнив Олександр Фрідман.

Втім, не все так просто: аби «зберегти», треба добитися від чиновників певного статусу для малих архітектурних форм (колодязів) — статусу «пам’ятки архітектури». Зробити це непросто, та й не факт, що завдяки цьому ставлення до колодязів у когось зміниться. Та є вихід. Можна піти від зворотного: зважаючи на корисливість одеситів (не один про себе та й спитав: а що я з цього матиму?), є шанс: деякі колодязі й досі наповнюються водою, причому з підземних джерел, а хто ж не хоче посеред міста задарма джерельної води напитися? Найближчим часом учасники громадського проекту «ODESSA INCOGNITA» збираються досліджувати одеські колодязі на наявність води, придатної для пиття. За словами ініціаторів, аналізи потрібно провести, щоб дізнатися, наскільки вода в колодязях, що збереглися, відповідає санітарним нормам. Адже коли в місті відключають воду, багато жителів таких вулиць, як, наприклад, Мала Арнаутська, рятуються саме завдяки колодязній воді. А на Успенській є навіть «святковий колодязь», з якого беруть воду лише на Водохреща. В інші ж дні, його очищають від сміття й охороняють від місцевих хуліганів.

Задум щодо дослідження колодязів — екологічно і соціально важлива робота, однак вирішення поставленого завдання, як завжди, впирається у відсутність спонсорів. «Щодо хімічного аналізу води в колодязях у нас є попередні домовленості з київським політехом. Бактеріологічний аналіз — під питанням, оскільки це дуже дорого, а фінансування проекту нема жодного. Всі фотовиставки, книги, походи та інші заходи фінансуються за рахунок нас, учасників проекту», — відзначив Дмитро Жданов.

Якщо вдасться провести дослідження колодязів, зараз вирішиться декілька проблем: знизиться навантаження на міський водопровід, жителі отримають чисту питну воду (підземні води, на відміну від наземних, менш схильні до забруднення нечистотами і бактеріями), а самі колодязі матимуть шанс потрапити до списків тих, що охороняються законом, адже це будуть вже не «купа каменів і плит», а стратегічно важливі для городян об’єкти. Учасники проекту сподіваються, що міські чиновники звернуть на проблему нестачі питної води увагу і посприяють їхньому дослідженню.