Відкриття ІІ Міжнародного фестивалю мистецтв в Одеській опері все-таки відбулося, незважаючи на активний супротив потужних сил природи. Нічний буревій, що пронісся над Одесою у ніч на 1 червня, істотно зруйнував сценічний майданчик. Чималої шкоди було завдано відео- та аудіоапаратурі, яку вже встановили для трансляції музики, вщент розбито три екрани, пошкоджено інше обладнання. За словами Надії Бабіч, завдані збитки попередньо оцінюється у мільйон гривень. Відтак відкриття фестивалю просто неба довелося перенести з суботи на вівторок.

У суботу ж фестиваль розпочався у залі Одеської опери прем’єрою двох одноактних балетів Ігоря Стравинського «Жар-птиця» і «Весна священна». Повний аншлаг! Жодного вільного місця, і це — велика радість для театру та результат щоденної копіткої роботи, спрямованої на його розвиток і наповнення. На прем’єру балетів одного з найцікавіших композиторів ХХ століття прийшла вся культурна Одеса, і не дивно — музика Ігоря Стравинського звучала тут уперше. Для театру — це новий рівень, адже музика композитора-новатора вимагає від оркестру потужності та злагодженості, а від балетної трупи — витонченості.

Цікаво, що режисер-постановник цих двох вистав — заслужений діяч мистецтв Російської Федерації, народний артист Республіки Татарстан Георгій Ковтун — випускник одеської хореографічної школи. На зорі своєї кар’єри, у 1966 році, працював в Одеському театрі опери та балету, але його вигнали звідти за те, що... носив хрестик. Через багато років Георгій Ковтун повернувся сюди, щоб подарувати глядачам два незвичайні, загадкові балети.

«Жар-птиця» написана за мотивами російських народних казок. Її дія відбувається у царстві Кощія. Балет — надзвичайно символічний, і його сенс виходить далеко за рамки казки.

Публіка дивилася виставу, затамувавши подих: балетні па змінювали елементи народного танцю і циркової акробатики, при цьому панувала гармонія з оркестром. Філософські теми добра і зла, життя та смерті розкривалися через взаємодію головних героїв — Кощія (Павло Гриц), Івана-Царевича (Сергій Доценко), Жар-птиці (Катерина Кальченко). Чудові яскраві костюми та декорації допомагали виразити основні ідеї твору. Цікаво, що кордебалет у цій виставі був рушійною силою і грав чи не головну роль.

Сюжет наступного балету — «Весна священна» — прийшов авторові уві сні. Він побачив ритуал, що відбувався у язичеській Русі: старці спостерігають танець красуні, яку вони обрали для принесення у жертву богові весни.

На сцені — дикі танці язичників і краса кохання, і віра у те, що весна все одно настане. Вразила вишукана взаємодія між головними героями — Обраницею (Марія Полюдова) та Юнаком (Володимир Статний). Емоційну напругу дійства посилювали чудові декорації та режисерські прийоми для розкриття головної теми.

Без сумніву, ці обидві постановки стануть діамантами у короні Одеського театру опери та балету і прикрашатимуть його репертуар.

Довгоочікуване відкриття фестивалю на свіжому повітрі відбулося, незважаючи на те, що природа знову була проти. Практично цілий день лив дощ, небо було затягнуте хмарами, і їх знову, як і торік, довелося розстрілювати з допомогою техніки.

Дійство відбувалося на Театральній площі з боку фонтану. Для глядачів був збудований поміст і поставлені стільці, а ті, хто не зміг купити квитків, могли побачити дійство на великих екранах, встановлених навколо. Подивитися унікальну постановку прийшли сотні одеситів та гостей міста.

«Карміна Бурана» Карла Орфа — загадковий твір, єдиний у своєму роді. Твір, що дуже рідко виконується через свою масштабність та незвичайність, але відомий кожному — завдяки частому використанню у популярних жанрах, кіно та рекламі. Музика, що має ма­гічну силу дії на людей.

В основі — збірка творів, знайдених в одному з німецьких монастирів, у якій було все: вірші вагантів, ремісників, описи любовних утіх та філософські роздуми монахів. У цьому поєднанні протилежного Карл Орф побачив відповідь на вічні питання про життя та смерть, про долю та фортуну…

Сюжет твору не можна назвати єдиним: різні вірші, уривки, покладені на музику. Нелегко було втілити задум автора, але творчій групі Одеського театру опери та балету це вдалося блискуче.

Глядачі зачаровано дивилися на сцену. Оркестр під керівництвом головного диригента Одеської опери народного артиста Республіки Молдова Олександру Самоїле високопрофесійно передавав потужність музики Карла Орфа. Хори по обидва боки від сцени вели лінію оповідача як вищого небесного суду. Головну ідею твору втілював балет у фантастичних костюмах. І все це відбувалося на фоні відеоілюстрацій, у яких були використані фрагменти картин середньовічних художників. Лінію чистоти і безпосередності привносили у загальну картину діти в янгольських костюмах. При цьому високий професійний та творчий рівень солістів (баритон — Олександр Стрюк, тенор — Володимр Горай, сопрано — Надія Сичук) дав можливість почути голос самотньої людини у всій цій космічній фантасмагорії.

Виконання цього унікального твору під темним одеським небом, в якому шугали птахи, дало відчуття розширення меж сприйняття і виходу за межі просто культурної події.

«Карміна Бурана» у виконанні митців Одеського театру опери та балету дає поштовх, щоб замислитися над одвічними філософськими питаннями і подивитися на світ із погляду вічності.

Дійство завершилося святковою ілюмінацією з вогню та води, у якій взяв участь фонтан.

Мабуть, найважливішим у цій постановці, де використовувалося безліч виразних засобів, була синхронізація. Колектив чудово справився з цим завданням, і не буде перебільшенням сказати, що «Карміна Бурана» викликала фурор у глядачів.

Серед недоліків — не дуже вдало продумана глядацька частина постановки. Добре видно сцену було лише тій невеликій частині аудиторії, що розташувалася на помості. Тим, хто сидів на стільцях по обидва боки, постійно заважали люди, що ходили у своїх справах. Ті ж, хто стояв за огорожею, не могли ані побачити, ані почути цілісної картини дійства, а відео на екранах давало лише невелику частину того, що відбувалося на сцені. У цьому сенсі минулорічне відкриття перед фасадом театру стало видовищем для більшої кількості людей.

Загалом, проведення Другого фестивалю мистецтв в нашій опері — значний крок до того, щоб Одеса увійшла у світовий культурний контекст, зазначив на відкритті фестивалю голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук.

І це таки відбувається: нові постановки на високому рівні — свідчення перетворення Одеси у великий культурний центр.