ОДЕСЬКИЙ КІНОФЕСТИВАЛЬ ДАВНО МИНУВ, А НАСЛІДКИ ЙОГО ВІДЧУВАЮТЬСЯ ДОСІ…

/_f/2013/65.jpgПрацівник машинно-декораційного цеху Оперного театру Арсен Торопов, який упав із 6-метрової висоти під час монтування екрана в день відкриття фесту, досі у край важкому стані. Мати-пенсіонерка і брат Арсена, також працівник оперного, за місяць лікування вже вичерпали всі можливі ресурси — один день підтримки життя хлопця вартує в середньому 3—4 тисячі гривень. І це лише на ліки, не враховуючи витрат на харчування, масажі, бронхоскопії, томографії тощо.

Звісно, світ не без добрих людей — щось зберуть сусіди, щось вкотре підкинуть друзі Арсена, та це не може тривати постійно. Родина потерпілого хоче домогтися того, щоб компенсацію витрат на лікування хлопця офіційно взяли на себе винуватці трагедії.

Артур, брат постраждалого, розповів, що про падіння Арсена йому телефоном повідомили братові колеги, повідомили не одразу, а через 45 хвилин після трагедії. І це дивує чоловіка, оскільки Артур — артист театру з 25-річним стажем, його телефон знають майже всі працівники і керівництво. «Вже за двадцять хвилин я був на місці трагедії. На власні очі бачив погнутий металевий каркас з гострими краями, на який впав брат, драбину, з якої він «летів». Фотоапарата не мав, тож не зміг зафіксувати побаченої вм’ятини на місці падіння, слизьких та «змазаних» сходинок, на яких важко втриматися», — розповів «ЧН» Артур Торопов.

У матері свої згадки про той день: «Арсена привезли в лікарню як невідому особу. Жоден працівник оперного не супроводжував мого хлопчика в «швидкій», ніхто не назвав лікарям його імені… А йдеться ж бо про штатного працівника одного з найвідоміших театрів світу. З’ясувалося хто він, тільки після того, як йому на мобільний зателефонувала подруга. Вже опісля з лікарні зв’язалися зі мною і почали в телефонному режимі випитувати його дані», — розповіла Надія Олександрівна.

Рідні постраждалого переконані: керівництво оперного робить усе для того, аби не платити за лікування свого штатного працівника. «Наступного після трагедії дня я приїхав у театр зібрати інформацію про те, як все відбулося і чому так сталося. Колеги Арсена, свідки (а їх було близько півсотні) спочатку відкрито говорили про те, що трапилося. Та уже наступного дня вони перестали говорити зі мною не лише про побачене, а взагалі. Навіть вітатися перестали, і це при тому, що я вже 25 років в театрі, тож вважав їх не просто колегами, а приятелями, деяких — навіть друзями… Переконаний, вони не з власної волі так поводяться — їм заборонили говорити і пригрозили звільненням. За якийсь місяць по всьому театру буде атестація, тож можуть «полетіти голови». У тому, що звільнять мене, я вже не сум­ніваюся», — каже Артур.

Занепокоєні родичі Арсена й тим, що на місце трагедії не приїхала міліція. Кажуть, що з машини «швидкої» у правоохоронні органи повідомили про падіння, однак хтось подбав, щоб міліція не приїздила, адже вже за кілька годин на місці трагедії відбувалося відкриття кінофестивалю і поява криміналістів зіпсувала б урочистість. Тож сьогодні, бідкаються родичі, нема жодних знімків з місця події, драбина, з якої зірвався хлопець, зникла, металева конструкція, на яку впав — також, хто був підрядником — невідомо, свідки трагедії говорити про побачене не бажають. Все це дуже ускладнює роботу комісії територіального управління Держ­гiрпромнагляду в Одеській області, яка проводить спеціальне розслідування. Ускладнило роботу й те, що в управління повідомили про трагедію не одразу, а майже через тиждень. Варто підкреслити, що допоки комісія не прийняла жодного процесуального рішення, винних у трагедії нема, відтак відшкодовувати лікування Арсена нікому.

Дещо схоже відбувається і з розслідуванням правоохоронних органів. За словами Артура Торопова, домогтися початку кримінального провадження вдалося лише кілька тижнів тому. Тепер усі обставини падіння Арсена вивчає й міліція, однак не надто результативно. «Коли я востаннє приходив до слідчого, вона розповіла, що їм важко зрушити справу з мертвої точки: керівництво театру взагалі не йде на контакт і не надає жодних документів. Натомість, мені пропонують самому шукати підрядників, спілкуватися з Оперним тощо. Не розумію, чому повинен виконувати роботу слідчих...» — обурюється брат потерпілого. «Ми щодня в лікарні і бачимо, як міліція в рамках слідства приходить до постраждалих у результаті отруєнь, ДТП тощо. До Арсенчика за місяць не прийшли жодного разу. Така резонансна подія, а реакції — нуль», — додає мати.

«В театрі роблять усе задля затягування справи, не нехтують навіть підробкою документів: вони оформили все так, ніби Арсен впав не у свою зміну. У мене є підтвердження того, що папери підроблені і що брат працював за своїм робочим графіком», — наголосив Артур Торопов. Він підозрює Оперний у ще одній фальсифікації. «Перші дні після падіння брата ми постійно бачили в лікарні окремих представників керівництва театру — бігали туди чи не щодня. Вже потім медперсонал нам по секрету розповів, що вони жодного разу не спитали про здоров’я Арсена, а цікавилися лише результатом аналізів щодо вмісту алкоголю в його крові. Щойно алкоголь знайшли, бігати керівництво перестало. Тоді ми якось не зорієнтувалися і не зробили повторного аналізу десь у незалежній лабораторії… Тепер розуміємо, що завдяки знайденим проміле падіння можна буде «навісити» на нетверезий стан і залишити брата без страховки», — розповів Артур і зауважив, що пив «малий» хіба що пиво з друзями і вже точно не під час роботи. В день трагедії брати кілька разів розмовляли по телефону — Арсен був тверезий, запевняє старший.

Уже більше місяця минуло з того дня, коли впав Арсен, однак великого прогресу ані родичі, ані лікарі не бачать. Кілька тижнів тому хлопець почав самостійно дихати, а зовсім нещодавно відкрив очі. Лікарі констатують: йому стає краще, але покращення це відбувається дуже повільно і може затягтися на багато місяців. З коми Арсен вийшов, і його нинішній стан називається сопор (глибоке пригнічення свідомості при збереженні рефлексів. Хворий у сопорі пасивний, байдужий, хоча і здатний реагувати на деякі сильні зовнішні подразники). Іноді він виконує найпростіші дії, але це дається неймовірно важко, оскільки функції мозку відновлюються дуже повільно. Буквально цими днями Арсен переніс трепанацію черепа. Операція пройшла успішно, і тепер його готують до перевезення в іншу лікарню. «Все це дуже важко, я вже немолода і не маю стільки сил на боротьбу, та все одно не дам йому померти і доможуся того, щоб винуватці трагедії відповіли за все, через що проходить наша родина», — пообіцяла Надія Олександрівна.

На лікування хлопця витрачено вже більше 65 тисяч гривень і з кожним днем ця цифра зростає. Дуже допомогли родині Торопових організатори кінофестивалю. Вони зібрали чималі кошти на лікування, однак далі виділяти гроші не збираються. «Я їх розумію, вони не мають прямого стосунку до трагедії. Нещодавно ми спілкувалися з одним з орга­нізаторів кінофесту, і він був обурений позицією театру: виконуючи службові обов’язки розбився штатний працівник, а його лікування оплачувати не збираються…» — розповів Артур Торопов. Керівни­цтво театру також виділило певну суму одразу після падіння Арсена, однак вистачило її ненадовго. «Вони дали грошей, попросили «не роздувати історію», і ми довго мовчали, та розуміємо, що більше замовчувати не можна», — підкреслила Надія Олександрівна. За її словами, рідні і друзі хлопця вичерпали майже всі ресурси, тому б’ють на сполох: якщо щоденно не забезпечувати Арсена необхідними ліками, його переведуть на глюкозу, що означатиме загибель.

Дивує і байдужість з боку міської влади. Ще на кінофестивалі мати Арсена передала листа з проханням по допомогу мерові Олексію Костусєву. У відповідь їй надійшов офіційний лист із пропозицією звернутися по матеріальну допомогу в соціальний департамент міста. І хоча Надія Олександрівна не вірить, що в департаменті компенсують хоча би часточку витраченого на підтримку життєдіяльності сина, вже зібрала купу необхідних документів і передала на розгляд. Тепер протягом кількох тижнів чекатиме на відповідь. «Ми постійно не впевнені у завтрашньому дні — не знаємо, чи вдасться нам знайти гроші… Ми будемо боротися за те, щоб театр врешті взяв на себе відповідальність за все, що сталося, й оплатив лікування сина. Я не допущу його смерті! Як в американських фільмах, своїми руками «покладу» половину оперного, але він не помре!» — у розпачі каже мати.

Наостанок варто додати, що Арсен Торопов практично жив театром. Хоча офіційно хлопець працює там п’ять років, на сцену виходить з першого класу. Відтак протягом 20 років він перевдягався і виконував невеличкі ролі як артист допоміжного складу, протягом останніх п’яти — паралельно монтував сцену, а зараз, коли впав під час виконання службових обов’язків, — нікому, окрім рідних, не потрібен. Страшно працювати в місці, де так поводяться з людьми. Страшно жити в країні, де на це закривають очі.