В Україні триває робота з підготовки національного проекту «Зелені ринки». Ним передбачається запровадження принципово нової системи реалізації сільськогосподарської продукції, яка максимально врахує інтереси її виробників та споживачів.

Про підготовку нацпроекту, особливості та вагу «зелених» ринків розповідає керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола ГРИЦЕНКО.

— Що являє собою система «зелених» ринків і яка в ній потреба?

— «Зелені» ринки — це умовна назва. Вона походить від назви національного проекту. А загалом система «зелених» ринків на урядовому рівні визначена як система продовольчих ринків України.

Розробка і реалізація національного проекту «Зелені ринки» передбачає комплексний підхід до формування мережі збуту сільськогосподарської продукції, починаючи від створення центрів заготівлі, організації первинної переробки, зберігання. Наступний етап — формування місцевих, фермерських, регіональних ринків та оптових ринків, які сьогодні активно будуються в Україні.

Нова система спрямована на формування сучасних каналів якісного та ефективного збуту свіжої сільськогосподарської продукції, насамперед тієї, яка виробляється фермерськими та особистими селянськими господарствами. Найперше йдеться про плодоовочеву та ягідну продукцію. Також не ви­ключається свіжа м’ясо-молочна продукція. Як і в країнах Європи, в цю систему не входять ринки тех­нічних культур і зерна.

— На якому етапі готовності перебуває система «зелених» ринків і коли вона запрацює?

— Проект «АгроІнвест» надає технічну допомогу урядовим структурам, зокрема Міністерству аграрної політики та продовольства, Державному агентству з інвестицій та управління національними проектами з розробки стартового етапу національного проекту «Зелені ринки». Сьогодні розробляється попереднє техніко-економічне обґрунтування нацпроекту. У липні було завершено перший етап цієї роботи, а недавно — 9 серпня — другий. Передбачається, що в серпні-вересні буде повністю завершено обґрунтування цього проекту і ми вийдемо на урядове рішення щодо затвердження його загальної концепції.

— Хто на державному рівні просуває ідею «зелених» ринків?

— Найактивніше просувають цей проект Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами і, безумовно, Міністерство аграрної політики та продовольства. Для більш чіткої координації роботи створено міжвідомчу робочу групу. До її складу увійшли представники не лише згаданих структур, а й Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, проекту «АгроІнвест».

Розробку попереднього техніко-економічного обґрунтування національного проекту «Зелені ринки» та його затвердження включено до Національного плану дій на 2013 рік щодо впрова­дження президентської програми економічних реформ на 2010—2014 роки. Тож робота, яку ми зараз спільно виконуємо, належить до числа вельми вагомих, до таких, що мають загальнонаціональне значення.

— Як регіони відреагували на ідею щодо підготовки та подальшої реалізації проекту «Зелені ринки»?

— На першому етапі було проведено дослідження готовності регіонів щодо їх участі в цьому проекті. Переважна більшість з них виявила зацікавленість до нього. Більше того, регіони подали свої конкретні пропозиції. Вони стосуються локальних інвестиційних проектів як складової національного проекту «Зелені ринки». Ми передбачаємо, що переважно ці пропозиції будуть враховані.

Втім, кілька областей не зацікавилися цим проектом. Зокрема, Житомирська область повідомила, що вона не має потреби в розбудові інфраструктури або елементів національного проекту «Зелені ринки». Хоча, на нашу думку, тут або не зрозуміли ідеї «зелених» ринків, або не захотіли витрачати час на підготовку своїх пропозицій.

Національний проект «Зелені ринки» — це не лише ринки сільськогосподарської продукції, а й об’єкти аграрної логістики: овочесховища, картоплесховища, потужності для первинної переробки, для зберігання. Тому я не можу повірити, що Житомирська область має все це у достатній кількості. Сподіваюся, що на наступному етапі вона діятиме прагматичніше.

— У чиїх інтересах насамперед працюватимуть «зелені» ринки — дрібних та середніх сільгоспвиробників чи агрохолдингів?

— Національний проект «Зелені ринки» спрямований на покращення системи збуту, сільськогосподарської продукції і, на мою думку, цей проект передусім буде спрямований на залучення дрібних та середніх сільськогосподарських виробників до прозорих каналів збуту виробленої ними продукції та поступове зменшення неофіційних каналів — так званих «продаж з поля». Це має бути основою проекту, адже левова частка свіжої продукції — плодоовочевої, ягідної та м’ясо-молочної — виробляється саме цією категорією виробників і переважно вона збувається за го­тівку, на стихійних ринках, без належного контролю її якості та безпечності.

Великі виробники мало займаються виробництвом плодоовочевої або свіжої продукції. Вони надають перевагу технічним та зерновим культурам, а там інший ринок, і він уже сформований. До того ж великі виробники плодоовочевої продукції сьогодні мають прямі канали її збуту.

— Чи здатні «зелені» ринки посилити експортні можливості вітчизняного АПК та зміцнити його позиції на внутрішньому ринку?

— Це один з важливих напрямів діяльності національного проекту «Зелені ринки». Ми сподіваємося, що за його успішної реалізації наші дрібні виробники зможуть вийти на експорт продукції. Сьогодні вони не здатні цього зробити. Тому що нема платформ для формування товарних партій експортної продукції. Це стосується і плодоовочевої продукції, в тому числі й картоплі, яку ми вирощуємо з надлишком. А коли з’являться такі майданчики або платформи в рамках національного проекту «Зелені ринки», то зможемо посилити наш експортний потенціал.

Мета проекту також полягає в тому, аби забезпечити внутрішній ринок безпечною сільськогосподарською продукцією, зменшити тіньові канали її збуту.

— Чи матиме нова система реалізації сільськогосподарської продукції достатнє законодавче забезпечення?

— Так, матиме. Зараз вирішується питання підготовки проекту закону «Про ринки сільськогосподарської продукції». Це може бути поліпшення чинного закону «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» або розробка нового.

Наше бачення: закон «Про ринки сільськогосподарської продукції» повинен охопити всі сегменти ринків — оптові, фермерські, місцеві ринки, логістичні об’єкти. Це мусить бути комплексний закон, який регулюватиме формування ринкової інфраструктури, і кожен сегмент ринків матиме в ньому своє місце.