У травні цього року вже вп’яте пройшов Всеукраїнський день меланоми, під час якого було проведено безкоштовне обстеження 10 тисяч осіб у 30 містах. Результати виявилися кепськими — при обстеженні було виявлено 168 випадків меланоми та 352 випадки раку шкіри, повідомляє тематичний центр «Планета здоров’я» (http://www.bad.if.ua).

Українська «рулетка»

Більше 5% ймовірності для кожного жителя України виявити у себе шкірну онкологічну патологію — це в багато-багато разів вище за ймовірність зірвати куш у «Спортлото» або в що там зараз народ намагається обіграти державу.

Якщо пам’ятаєте такий вислів — «Розстріляти кожного десятого!» — то це майже те ж саме, тільки десятка замінена двадцяткою. Еквівалентно також «російській рулетці», за умови, що ви берете на вибір один з трьох наганів.

Ризикнете зіграти на таких умовах? Навряд. А проте, чого-чого, а плакатів із закликом перевіритися на меланому я щось ніде не зустрічав. Хіба що саме у цей всеукраїнський день, та й то не в поліклініці, а на пошті. Можливо, ними обклеєні стіни в онкоцентрі або шкірвендиспансерах, але яка нормальна людина попре ні з того ні з сього в ШВД, якщо не знає про меланому?

Отож ви маєте шанс уперше почути про те, що у вас є така дуже неприємна штука на букву «М», коли залишиться тільки констатувати факт. У цьому випадку перевага порівняно з виграшем у «російську рулетку» буде тільки в тому, що ви встигнете цей факт усвідомити, оскільки далі буде, як кості ляжуть. А лягають вони в найкращому випадку 50 на 50.

Особливо це мало б вас напружувати, якщо ви проживаєте в одному з південних регіонів України. Цього року найбільше випадків попередньо діагно­стованої меланоми було у жителів Одеси — 36 із 730 оглянутих (ті самі 5%, які в Україні займають всі види шкірної онкології у сукупності). А загалом у топ-рейтингу щодо шкірних онкоза­хворювань опинилися разом з Одесою і Херсон, і Сімферополь.

Для жителів Києва небезпека дещо менше. У них кількість виявлених випадків меланоми склала 1,2%, інших видів раку — 4,8%. І все одно разом буде 6%. Недарма головний дерматовенеролог Києва Маріам Клименко заявила, що це багато. Нехай і втричі менше, ніж на півдні, але ж чужа хвороба не лікує власну. Тому поки там МОЗ розгойдається і зміркує закликати народ до пильності, не зайве було б і нам самим розібратися в тому, що ж воно таке — меланома.

Скриня Пандори

Меланома — це особливо агресивна злоякісна пухлина (рак) шкіри, що, як правило, утворюється з епітеліальних клітин шкіри, які синтезують пігмент меланін, відповідальний за засмагу, а також колір родимих плям (невусів) і веснянок. Від назви цих клітин — меланоцитів — і пішла назва цього захворювання. Втім, згодом виявилося, що меланома може також розвиватися і зі звичайних, не пігментних клітин.

Меланома небезпечна тим, що дуже швидко дає метастази, навіть при маленьких розмірах самої пухлини. Метастази можуть протягом декількох місяців поширитися по лімфатичних каналах у лімфовузли, а також з потоком крові вразити життєво важливі органи (головний мозок, легені, кістки). Після виявлення метастазів меланома вважається практично невиліковною.

Причини меланоми не встановлені, і водночас її легше, ніж інші види раку, виявити на ранніх стадіях розвитку і попередити. Оскільки в більшості випадків меланома локалізується на шкірі, для виявлення тривожних ознак достатньо знати свої родимки і пігментні плями на шкірі та стежити за їх станом.

Вважається, що придбані протягом життя родимки є доброякісними пухлинами. А «доброякісними» пухлини залишаються далеко не завжди, тому є ризик їх пробудження і перетворення в меланому. До речі, медики вважають, що родимки на обличчі, з яких ростуть волоски, у цьому плані абсолютно безпечні.

Це не означає, звичайно, що неблагополучними можуть бути тільки при­дбані родимки. Вроджені родимки — це теж «скриня Пандори». У всякому разі, якщо ви травмуєте вроджену родимку або помітите в ній підозрілі симптоми, сходити до дерматолога або онколога теж потрібно. Адже, крім меланоми, можуть бути й інші, вкрай неприємні наслідки.

Зрозуміло, ви повинні знати ознаки, за якими можна визначити небезпеку розвитку меланоми, а також ступінь ризику для вас особисто залежно від індивідуальних особливостей вашого організму і способу життя.

У більшості випадків розвиток меланоми починається з родимки, яка починає рости і змінюватися під дією сонця, радіації, травм та інших по­дразнюючих чинників. Зловживання сонячними ваннами або часте і тривале перебування на сонці можуть також ви­кликати і переродження нормальних клітин шкіри.

Щоправда, особисто у мене слово «переродження» викликає блювотний рефлекс. Ним можна пояснити (і пояснюють) що завгодно, як і «порушеннями обміну». Якщо вже свого часу «перероджували» вільху в березу, то нормальну клітину переродити в ракову сам Бог велів, хоча рівень логіки у «перероджувачів» явно не зашкалює.

Тому про причини меланоми я більше не скажу ані слова, будемо вважати, що вони наразі не встановлені. Тим більше, що американські лікарі виявили вже навіть «гени меланоми» (в хромосомах 9р21 і 12q14), тобто спадкову схильність до її виникнення. Такий собі модний напрямок — пояснювати незрозуміле незрозумілим. Ну скажіть, будь ласка, якщо у вас немає «генів меланоми», чи означає це, що ви гарантовані від захворювання? А якщо є, то, значить, ви обов’язково захворієте? А якщо відповідь на обидва питання — «ні», то в чому сенс?

«Генів» уже знайдено більше, ніж існує хвороб. Вивчаючи генетичні особливості ракових пухлин, дослідники відкрили вже божевільну кількість нових онкогенів, абсолютно не розуміючи, що вони, швидше за все, вивчають на генетичному рівні мікоплазменні форми, тобто живі частинки бактеріальних ДНК. За деякими підрахунками, варіантів генетичних комбінацій тільки у трихомонади існує «46!» (сорок шість факторіалів), тобто приблизно триль­йон трильйонів. Тож є чим займатися, поки Сонце не згасне.

Тому, перш ніж проходити перевірку своїх генів, набагато дешевше і простіше буде сходити на огляд в ШВД і довіритися досвіду лікаря-дерматолога, а якщо направлять, то й онколога. А те, що це все-таки бажано зробити, якщо є передумови, випливає зі статистики і тенденцій захворюваності на меланому.

Усе росте

й молодіє

В останні роки медична статистика відзначає зростання захворюваності на меланому в багатьох країнах. За даними ВООЗ, щорічно в світі діагностується більше 200000 випадків захворювання на меланому, в тому числі серед чоловіків — близько 8 випадків на 100 тисяч населення, а серед жінок — близько 12 випадків. Порівняно з 1950 роком до 2000-го захворюваність на меланому зросла у 6 разів!

У Росії з 1998 по 2008 роки приріст захворюваності на меланому склав більше 38%, а в Україні захворюваність на меланому та інші види раку шкіри зростає на 3—7% щороку. Шокує те, що, за словами директора Інституту дерматології та косметології Ольги Богомолець, в Україні зі 100 пацієнтів з меланомою протягом п’яти років 95 гине, тоді як, за загальносвітовими статистичними даними, при своєчасному діагностуванні 90% хворих можуть бути вилікувані!

В Україні ж у 2010-у захворіло на меланому 2829 осіб, з яких 1070 померло в тому ж році. Дві третини хворих на меланому в Україні — жінки. На тлі цих цифр та ж кількість обстежених у День меланоми — 10 тисяч осіб — виглядає досить блідо. І навіть цю інформацію ви знайдете тільки в тому випадку, якщо станете цілеспрямовано просіювати Інтернет...

Тим часом меланома молодшає (як і багато інших «хвороб цивілізації»). Я відношу меланому до цієї категорії, тому що, на думку вчених, зростання захворюваності пов’язане, зокрема, із зменшенням озонового шару Землі, а також з широким розповсюдженням соляріїв. Фахівці ВООЗ вважають, що слід заборонити користування послугами соляріїв особам до 18 років, оскільки обладнання для штучної засмаги може викликати розвиток раку шкіри.

Сенс, звичайно, не в тому, що після 18 років раку шкіри можна не побоюватися, а в тому, що доросла людина повинна вже сама відповідати за власну дурість. Але оскільки наука поки ще не встановила факту різкого порозумнішання після отримання паспорта, то в деяких європейських країнах уже закривають такі заклади, як крайній, але єдино дієвий захід.

Бо якщо, скажімо, в Росії найбільша захворюваність на меланому відзначається у віці від 75 до 84 років, то в деяких країнах тепер уже — в 15—40 років. Загальною тенденцією є поступове поширення меланоми серед молодих людей з переважним ураженням жінок.

Сам собі діагност

Меланома, виявляється, виникає не тільки на шкірі. Буває й увеальна меланома (сітківки ока), і меланома слизових оболонок, і навіть м’яких тканин. Але всі ці різновиди в сукупності становлять кілька відсотків порівняно з меланомою шкіри. (Яка також має кілька видів, але навряд чи вам це буде цікаво).

Вона може виникнути в будь-якому місці. Зазвичай у чоловіків первинна пухлина з’являється найчастіше на тулубі, а у жінок — на гомілках. У літніх людей (після 60 років) частіше виникають меланоми на шкірі обличчя і стоп. Метастази ж можуть поширюватися по лімфатичних судинах в регіонарні лімфатичні вузли або ж з потоком крові — в печінку, легені, кістки, головний мозок.

Родимі плями, з якими ви народилися, теж треба враховувати, однак близько 85% пухлин, що зустрічаються у білого населення, виникає з віком і розташовується, головним чином, у місцях, не особливо зручних для огляду. Тому має сенс періодично проводити моніторинг вашого «зворотного боку» на предмет виявлення несанк­ціонованих утворень. І в будь-якому випадку розбиратися з джерелами раптово виниклих незвичайних відчуттів.

При виявленні шкірного утворення темного кольору і неправильної форми, яке швидко росте, або ж зміни структури одного з ранніх пігментованих утворень, необхідно звернутися до лікаря-дерматолога або онколога. Те ж саме слід зробити при появі свер­біння, печіння, поколювання або напруги в ділянці родимки, випадіння волосся з її поверхні.

Злоякісна меланома найчастіше має чорний колір з блакитним відтінком, іноді рожевим. Підозрілими є також пігментні утворення з такими особливостями: асиметрична форма; неправильна (звивиста або зубчаста) форма країв; неоднорідне забарвлення (наявність сірих, чорних, блакитних, рожево-червоних та інших плям і відтінків); збільшений розмір (більше 6 мм у діаметрі).

Тривожними симптомами є такі зміни структури раніше «спокійних» родимок: початок швидкого росту родимки, яка доти залишалася незмінною; зміна контуру (нерівні, переривчасті або нечіткі краї); поява ділянок нерівномірного забарвлення (коричневих або чорних вкраплень, безбарвних ділянок); запалення країв родимки, поява ореолу почервоніння, зникнення шкірного малюнка на її поверхні; лущення, поява тріщин або виразок, кровоточивість і свербіж; утворення вузлів (дрібних папілом) біля основи родимки.

Таку «самодіагностику» провести неважко. Потрібно перевірити всі підозрілі місця, в тому числі чоловікам — верхню частину спини, а жінкам — ноги. Слід також оглянути (або обмацати) волосяну частину голови і нігті (один з видів меланоми може розташовуватися в нігтьовому ложі).

Якщо у вас багато родимок або вони великі, вам варто раз на рік пройти «техогляд» у дерматоонколога. Бажано також зробити це і після відпочинку в південних краях.

При найменшій підозрі обов’язково зверніться до лікаря! Чим раніше меланома буде виявлена, тим успішніше може бути лікування. А роздумувати і гадати, тим більше наосліп, — дуже невдячне заняття...

Не потрібен

нам берег турецький

Головним фактором ризику захворювання на меланому є сонячне ви­промінювання — як природне, так і від штучних джерел (штучний загар).

Якщо у вас є проблемні родимки, то захищати їх від засмаги марно — навпаки, закриваючи родимки рушником або заклеюючи їх пластиром, ви піддаєте їх подвійному удару за рахунок парникового ефекту.

Парасолька може допомогти, як і сонцезахисний крем з коефіцієнтом захисту не нижче 15. Але крем треба наносити не менше ніж за 20 хвилин до виходу на сонце і не забувати поновлювати.

Наступним важливим чинником є травми. І не тільки механічні пошко­дження — травма або натирання родимок, розташованих на шиї під коміром або під бюстгальтером, — але й перенесені ультрафіолетові опіки, навіть отримані в дитячому, підлітковому та юнацькому віці. Шкіра опіків не прощає, особливо дитяча.

Не знаю, як щодо впливу «генів меланоми», але спадкова схильність до за­хворювання на рак шкіри, мабуть, існує. Точніше, не стільки наявність випадків меланоми в сім’ї, як фенотип людини і фототип її шкіри. Якщо по-простому, то більш схильні до захворювання — руді, зі світлим кольором шкіри. У кого шкіра від народження смаглява, ті ризикують менше. А якщо у вас біла шкіра, світлі очі і волосся, та ще ваша шкіра важко засмагає (I і II фототипи шкіри), то — sorry — ви в групі підвищеного ризику! У всякому разі, обирати професію, пов’язану з постійним перебуванням на сонці, я б вам не порадив. Та ви й самі не захочете...

Й останній фактор, про який варто згадати з огляду на його поширеність — це численні родимки. Вважається, якщо у вас є понад 50 родимок, то це збільшує ризик розвитку меланоми. Ну, я в ці тонкощі не вникав, оскільки родимки бувають різні, і як макове зернятко теж. Але якщо ви знаєте, що шкіра у вас в цяточку, то має сенс з цим розібратися ближче.

До речі, якщо у вас на тілі багато родимок, вам не слід використовувати при митті жорстку мочалку, а тим більше — щітку. Найкраще опуклі родимки обережно мити м’якою губкою або рукою.

Загалом же, чим більше пунктів із наведеного нижче списку вас стосуються, тим більшої уваги ви повинні приділяти профілактиці захворювання на меланому:

— ви — жінка;

— ваш вік — старше 40 років;

— у вашій родині були діагностовані випадки меланоми;

— у вас біла шкіра;

— у вас легко виникають сонячні опі­ки, ви не засмагаєте взагалі або за­смагаєте важко;

— у вас сірі, блакитні або зелені очі;

— у вас біляве або руде волосся;

— у вас рожеві веснянки;

— у вас на тілі більше 50 родимок.

Людям, які належать до такої групи ризику, не рекомендується засмагати взагалі, тим більше — їздити до Туреччини чи Єгипту. Щорічно слід проходити обстеження у дерматолога (онколога), а за наявності атипових родимок — так часто, як скаже лікар.

Усім же іншим розслаблятися не слід, а варто також вживати деяких про­філактичних заходів. Як-от: не перебувати на сонці з 11-ї до 16-ї години через високий ризик сонячних опіків; не відвідувати солярії; дітей до 3 років захищати від прямих сонячних променів; регулярно проводити самостійний огляд шкіри з метою виявлення підозрілих новоутворень; у разі виявлення на шкірі підозрілих ділянок, негайно звернутися до лікаря.

Дотримуючись цих простих, але дієвих правил захисту від меланоми та інших видів раку шкіри, ви знизите ризик їх виникнення на 90%.

Не так давно з’явилося повідомлення про несприятливу дію на шкіру ви­промінювання енергозберігаючих ламп. Вчені з університету Стоуні-Брук (штат Нью-Йорк, США) виявили, що клітини людської шкіри сильно пошкоджуються випромінюванням таких ламп, тоді як опромінення звичайною лампою на них не впливає. Щоправда, чи це, бува, не чергова «качка», поки невідомо, але, принаймні, вдома навряд чи варто користуватися джерелами жорсткого ультрафіолету. Економії на — копійку, а втратити можна набагато більше.

Ставка

на профілактику

Своєчасно виявлена поверхнева меланома зазвичай непогано піддається лікуванню. Втім, лікування існує тільки хірургічне, видаленням пухлини разом з прилеглою ділянкою шкіри і нижче розташованих тканин, включаючи підшкірну клітковину.

Проте позитивний результат буває тільки при видаленні пухлини саме у початковій стадії. У разі ж метастазуючої пухлини, при ураженні лімфовузлів, проводиться і їх видалення. Причому в цьому випадку, внаслідок високої швидкості поширення метастазів, ймовірність повторного метастазування становить не менше 50%.

У будь-якому випадку, лікування меланоми на пізніх стадіях захворювання є важким і тривалим, з не найсприятливішим прогнозом. Воно включає в себе хіміотерапію, імунотерапію, променеву терапію. Однак меланома дуже стійка до дії більшості хіміотерапевтичних препаратів, тому будь-які види терапії слабко покращують стан хворого і практично не продовжують йому життя.

У перспективі поки що є генна терапія (введення в ДНК гена-супресора пухлини). Втім, генна терапія — це дуже круто, оскільки перше повідомлення про успішну боротьбу з метастазуючою меланомою з’явилося тільки в 2006 році, тож я б на цей метод поки що не розраховував. Було також повідомлення про новий спосіб боротьби з меланомою із застосуванням моноклональних антитіл, за допомогою яких начебто можна перемогти хворобу навіть на стадії метастазування.

Але на сьогоднішній день ми маємо те, що маємо. Є, звичайно, також і різні засоби народної медицини, але з усього того, з чим я ознайомився, я порекомендував би тільки натуральні адаптогени, такі як женьшень, родіола рожева та елеутерокок, а також натуральні антиоксиданти.

Оскільки будь-який онкопроцес в організмі пригнічує імунітет, адаптогени слід приймати і перед операцією з видалення пухлини, а найкраще — про­філактично, коли ви виявили, що входите до групи підвищеного ризику. По-перше, тому що розвиток процесу легше зупинити на самому початку, а ще легше попередити. По-друге, тому, що, коли вам вже за 40, імунна система далеко вже не та, що у двадцяти­річних.

Взагалі ті, хто здогадується завчасно підстелити собі солому, завжди перебувають у вигіднішому становищі, ніж ті, хто починає лікуватися за п’ять хвилин до смерті. Адаптогени ж, крім того, що підвищують загальну опірність організму, відновлюють таку важливу властивість імунної системи, як здатність розпізнавати «своїх» і «чужих».

Згасанням з віком цієї функції і пояснюється «пропуск м’яча» імунною системою в багатьох випадках раку, а також таких, наприклад, захворювань, як хвороба Альцгеймера. Тому всі адаптогени мають протиракову дію, а найбільш виражена вона у родіоли рожевої.

Антиоксиданти ж, до речі, містяться навіть у каві. Науково цілком доведено, що одна-дві чашки кави на день знижують ризик захворіти на рак шкіри. Зелений чай і взагалі — його рекомендується не тільки випивати не менше трьох чашок на день, але й наносити заварку на шкіру.

Тропічні фрукти, які виросли в жаркому кліматі, містять антиоксиданти, що захищають від сонячної радіації, тому ананаси, манго, папайя, маракуя, виноград, мандарини тощо дуже корисні, але тільки, підкреслюю, в тому випадку, якщо вони виросли справді «під спекотним сонцем Аргентини», а не в парнику.

А в наших помірних широтах безцінним джерелом антиоксидантів є, як ви вже, звичайно, здогадалися, ягоди! З точки зору протидії онкології, найкорисніші журавлина, чорниця і чорна смородина, оскільки вони містять велику кількість кверцетину — флавоноїду, який захищає організм від вільних радикалів, що утворюються під дією ультрафіолетових променів. Взагалі

2—3 порції будь-яких яскраво забарвлених ягід на день — це найкращий антиоксидантний захист, який ви можете забезпечити своєму організму.

Або ж вживайте біодобавки — зараз є багато натуральних комплексів, що містять у високій концентрації антиоксиданти, отримані з тих же ягід, тро­пічних фруктів та інших не менш корисних джерел.