З природою треба дружити, а не підкорювати її! У правильності саме такого підходу у стосунках з довкіллям наочно змогли переконатися одеські журналісти, які 5 вересня взяли участь у прес-турі в дельту Дунаю на острів Малий Татару. Організатором поїздки виступив Всесвітній фонд природи WWF, який уже 10 років фінансує повернення острова в природний стан.

Малий Татару — один з дунайських островів, що входять до складу регіонального ландшафтного парку «Ізмаїльські острови». Десь 50 років тому, коли природу активно підкорювали, острів оточили кільцем дамб, болота та частину озер осушили й почали активно використовувати, як тоді було прийнято говорити, «в інтересах народного господарства». Частину острова засадили тополями для отримання деревини, заклали фруктовий сад, стали вирощувати пшеницю і випасати худобу: коней, свиней і корів. Втім, великих успіхів у веденні цієї господарської діяльності не досягли, а ось кільце дамб завдало великої шкоди місцевій екосистемі. Перегородження шляху водам Дунаю обмежило нерест риби. Без припливу свіжої дунайської води зі щорічними паводками якість води у внутрішніх озерах погіршилася, і рослинність без природного затоплення та надходження поживних речовин почала де­градувати та перероджуватися. До того ж у 1995 році потужна повінь перелилася через дамби і, по суті, знищила весь сільськогосподарський комплекс на острові: й досі можна бачити остов затонулого комбайна, що визирає з-під болотної рослинності. Довелося визнати: хоч людина і вважає себе царем природи, але природа може дуже жорстоко посміятися над цими претензіями.

Відтак вирішили дружити з природою, і 30 жовтня 2003 року представники Ізмаїльського лісового господарства, місцевої влади та Всесвітнього фонду природи офі­ційно відкрили модельний проект відновлення о. Малий Татару в рамках реалізації концепції майбутньо­го Дунайської дельти. За допомогою сучасної землерийної техніки дамби, що оточували острів, знесли, тож шлях дунайській воді був відкритий, і навесні 2004-го Малий Татару пережив першу повінь за останні 50 років. Відтоді ведеться постійне спостереження за відновленням природних процесів і впливом щорічних паводків на екосистему острова.

Сьогодні, після 10 років робіт з відновлення Малого Татару, можна підбити перші підсумки. Звісно, за такий короткий термін екосистема не зможе реабілітуватися повністю, адже її деградація тривала кілька десятиліть. Але позитивні тенденції помітні.

Водно-болотні угіддя, що відновлюються, вже приносять користь і природі, і людям: вода очищується, риба нереститься, птахи в’ють гнізда. Але природою і красою зараз мало кого здивуєш. Усіх цікавлять ще й гроші та економічні показники. Тому ставку зробили на розвиток на відновлених територіях туристичного бізнесу, який може стати навіть вигіднішою справою, ніж екстенсивне сільське господарство. Малий Татару надає відмінну можливість для екотуризму, оскі­льки відновлення найкращим чином демонструє природний вигляд дельти Дунаю — унікальної системи плавнів, островів та заплавних озер, де зустрічається більше 6 тисяч видів рослин і тварин. Нині екотуризм на острові приносить більший прибуток, ніж вирощування гібридних тополь, чим займалися тут до цього.

У 2005 році на острові випустили стадо із 11 корів породи українська сіра. Згідно з проведеними раніше дослідженнями було показано, що заселення великими травоїдними тваринами плавневих лісів призводить до оновлення і збільшення видового складу флори. Худоба в природний спосіб впливає на рослинність острова, компенсуючи відсутність диких парнокопитних, що мешкали на Малому Татару до його освоєння людиною. Корови непогано тут почуваються й активно розмножуються, що в майбутньому даватиме додатковий, хоч і невеликий, прибуток лісовому господарству. Цікаво, що хоч вони вже й стали практично дикими, але взимку самі приходять у збережений на острові корівник, де їх годують і де вони чекають настання тепла, а потім знову йдуть усім стадом в ліси острова.

Не менш важливо й те, що, як показала практика, відновлення плавнів сприяє адаптації регіону до зміни клімату і зниженню рівня паводків. Розливаючись на великій площі відновлених плавнів, вода не досягає таких критичних рівнів, як у випадку руху тільки головним руслом річки. Отже, відновлення плавнів є економічно вигіднішим способом боротьби із затопленнями, ніж будівництво дамб та інших захисних споруд.

Регіон дельти Дунаю вразливий до зміни клімату. Внаслідок таких змін підвищується частота і сила екстремальних погодних явищ, погіршується якість води, зменшуються врожаї господарських культур та улови промислових видів риб, що відчутно впливає на добробут місцевого населення. Тому дельта Дунаю потребує систематичної і комплексної адаптації. Такі висновки були зроблені в рамках регіонального проекту «Адаптація дельти Дунаю до кліматичних змін шляхом інтегрованого управління водними і земельними ресурсами», який стартував у 2011 році. Цей трирічний проект об’єднує Україну, Молдову та Румунію й підтримується Міжнародною комісією із захисту Дунаю. Об’єднаний підхід до вирішення спільних проблем, безумовно, ефективніший, ніж зусилля кожної окремої країни в цьому напрямку. Адже природа не ви­знає кордонів, і дельта Дунаю, незважаючи на умовний поділ між трьома країнами, є цілісною природною системою.