Лаурінас Касчюнас, литовський політолог, провідний міжнародний експерт та керівник відділу політичного аналізу Центру досліджень Східної Європи, прочитав в Одеському вільному університеті лекцію на тему «Архітектура системи європейської безпеки. Роль НАТО», присвячену найважливішим аспектам побудови системи європейської безпеки та ролі Альянсу у цьому процесі.

Спочатку зі словами привітання до одеситів українською мовою звернувся заступник посла Литовської Республіки в Україні Марюс Януконіс. Коли оплески у залі вщухли, модератор зустрічі, голова Одеської обласної організації партії «УДАР» Андрій Юсов слушно зауважив, що у високого литовського гостя державній українській мові могли б повчитись чинні міський голова Одеси та голова обласної державної адміністрації.

Пан Лаурінас Касчюнас люб’язно погодився відповісти на запитання кореспондента «Чорноморських новин».

— Що ще потрібно зробити Україні, щоб Угода про асоціацію з ЄС була підписана?

— На мою думку, залишилося головне питання — це питання Юлії Володимирівни Тимошенко. Угоду підписуватимуть 28 країн. Для більшості європейських держав важливими питаннями є реформи у таких секторах, як правосуддя, щоб не було у вас селективного (вибіркового) правосуддя. Виборча система повинна бути на­дійною і базуватися на європейських стандартах. Реформа генпрокуратури, закон про статус суддів, також реформи для покращення бізнес-клімату та боротьби з корупцією. Викликає стурбованість ваш чинний закон про референдум: він суперечить вашій Конституції та дає можливість вносити зміни до Конституції, обходячи Раду.

Але декотрим країнам цих ваших кроків буде недостатньо, тому що ці країни на порядку денному мають питання Юлії Тимошенко. І є країни, парламенти яких не дадуть згоди на підписання угоди, наприклад, Швеція, і не лише вона. Зроблено вами немало, але питання Тимошенко залишається відкритим. Це треба усві­домити, бо я чую — в Україні деякі політики впевнені, що все вже налагодилося і все буде підписано. Я хочу з усією відповідальністю попередити, що ви себе цим не тіште, думаю, що дехто зацікавлений, щоб приспати ваше суспільство такою інформацією. Це ще нічого не значить і буде ще велика битва за вас у Європейському Союзі. Без звільнення Тимошенко, вважаю, перспектива підписання цього важливого для України документа є непевною.

— Упродовж дев’яти років Литва є членом НАТО. Як членство в Альянсі вплинуло на литовське військо і на литовське суспільство?

— Коли ми збиралися вступати до НАТО, деякі люди були стурбовані, що ми втрачатимемо суверенітет. У той час, висловлюючись образно, вступ до НАТО для країн-претендентів був вхідним квитком для вступу до Європейського Союзу. Але час показав, що ми не тільки нічого не втратили, але ще й отримали. Отримали багато політично-безпекових дивідендів.

У нас є місія, яка охороняє наш повітряний простір. На аеродромі Зокняй біля міста Шяуляй базуються винищувачі повітряної поліції НАТО. Литва, Латвія та Естонія не мають на озброєнні власних винищувачів, закуповувати таку коштовну техніку для малих країн є недоцільно. Винищувачі наших союзників по НАТО контролюють повітряний простір трьох країн Балтії та територіальні води. Зараз ця місія буде продовжена до 2018 року.

Наше військо модернізоване, воно бере участь у різних міжнародних військових операціях. Отже, ми отримали багато, але найголовніше — ми отримали гарантію безпеки. Стаття 5 Північноатлантичного договору — це дуже важливий аспект — «один за всіх і всі за одного», і він діє. Згідно з договором, збройний напад на одного або кількох з його учасників розглядається ними як напад на всі сторони, що домовляються. Ми також маємо індивідуальний план, як НАТО захищатиме країни Балтії, якщо виникне така загроза. Ми маємо гарантію.

Деякі люди спочатку нарікали: навіщо нам НАТО, давайте інвестуємо в освіту, медицину тощо. Але, думаю, логіка тут має бути зрозумілою, ми повинні мати гарантії безпеки, щоб наша держава була стабільною. У нас така геополітична ситуація, що ми приречені мати надійний захист, наша недавня історія нас навчила. Правильність нашого вибору підтверджує рівень довіри до НАТО у нашому суспільстві, він високий, навіть вищий, ніж рівень довіри до ЄС. У різні роки це 60—70 відсотків. У нас нема ніякої критичної маси, котра налаштована проти, бо всі розуміють, що НАТО — це наша безпека.

— Якщо Угода про асоціацію буде підписана, то до повноправного членства України в ЄС, за найоптимістичнішими прогнозами, пройде ще не менше десяти років. Чи не побоюється Литва, що в особі України вона отримає конкурента-важковаговика (з населенням 45 мільйонів та найбільшою у Європі територією) на отримання структурної допомоги від ЄС?

— Сподіваюся, що коли Україна стане членом Європейського Союзу, ми вже не будемо потребувати цієї структурної допомоги. Переконаний, що ми конкурентами не будемо, а зможемо в ЄС лобіювати ваші інтереси і вам допомогти. Це хороше запитання. Якби ви, скажімо, сьогодні були в Європейському Союзі, то це була б велика допомога вашому сільському господарству, вашій інфраструктурі, медицині, освіті, іншим галузям (сьогодні третина бюджету Литви — це кошти, які отримані з ЄС і є структурною допомогою).

Мрію, що коли ми поруч з вами будемо сидіти за столом Європейського Союзу, ми будемо раді вам більше дати, бо самі за цей час досягнемо більшого поступу. І йдеться тут не лише про гроші. Україна потрібна Європі не менше, ніж Європа Україні. Ви є частиною Європи, з вами вона стане кращою. Країни Східної Європи сподіваються з вашим вступом отримати більшу вагу і більший вплив у прийнятті загальноєвропейських рішень. Наші держави мають багато спільного, такі традиційні цінності, як християнські чесноти, здорова родина, збереження власної ідентичності не є для нас предметом торгу. Країни Балтії, Польща, Угорщина напевно найбільше чекають Україну в об’єднаній Європі.

— Й останнє, легке запитання. Що вам найбільше подобається в Україні?

— Я був в Україні близько двох десятків разів, а ось в Одесі — вперше. Чув багато легенд про ваше чудове південне місто й ось приїхав побачити все на власні очі. Загалом, перебуваючи в Україні, я почуваюся дуже комфортно, відчуваю близькість і знаю, що дуже багато політичних, геополітичних, історичних та культурних чинників нас об’єднує. Я ви­словлюся так: якби мене запитали, які нації є для мене найближчими, то я вважаю, що це латиші та українці. Українці — це народ, який є близьким до литовського народу, і ми повинні бути разом.