Більше двох місяців працівник машинно-декораційногого цеху оперного театру Арсен Торопов, який впав з шестиметрової висоти, провів у реанімаційних відділеннях одеських лікарень. Пошкодження мозку були надсерйозними, тому лікарі прогнозів не давали, та надії на одужання, звісно, були. Спочатку Арсен почав самостійно дихати, потім перейшов у стан сопору (глибоке пригнічення свідомості при збереженні рефлексів. Хворий у сопорі пасивний, байдужий, хоча і здатний реагувати на деякі сильні зовнішні подразники) — тобто позитивна динаміка була, хоча й повільна. Увесь цей час мати і брат хлопця боролися за його життя усіма можливими способами, однак зберегти рідну людину не вдалося. У ніч на 21 вересня він помер (за попередніми даними — від абсцесу легенів), так і не приходячи до тями... Окрім легенів, у нього почалися великі проблеми з нирками, погіршували загальний стан і сильні пролежні. Поховали 27-річного Арсена в середу, 25 вересня.

Рідні хлопця не можуть змиритися з горем і мають намір боротися за те, щоб усі винні в трагедії відповіли за скоєне. Нагадаємо, 12 липня (день відкриття Одеського кінофестивалю) під час монтування екрану Арсен Торопов зірвався з 6-метрової висоти. Чомусь на місце падіння не були викликані правоохоронні органі, в лікарню хлопця ніхто не супроводжував, більше того, «швидкій» навіть не повідомили ім’я постраждалого. Майже два місяці рідні тягнули як могли лікування Арсена. Щодня на підтримання його життя доводилось витрачати 3—4 тисячі гривень, і це лише на ліки, не враховуючи витрат на спеціальне харчування, масажі, бронхоскопії, томографії тощо. Якщо в перші тижні після падіння гроші на лікування активно збиралися (левову частину виділили організатори кінофестивалю, щось — працівники оперного, багато допомагали звичайні одесити), то згодом про трагедію забули і всі витрати лягли на матір-пенсіонерку і брата-працівника театру. Вже на початку вересня вони вичерпали всі можливі ресурси, тому в останні тижні життя Арсен залишився на державному забезпеченні.

Брат постраждалого, Артур Торопов, переконаний, що слідство з цього питання навмисне затягується. В комісії територіального управління Держ-гiрпромнагляду в Одеський області, яка проводить спеціальне розслідування, не відповідають на його запити, попри те, що він — офіційний представник постраждалої сторони. Кілька разів Артур намагався зв’язатися з ними в телефонному режимі, на початку вересня відправив листа із запитом, та відповіді наразі не дочекався. У міліції з ним спілкуються, однак розслідування від цього швидше не рухається. За словами Артура, слідча постійно скаржиться на небажання очевидців давати свідчення, відсутність знімків з місця трагедії тощо. Той факт, що після падіння Арсена міліцію не викликали взагалі, практично унеможливлює нормальне розслідування. Варто також додати, що управління Держ-гiрпромнагляду також не повідомили одразу. Оскільки обидва розслідування ускладнені і йдуть дуже повільно, винних у трагедії нема…

«Ми домагалися, щоб театр врешті взяв на себе відповідальність за те, що сталося, й оплатив лікування брата. Ми боролися за те, щоб його нормально лікували. Ми боролися за те, щоб компетентні органи без затягувань займалися розслідуванням справи, але всюди натикалися на байдужість. Зараз, після того як ця байдужість вбила брата, я зроблю усе, аби винні відповіли перед законом. Чому для робіт на висоті шість метрів не було організовано відповідних умов: де була страховка, хто відповідав за техніку безпеки? Чому мені, як братові потерпілого, про трагедію повідомили лише через 45 хвилин? Чому в оперному театрі нещасний випадок приховали від органів міліції? Чому навіть після того, як нашими силами справу вдалося порушити, правоохоронні органи жодного разу не побували в Оперному театрі і в лікарні у брата? Чому постраждалого під час виконання робочих обов’язків ніхто з представників театру не супроводжував у кареті «швидкої допомоги»? У мене багато запитань і я не заспокоюся, поки не отримаю відповідей», — наголосив Артур Торопов. Він також додав, що, за попередніми даними, судмедексперти підозрюють халатність лікарів.

У попередніх номерах «Чорноморки» ми писали, про те, що Арсен Торопов практично жив театром. З дитинства він виходив на сцену і виконував невеличкі ролі. П’ять років тому офіційно влаштувався туди на роботу і став не лише артистом допоміжного складу, а й монтажником сцени. За словами рідних, Арсен не боявся роботи, дуже любив їздити з театром на гастролі і хапався за всі можливості посісти в театрі вагоміше місце. Можливо, у світі, де на місце трагедії приїжджає міліція, розслідування іде швидко, винуватці виплачують необхідні на лікування гроші, а лікарі роблять усе можливе задля того, аби потерпілий вижив, — Арсен Торопов одужав би і згодом навіть став відомим артистом. У нашому світі, на жаль, він пішов із життя, залишивши рідним біль і відчайдушне бажання знайти відповідальних і змусити їх відповісти...