«Круглий СТІЛ»

Довкола генно-модифікованих продуктів уже наплетено стільки нісенітниць, що, як то кажуть, без ста грамів тут не розберешся. Хоча цікаво: якби на етикетці оковитої значилося «з ГМО», вживали б її чи ні? Запитання риторичне. Звичайно, вживали б. Але ось уже на коньяку пишуть «без ГМО». Теж саме маркують на пляшках з водою, на пакетах із сіллю і цукром, навіть, вибачте, на туалетному папері... Маркетологи переконані: раз на споживача штамп «без ГМО» діє магічно — ставити його вигідно.

Тим часом у США взагалі відмовилися від маркування модифікованих продуктів, а в Європі маркують тільки ті, в яких вміст ГМО перевищує 0,9 відсотка.

Підігрівають протестні дії проти ГМО ще й виробники пестицидів та інших хімічних засобів для боротьби зі шкідниками та хворобами рослин, бо ГМ-культури значно стійкіші до ураження і потребують суттєво менше захисної хімії.

Поки точиться ця боротьба-супереч-ки, процес впровадження біотехнологій триває і набирає дедалі більших масштабів. У 2012 році 28 країн світу вирощували ГМ-рослини на площі понад 170 мільйонів гектарів. Ще 31 країна надала дозвіл на імпорт і використання цих рослин як продуктів харчування та кормів. Новітній напрямок аграрного сектора обрали для себе 17 мільйонів фермерів. Основні культури — соя, кукурудза, бавовник, ріпак.

Прогресивні вчені переконані, що генетична інженерія нікому нічим не шкодить, і занепокоєні, щоб, бува, Україна не залишилася осторонь цього процесу, як це вже було, скажімо, з кібернетикою чи генетикою.

Роз'яснити широким колам населення нове явище покликана всеукраїнська інформаційно-освітня програма «Аграрні біотехнології XXI століття», ініційована Комітетом з біотехнологій Європейської бізнес-асоціації (ЄБА). Під час «круглих столів» за участю відомих експертів — біологів та генетиків — журналісти отримують об'єктивну інформацію про сучасний стан біотехнології в Україні та в світі, зокрема про її інноваційний напрямок — генетичну модифікацію рослин.

Нещодавно другий такий захід, після Києва, відбувся в Одесі із залученням представників провідних регіональних ЗМІ нашої та сусідніх областей. Перед журналістами виступили представники Комітету з біотехнологій ЄБА Оксана Романюк та компанії «Адмінтест» Аліна Трояновська. Вів розмову один з організаторів «круглого столу» Максим Рильський.

Представники ЗМІ одержали вичерпну інформацію про різні аспекти генетичної модифікації. Переловімо про ті, які найчастіше цікавлять людей.

1. Чи є ГМО натуральними?

Генетична модифікація—новий інструмент для селекціонерів, які мають на меті отримати поліпшені сорти рослин ефективнішим способом. Наприклад, стійкі до гербіцидів рослини можуть бути виведені як шляхом звичайного схрещування, мутагенезу чи селекції, так і шляхом прямого введення конкретного гена, що кодує потрібну ознаку. Кінцевий генетичний код отриманої рослини буде абсолютно однаковим в обох випадках. Але за допомогою генної інженерії той самий результат можна отримати швидше й ефективніше.

2. Чи існує різниця між генетичною модифікацією та традиційною селекцією?

Кінцевою метою процесу селекції є отримання рослини з бажаними новими ознаками. Наявність цих ознак є наслідком того, що рослина має у своєму генетичному коді певні гени, які відповідають за відтворення білків. Слід зазначити, що це справедливо не тільки для рослин, але й для всіх живих істот, тобто генетичний код є універсальним і працює однаково в організмах різного рівня складності (від вірусів до людини).

Традиційно селекціонер, щоб досягти бажаного, витрачає на це багато часу і зусиль, бо часто у споріднених видів не існує характеристик, які потрібні.

ГМ -технології дозволяють селекціонерам об'єднати в одну рослину корисні гени ширшого діапазону живих істот значно швидше та ефективніше завдяки універсальності генетичного коду.

З часом і ГМ-технології стануть традиційними, як, власне, будь-яка нова технологія, яка має суттєві переваги над існуючими підходами.

3. Чи безпечні ГМ-культури для людського здоров'я та довкілля?

Так. Протягом останніх 25 років 500 незалежних науково-експертних груп ЄС здійснили 130 дослідницьких проектів і не виявили наукових доказів, які асоціювали б ГМО з більш високими ризиками, ніж ризики від традиційних рослинних та живих організмів. За останні 15 років сотні мільйонів людей спожили понад 2 трильйони порцій продуктів харчування, що містили ГМ-інгредієнти, без жодного виявленого випадку порушення здоров'я.

4. Чи є вищими врожаї ГМ-культур?

Фермери отримують прямий прибуток (у середньому від 12% до 21%) від вирощування ГМ-культур через те, що в результаті мають вищі врожаї при зменшеному використанні пестицидів, палива та робочої сили. Із 1996 року у світовому масштабі фермери отримали понад 44 мільярди доларів завдяки використанню ГМ-культур і 57% цього прибутку — завдяки підвищенню врожайності.

До речі, сьогодні біоіндустрія спільно з біофармацевтикою займає по капіталізації третє місце серед провідних секторів світової економіки, поступаючись лише банківському та нафтогазовому.

5. Які риси покращення від вирощування ГМ-культур є загальнопоширені?

Стійкість до гербйидів (понад 70%), протидія комахам-шкідникам або ж обидві риси разом. Інші риси, які плануються отримати у найближчому майбутньому або які вже отримано: резистентність до хвороб, стійкість до посухи, харчові та поживні переваги, подовження терміну зберігання чи ефективніше промислове використання.

6. Яка репродуктивна здатність у генетично модифікованих рослин? Чи існує необхідність для фермерів щороку купувати нове насіння?

Всі комерційні види ГМ-культур такі ж родючі, як і їхні традиційні аналоги. Так званих «генів-термінаторів», що не дозволяють фермерам використовувати збережене насіння у наступному сезоні, насправді на ринку не існує.

7. Чи реальне співіснування ГМ, традиційних та органічних культур?

Так. Більш ніж 10-річний європейський досвід вирощування ЕИ-кукурудзи, наприклад, в Іспанії, показав, що співіснування ГМ, традиційних та органічних культур цілком можливе у повсякденному господарстві.

8. Чи були випадки перехресного запилення ГМ та традиційних рослин? Чи впливало таке перехресне запилення на фермерські угіддя та поголів'я?

Так, можуть бути окремі випадки перехресного запилення, але як виняток. У Європі, скажімо, іспанські фермери вирощують ГМ-кукурудзу поряд з традиційною вже більше десяти років. Досі не зафіксовано проблем, пов'язаних із співіснуванням. Іспанські фермери застосовують цілий спектр практичних заходів, до яких належать: ізоляційна відстань та ізоляційні ряди посадки, різні дати цвітіння, очищення обладнання, відстеження та маркування, тестування тощо.

9. Чи міститься ГМО у продуктах харчування в країнах Європейського Союзу?

Так. І про це свідчить маркування, яке є обов'язковим у рамках ЄС для всіх харчових продуктів та кормів, що складаються або отримані з генетично модифікованих рослин, за умови, що їхній вміст перевищує 0,9%. ГМ-культури дуже часто використовуються як корм для тварин. Водночас продукти харчування тваринного походження, як-от м'ясо, яйця і молоко, не потребують маркування.

10. Як Євросоюз оцінює та вимірює безпечність сільськогосподарських культур, продуктів харчування та кормів?

Всі генетично модифіковані рослини, що використовуються для споживання у їжу або як харчові інгредієнти, корми, волокна чи палива, до моменту появи на ринку повинні пройти ретельний аналіз на безпеку в рамках дозвільних процедур. У Євросоюзі цим опікується Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (ЕРвА). Слід зазначити також, кількість тестів, випробувань для перевірки безпечності ГМ-рослин набагато перевищують суворість вимог для рослин, отриманих іншими методами селекції.

11. Яким чином можна бути впевненим у безпечності ГМ-культур?

За період у понад 15 років і після численних звинувачень жоден з міфів щодо проблем із здоров'ям, які виникають від споживання ГМ-продуктів, не підтвердився ні науковими доказами, ні дослідженнями. Доринкове оцінювання ризиків виходить далеко за межі всіх існуючих процедур стосовно звичайної їжі і робить ГМ-продукти одними з найбільш вивчених, які ми будь-коли споживали.

12. Який досвід впровадження ГМ-технології у країнах СНД?

У деяких країнах СНД створення, виробництво, застосування продукції з використанням ГМО підлягає державному регулюванню. У тому числі і в Росії, де досліджено і схвалено до застосування кілька видів трансгенних продуктів.

У квітні 2012 року президент та уряд РФ прийняли «Комплексну програму розвитку біотехнологій у Російській Федерації на період до 2020 року». Біотехно-логіям обіцяно інноваційний прорив у багатьох господарських сферах. Згідно із задумом розробників програми, майбутній глобально конкурентоздатний сектор біоекономіки повинен стати основою модернізації й розбудови економіки Росії.

13. А яка ситуація в Україні?

В Україні не затверджено єдиного реєстру біотехнологічних сортів рослин для промислового виробництва, незважаючи на те, що було отримано п'ять додатків у 1997—1999 роках. У 1990-у українські вчені у співпраці з російськими вивели стійкий до вірусів сорт картоплі. Це були перші трансгенні рослини в колишньому Радянському Союзі. У 1998-у розпочалися польові випробування біотехнологічних культур, а також здійснювалися заходи з оцінки безпеки харчових продуктів та довкілля. Стійка до ко-мах-шкідників та гербіцидів (В1) картопля, цукровий буряк, кукурудза пройшли повномасштабні польові випробування. Але жодна з культур не отримала остаточного схвалення через небажання уповноважених органів приймати рішення. Відтоді всі рослини залишаються в лабораторних умовах. Система для затвердження біотехнологічних сортів не створена взагалі.

В Україні діє закон «Про захист прав споживачів», стаття 15. п. 6 якого говорить: «Інформація про продукцію повинна містити: позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів». Таким чином, маркуванню підлягають не тільки продукти, отримані з ГМО, а також харчові добавки, отримані за допомогою ГМО. Законодавство ні європейське, ні Сполучених Штатів не передбачає маркування харчових добавок, отриманих за допомогою генно-мо-дифікованих мікроорганізмів. Крім того, Україна стала першою державою в світі, яка зобов'язала виробників та імпортерів харчових продуктів вказувати позначення «без ГМО» в маркуванні всіх, без винятку, харчових продуктів, навіть тих, у яких ГМО не може бути ні теоретично, ні практично.

14. Як релігія ставиться до ГМО?

Вищі церковні ієрархи всіх основних світових релігій визнали користь ГМО і продуктів з них: адже з їх допомогою можна нагодувати населення Землі, яке постійно зростає. Відповідно до висновку іудаїстського Ортодоксального союзу, генетичні модифікації не впливають на кошерність продукту. На думку Ісламської ради юриспруденції, продукти, отримані з ГМ-насіння, халяльні. Католицька церква підтримує вирощування ГМ-куль-тур. На думку вищих церковних ієрархів, ГМ-культури можуть стати вирішенням проблеми світового голоду і бідності.

15. Чи можуть ГМ-рослини та отримані з них продукти викликати алергію?

Кожен генно-модифікований сорт, перш ніж потрапити до споживача, проходить процедуру оцінки його алергій-ного потенціалу.

Жодних прикладів алергенності трансгенних продуктів не спостерігалося. Але чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності. Розрахунок алергійного потенціалу не можна зробити зі 100-відсотковою впевненістю.

16. Чи спричиняє ГМ-технологія шкоду біологічному різноманіттю?

У науковому дослідженні «Потенційний економічний та екологічний ефект від впровадження сучасних ГМ-культур у сільськогосподарське виробництво України» Грехема Брукса (Великобританія) та професора Ярослава Блюма (Інститут харчової біотехнології та геноміки, Київ, Україна) доведено, що ГМ-культури позитивно впливають на біорізноманіття, а саме: зменшується кількість розпилень і використання гербіцидів; значно скорочується використання різних видів гербіцидів; загалом зменшується загальний об'єм токсичності, що призводить до зберігання грунтів і захисту їх від ушкоджень; технології вирощування ГМ-культур дозволяють отримувати більше продовольства на менших площах; заощаджуючи площі угідь, не пошкоджується ареал і не відбувається вирубування лісів.

Біотехнологічні культури здійснюють важливий внесок у збереження і стале використання біологічного різноманіття. Йдеться про зниження кількості обприскувань і площ земель, що обробляються, більш ефективне використання води, скорочення ерозії ґрунту, захисту корисних мікроорганізмів, поліпшення якості повітря і зниження викидів вуглекислого газу в сільському господарстві.

17. Чи може генетичний код рослин, з яких виготовлені продукти харчування, вплинути на спадковість?

Розвиток технології генної модифікації і вживання ГМО в їжу стимулювали цілу низку експериментів із вивчення долі ДНК в травному тракті.

У кров людини можуть потрапляти фрагменти ДНК, що вживаються в їжу. Але це не означає, що організм повинен копіювати ці фрагменти ДНК. У природі є явище горизонтального переносу генів — тобто перенесення між неспорідненими видами, але його ймовірність мізерно мала. Завдяки тому, що ця ймовірність не нульова, за тисячоліття еволюції людина надбала фрагменти генів практично всіх живих істот на Землі. При цьому з точки зору ймовірності копіювання ділянки гена з їжі, ГМО ніяк не відрізняється від звичайних, традиційних джерел їжі.

Досліди на мишах демонструють, що неперетравлена ДНК будь-якої їжі здатна проникати в кров, у печінку і навіть долати плацентарний бар'єр. Але жодного випадку вбудовування часток чужорідної ДНК в геном потомства не спостерігалося.

Компетентний висновок

Ярослав Блюм, академік Національної академії наук України, директор Інстиіу ту харчової біотехнології та геноміки НАН України, каже:

— Звичайно, ми можемо скільки завгодно захоплюватися своєю біотехноло' гічною цнотливістю і розмірковувати приблизно так: «Україна — велика сільськогосподарська держава, нам вистачає й того, що вирощуємо зараз, навіщо ризики й експерименти?».

Це недалекоглядна позиція. Треба думати про продовольчу безпеку й економічну незалежність на майбутнє. Бо живемо в співтоваристві націй і рано чи пізно відчуємо свою зневагу до інноваційних технологій, якою є генетична інженерія. До того ж генетичні модифікації охоплюють не тільки аграрний сектор, але й медицину і паливно-енергетичний комплекс.

Європа, яку ми так полюбляємо ставити за приклад, з одного боку, справді стримує вирощування ГМО, а з іншого, добре розуміючи перспективу, вже витратила близько 300 мільйонів євро на пошуки доказів того, що такі організми є безпечними для довкілля та здоров'я людей і тварин. Досі доказів небезпечності не було виявлено. Перед тим, як отримати дозвіл на комерціалізацію, ГМ-продукти перевіряють набагато жорсі кіше, аніж звичайні продукти, як і ліки ги вакцини: на токсичність, алергенність, мутагенність, канцерогенність.

Варто сказати й таке: якщо українські фермери застосують сучасні новітні технології, то вже в перший рік впровадження зможуть досягти чистого зростання рівня рентабельності господарств на чотири з лишком мільярди гривень. Один відсоток прибутку ВВП України буде досягнуто, насамперед, за рахунок вищої врожайності.

Сучасне ставлення до потенціалу біотехнології та до механізму її використання було дуже чітко окреслено в заключному комюніке країн «вісімки» в Хоккайдо в 2008-у: «Прискорити дослідження і створення та відкрити доступ до нових сільськогосподарських технологій з метою збільшення сільськогосподарського виробництва; ми будемо просувати науково-обґрунтований аналіз ризику, зокрема аналіз внеску тих сортів, які створено з використанням біотехнології».

Україні вже час визначитися і здійснити свій вибір. З думкою про майбутнє.