Цими днями на Одещині з робочою поїздкою побував голова Народного руху України Василь КУЙБІДА. Наш кореспондент зустрівся з ним і попросив відповісти на кілька запитань.

— Василю Степановичу, ми стоїмо напередодні саміту Східного партнерства у Вільнюсі, на якому очікується доленосне для України підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Однак, спостерігаючи за політичною грою навколо цієї інтеграції, у наших співвітчизників наростає сумнів в істинних намірах чинної влади на чолі з президентом Віктором Януковичем зробити цей крок. А якої ви думки з цього приводу?

— Я вважаю, що підписання Угоди про асоціацію і глибинні перетворення в Україні суперечать інтересам цієї влади. І тому для мене було певною приємною несподіванкою почути твердження Президента України про те, що укладання угоди відбудеться, що євроінтеграційний процес потрібний для України, що держава буде послідовно рухатися цим шляхом...

Чому ці заяви не відповідали реаліям? Сьогодні наша влада опирається на олігархічно-кланову економіку, де нема конкуренції, де суперечки вирішуються силою, а не в суді, позаяк у нас просто суду нема. Економіка монополізована. Натомість, підписання Угоди про асоціацію означає публічне взяття на себе зобов’язань здійснити в державі докорінні реформи. І в правовій площині, що означає мати незалежний суд, а не вибіркове правосуддя, і реформовану прокуратуру. І в економіці. І в сфері виборчого законодавства. Прозорі виборчі процеси разом зі змінами в економічних відносинах обов’язково приведуть до зміни еліти в державі, а отже й влади. Через це у мене були і є підстави недовіряти євроінтеграційній риториці нинішньої влади.

До речі, ми не вперше слухаємо подібні речі. Згадайте, ще у 2002 році тодішній президент Леонід Кучма у посланні до парламенту констатував, що в зовнішній полі­тиці оптимальним вибором України є повноправне членство у Європейському Союзі. І нинішній президент про це не раз заявляв. Це його підпис стоїть під законом «Про засади внутрішньої і зовнішньої полі­тики» (2010), це він говорив про готовність України інтегруватися в Євросоюз настільки, наскільки до цього готовий ЄС. Зрештою, про це говорив не лише президент. На початку року Кабінет Міністрів за­твердив план з євроінтеграції, який був погоджений 22 центральними органами виконавчої влади. Це озна­чає, що інтереси України були враховані різнобічно і належним чином. Крім того, у вересні Кабмін одноголосно схвалив проект Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Отож якщо зараз, за лічені дні до підписання угоди у Вільнюсі, починаються розмови про те, що, мовляв, наша промисловість на ладан дихає, а в разі підписання взагалі перестане дихати, то це виглядає негідною грою для серйозних людей.

— Влада вже звинувачує у зриві позитивного результату Вілюнюського саміту опозицію, закидаючи їй непоступливість щодо розв’язання питання про Юлію Тимошенко. Чи так це насправді?

— На моє переконання, справа тут не в Тимошенко, не в особі, не в прізвищі, а взагалі у вибірковому правосудді. Те, що зараз акцент ставиться на Тимошенко, то це, можливо, вже друге чи й третє питання. Бо поряд з нею сидять у в’язниці інші люди, яких засуджено за політичною ознакою, а не за порушення законодавства. Тому вимога ЄС абсолютно правильна: впорядкувати судову гілку влади і, здійснивши реформу, раз і назавжди покінчити з вибірковим судочинством. Пам’ятаєте, іспанський диктатор Франко говорив: «Для товаришів — усе, а для ворогів — закон». Але в нашому випадку навіть щодо ворогів вживаються такі положення, які з правом нічого спільного не мають.

Йдучи до європейської спільноти, ми обираємо європейські цінності, в тому числі й верховенство права.

— Життя не стоїть на місці. Які перспективи розвитку України і яке місце в ньому займає Народний рух України?

— Як на мене, перспективи України визначають три питання, що стоять у порядку денному.

Перше — це Вільнюський саміт і підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Якщо угоду буде підписано, ми постанемо на порозі глибоких змін в усіх галузях життя і, без сумніву, рухатимемося в напрямку створення потужної соціально орієнтованої економіки, заснованої на передових технологіях, що гарантує достатні доходи громадян і на­дійний соціальний захист, високі стандарти життя та інші позитивні зміни. Якщо ж цього не буде зроблено, то ми йтимемо до Митного союзу теж з усіма зрозумілими наслідками. І якщо зараз говорять про якусь імовірну вигоду від цього зближення, то треба хоча б зважити на те, як живуть у Європі і як живуть у Росії. Висновок однозначно свідчить про вибір на користь Європи.

Друге питання — це президентські вибори 2015 року. Зараз на політичних шахівницях розставляються фігури і через призму цієї події розігруються цілі партії. Зрозуміло, що Народний рух України братиме участь у виборах-2015, як зараз бере участь у виборах до Верховної Ради в тих округах, де через махінації влади результати не були встановлені. Ми допомагаємо тим кандидатам від об’єднаної опозиції, які там уже балотувалися, які перемогли, але в яких перемогу вкрали. Те саме стосується виборів-2015. Народний рух вважає, що на них має бути єдиний кандидат від усіх опозиційних сил, що збільшить ймовірність перемоги над чинним президентом. Тому ми працюватимемо в цьому напрямку, вишукуючи механізми для підтримки цього кандидата і відстоювання результатів виборів, недопущення їх фальсифікацій.

Ми дуже сподіваємося на те, що Україна виконає своє зобов’язання перед ЄС і реформує виборче законодавство, хоч змушений нагадати, що кодекс, який має регулювати вибори, був поданий на роз­гляд Верховної Ради ще в 2009 році, але його то забирали, то вносили, а до справи так і не дійшло. Проте вимога ЄС щодо цього залишається, й Україна має її виконати, якщо вона рухається шляхом європейської інтеграції. Слід наголосити й на тому, що відбудеться цей рух чи ні, але виборче законодавство все одно треба реформувати.

І третє питання — це явна акти­візація комуністів в Україні і не тільки в ній. Це помітно в усіх державах Східної Європи. Гадаю, що є єдиний центр, який керує цими процесами.

— Це Кремль?

— Напевно.

Всюди комуністи займають приблизно однакову позицію. В Україні вона полягає, з одного боку, у підтримці чинної влади, а з другого — у блокуванні нашого просування до Європейського Союзу. В першому випадку це зрозуміло: вони бояться відповідальності, яка має наступити за їхні злочини за всі 70 років, що вони тут витворяли. За ГУЛАГи, Голодомори та інші жорстокі, людиноненависницькі діяння, за мільйони репресованих і вбитих людей. Також зрозуміло, чому комуністи не бажають, щоб Україна рухалася до Євросоюзу. Бо в Європі вони визнані такою ж злочинною організацією, як і фашизм, і заборонені.

НРУ, як і решта прогресивних партій та організацій, протидіючи цій політиці, активно долучається до формування громадської думки про складні і взаємопов’язані процеси в Україні та впливу на владу з тим, аби підписати у Вільнюсі Угоду про асоціацію з ЄС, бо це відображає інтереси всього українського народу.

— Дякую.